Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №333/12280/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/12280/25

Номер провадження 2/333/1749/26

РІШЕННЯ

іменем України

25 травня 2026 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя

у складі: за участю: головуючого – судді секретаря судового засідання Стоматова Е.Г. Бережної Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), до Костянтинівської територіальної громади в особі Костянтинівської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107), третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора (вул. Бочарова, буд. 6, м. Вільнянськ, 70002) про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із наведеним вище позовом, в обґрунтування якого зазначав наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 . Мати та позивач були зареєстрованими та проживали за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті матері залишилася спадщина у вигляді вказаного будинку та земельних ділянок. Протягом шестимісячного строку з дня смерті матері ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини до Мелітопольської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлої матері. Мелітопольською районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 238/2019, але не оформив до кінця свої спадкові права та свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_2 не отримував. В 2022 році с.Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області була окупована рф. З метою оформлення своїх спадкових прав, 03.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Вільнянської державної нотаріальної контори і була перезаведена спадкова справа № 130/2024 після померлої ОСОБА_2 . Постановою державного нотаріуса від 17 червня 2025 року №625/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з тієї підстави, що у Спадковому реєстрі зареєстровані два заповіти від 28.08.1996 та 28.04.2015. Позивачу не відомо на кого був виданий його матір`ю заповіт.

На підставі викладеного, позивач просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на майно, що відкрилось після смерті ОСОБА_3 право власності на: - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 68,7 м.кв., житловою - 49,0 м.кв, - земельну ділянку кадастровий номер 2323081200:03:012:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га. - земельну ділянку кадастровий номер 2323081200:03:012:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0792 га.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 року, та в порядку ст. 14 ЦПК України, головуючим суддею (суддею-доповідачем) по даній справі визначено суддю Стоматова Е.Г..

Ухвалою суду від 26.12.2025 року провадження у справі було відкрито та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження до підготовчого судового засідання. Також вказаною ухвалою витребувано з Вільнянської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 130/2024.

08 січня 2026 року від представника Костянтинівської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву. В якому зазначено, що вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне. По-перше, Позивач визначив Костянтинівську СВА відповідачем, посилаючись на відсутність інших спадкоємців. Проте матеріали позову (постанова нотаріуса від 17.06.2025 №625/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії) підтверджують наявність двох зареєстрованих заповітів спадкодавця від 1996 року та 2015 року, з яких чинним по закону, вважається заповіт 2015 року. Наявність заповіту свідчить про наявність інших осіб, чиї права на майно є пріоритетними щодо прав Позивача.

Таким чином, Костянтинівська СВА є неналежним відповідачем, оскільки справжній спір існує між Позивачем та спадкоємцями за заповітом.

По-друге, Позивач не надав доказів того, що він є єдиною особою, яка прийняла спадщину. Оскільки зміст заповітів, на час подання позову, не розкритий, існує висока ймовірність, що спадкоємці за заповітом проживали разом із спадкодавцем і прийняли спадщину фактично. Окупація території с. Костянтинівка Мелітопольського району ускладнює перевірку цих обставин, проте не скасовує дію норм матеріального права.

По-третє: Заперечення щодо матеріально-правових підстав: Щодо ієрархії спадкування: Спадкодавець ОСОБА_2 скористалася своїм правом на розпорядження майном на випадок смерті (ст. 1233 ЦК), склавши два заповіти. Останній з них (від 2015 року) є чинним. Позивач просить суд ігнорувати цей факт і визнати за ним право за законом. Проте визнання права за законом при наявності заповіту можливе лише після визнання заповіту недійсним або встановлення факту неприйняття спадщини всіма спадкоємцями за заповітом. Позивач не заявляє вимог про недійсність заповіту і не надає доказів неприйняття спадщини іншими особами. Крім того, ситуація ускладняється тим, що спадкодавець склала два заповіти з інтервалом у 19 років. Згідно зі ст. 1254 ЦК України, кожний новий заповіт скасовує попередній повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Таким чином, ключовим документом є заповіт від 28.04.2015. Але Позивач стверджує, що йому невідомий зміст заповітів та спадкоємці за заповітом, проте ця необізнаність не скасовує юридичну силу документів. Якщо ОСОБА_2 заповіла майно третім особам або організаціям, Позивач не може претендувати на нього за законом, доки не буде доведено, що спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину у встановлений строк. Щодо обов`язкової частки: Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час відкриття спадщини (листопад 2019 р.) йому було 56 років. Відповідно до ст. 26 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», він не досяг пенсійного віку (60 років) і не був непрацездатним та не мав інвалідності Отже, Позивач не має права на обов`язкову частку у спадщині за ст. 1241 ЦК України. Це означає, що у разі якщо заповітом все майно передано іншим особам, Позивач не має законних підстав для визнання права власності на це майно. Щодо передчасності позову: Постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва є законною і базується на відомостях Спадкового реєстру. Позивач, замість з`ясування змісту заповіту через суд (шляхом витребування доказів у межах підготовки справи), намагається одразу отримати право власності в обхід волі спадкодавця. Це порушує принцип юридичної визначеності та права потенційних спадкоємців за заповітом. Враховуючи вищевикладене, а також те, що Позивач не довів відсутність інших спадкоємців та не обґрунтував право на спадкування за законом при наявності заповітів, Костянтинівська СВА просить: Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Костянтинівської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом у повному обсязі.

14 січня 2026 року до суду від Шостої запорізької державної нотаріальної контори надійшла інформаційна довідка зі Спадкового реєстру.

14 січня 2026 року до суду від Вільнянської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи № 130/2024.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2026 року витребувано від Запорізького обласного державного нотаріального архіву належним чином засвідчені копії заповітів та доданих до них документів:

-Номер у спадковому реєстрі : 37971593, номер в реєстрі нотаріальних дій: 972, дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце посвідчення: Костянтинівська сільська рада.

-Номер у спадковому реєстрі : 57391059, номер в реєстрі нотаріальних дій: 1076, дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце посвідчення: приватний нотаріус Мелітопольського району Запорізької області Онищенко М.А..

після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06 березня 2026 року від Запорізького обласного державного нотаріального архіву надійшла відповідь.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 березня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі доводів зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання представник третьої особи не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви матеріалами справи, висновує таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вимог частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області у віці 79 років померла ОСОБА_2 , що підтверджується виданим повторно свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , актовий запис № 2498 від 11 листопада 2019 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею - 68,7 м.кв., житловою - 49,0 м.кв, - земельну ділянку кадастровий номер 2323081200:03:012:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га. - земельну ділянку кадастровий номер 2323081200:03:012:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0792 га.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом та було заведено спадкову справу № 238/2019, що підтверджується довідкою № 416/01-16 від 02.09.2020 року.

09.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області із заявою про завершення спадкування.

Постановою державного нотаріуса Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області № 652/02-31 від 17.06.2025 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори), встановлено, що ОСОБА_2 було складено заповіти: посвідчений Костянтинівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області, 27.08.1996 року за р. № 972; посвідчений Онищенко М.А., приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області 28.04.2015 року за р. № 1076.

Згідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Виходячи з ч. ч. 1, 5 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

З матеріалів копії спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 за життя було складено декілька заповітів, а саме: посвідчений Костянтинівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області, 27.08.1996 року за р. № 972; посвідчений Онищенко М.А., приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області 28.04.2015 року за р. № 1076.

Згідно зі ст. 1254 ЦК України, кожний новий заповіт скасовує попередній повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Таким чином, основним є заповіт від 28.04.2015 року.

Наведені обставини свідчать про те, що на даний час існує заповіт, який в порядку ст. 1257 ЦК України, не було визнано недійсним.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно, яке відкрилось після померлої ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом, оскільки існує заповіт від імені спадкодавця.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст. ст. 392, 1233-1236, 1241, 1247, 1257, 1266, 1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 211, 212, 258-259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), до Костянтинівської територіальної громади в особі Костянтинівської сільської військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107), третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора (вул. Бочарова, буд. 6, м. Вільнянськ, 70002) про визнання права власності в порядку спадкування за законом – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 03 червня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов