Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №332/713/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/713/26

Провадження №: 2/332/1723/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Сапунцова В.Д.,

при секретарі: Горбань Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чоп`як Володимир Михайлович, до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, –

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чоп`як Володимир Михайлович, до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . На день його смерті на праві йому на праві власності належало нерухоме майно, що складалось із 1/3 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,а також житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_3 спадщину після нього у встановлений чинним законодавством спосіб та строк прийняли його дочка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після прийняття спадщини з метою визначення в натурі успадкованого майна між позивачем та відповідачем було 27.10.2021 укладено договір про поділ спадкового майна. За умовами укладеного договору частка спадкового майна у виді із 1/3 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відійшла у власність відповідачу а позивачу у власність перейшло право на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . З метою належного оформлення права власності на успадковане майно позивач звернулась до нотаріуса, однак 20 січня 2026 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко Оленою Вікторівною було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії із видачі свідоцтва про право власності на успадковане майно, про що винесено постанову №02-31 від 20.01.2026 року. Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії стала та обставина, що успадкований будинок належав спадкодавцю на підставі договору купівлі–продажу житлового будинку посвідченого Запорізькою товарною біржею «Торг- Інвест» за реєстровим номером №Н-3766, право власності зареєстроване Державним комунальним підприємством «Імпульс» 20.10.1999 року в книзі №14 за №4377. На час укладення договору купівлі-продажу у жовтні 1998 році сторони правочину не були повідомлені належним чином про те, що правочин купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідності до ст.47 ЦК України (в ред.1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки та той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», відповідно ст.15 якого, правочини, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають. При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме, купівлі-продажу вищевказаного будинку, правочин був реальним і вчиненим у формі дозволеним чинним законодавством України в 1998 році. Усі вимоги договору купівлі-продажу, сторонами були виконані, ніяких претензій щодо передачі майна не було, та сторонами правочину один до одного будь-які інші претензії не пред`являлися. Державна реєстрація договору купівлі-продажу проведена Державним комунальним підприємством «Імпульс». Реєстрація бюро технічної інвентаризації за позивачем права власності на спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, станом на жовтень 1998 року не суперечила чинному законодавству. Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржою. Таким чином, оскільки Спадкодавець повністю виконав умови договору купівлі-продажу будинку, ним здійснено оплату за придбане майно грошовими коштами, які Продавець одержав до підписання цього договору, що вбачається з п.5 даного правочину та вказаний Договір у відповідності з вимогами ч.2 ст.227 ЦК УРСР був зареєстрований у Державному комунальному підприємстві «Імпульс», у передбаченому Законом порядку. Крім того, вказаний договір купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми, судом недійсним не визнавався, то Спадкодавець на підставі ст.ст.128, 153 ЦК УРСР і ст.49 Закону України "Про власність" набув право власності на будинок АДРЕСА_2 , і правомірно володів ним до дня своєї смерті. Передбачених Законом підстав для визнання дійсним неоспореної угоди купівлі-продажу спірного житлового будинку в судовому порядку не має. На підставі викладеного, просить визнати за Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2026 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2026 підготовче провадження по цивільній справі – закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 та представник позивача адвокат Чоп`як В.М. не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Через систему «Електронний суд» представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання 18.03.2026, 20.04.2026, 30.04.2026, 28.05.2026, 30.07.2026 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за місцем його реєстрації. Будь-яких заяв від відповідача не надходило.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною першою статті 275 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак, з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи (за зареєстрованою адресою місця проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Тому, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду відповідач не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав, у зв`язку з чим суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , видане 20 жовтня 2011 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області, актовий запис №194.

З витребуваної судом спадкової справи № 90/2021, заведеної Гуляйпільською державною нотаріальною конторою Пологівського району Запорізької області 15.09.2021 вбачається, що заява про прийняття спадщини за законом була подана 15.09.2021 ОСОБА_1 , дочкою спадкодавця, та ОСОБА_2 , сином спадкодавця. До складу спадкового майна входить 1/3 частка у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та житловий будинок АДРЕСА_2 .

Відповідно до Договору про поділ спадщини, укладеним спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27.10.2021, посвідченим Шостою запорізькою державною нотаріальною конторою, в порядку заміщення державного нотаріуса Гуляйпільської державної нотаріальної контори, за реєстровим №538, на праві приватної власності у власність ОСОБА_2 переходить 1/3 (одна третя) частка у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 – житловий будинок АДРЕСА_2 .

27.10.2021 ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 (одну третю) частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , посвідченим .державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори, в порядку заміщення державного нотаріуса Гуляйпільської державної нотаріальної контори, за реєстровим номером №534.

26.01.2026 ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О.В., згідно якої просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом, з урахуванням Договору про поділ спадщини, посвідченого Шостою запорізькою державною нотаріальною конторою, в порядку заміщення державного нотаріуса Гуляйпільської державної нотаріальної контори, 27.10.2021 за реєстровим №538.

В постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26 січня 2026 року приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко Олени Вікторівни зазначено, що перешкодою для отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом є те, що правовстановлюючий документ: Договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» за реєстрованим №Н-3766, зареєстрований Державним комунальним підприємством «Імпульс» 20.10.1999 в книзі №14 за № 4377, з порушенням вимог статті 227 ЦК Української РСР, який діяв на час посвідчення договору.

За таких обставин, спадкоємиць померлого ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати своє право на оформлення спадщини та право власності на вищезазначене нерухоме майно шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009, суд керується нормами закону, що діяли на час укладення договору купівлі-продажу.

Згідно ст.15 Закону «Про товарну біржу», «Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.».

В той же час, відповідно до ст.227 ЦК УРСР, який діяв на час укладення Договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.06.1998, «Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.».

Згідно зі ст. 47 ЦК УРСР, «Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається». Аналогічні положення містяться в ст. 220 чинного ЦК України: «у разі недотримання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.».

При укладенні біржового договору 30.06.1998 між сторонами продавцем ОСОБА_5 , який є членом Запорізької товарної біржі «Торг-Інвест» та покупцем ОСОБА_3 , який є членом Запорізької товарної біржі «Торг-Інвест», було досягнуто угоди з усіх суттєвих умов договору купівлі-продажу та фактично виконано договір обома сторонами.

Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Правовстановлюючий документ на спадкове майно (біржовий договір купівлі-продажу) є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється та є перешкодою для одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом, але зазначене право підлягає захисту в судовому засіданні шляхом постановлення рішення про визнання права власності по праву спадкування за законом, адже право власності на нерухоме майно ОСОБА_4 було набуте на законних підставах та з дотриманням порядку, встановленого законодавством.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як таких, що ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись статтями12, 13,81, 258,259, 263-265, 273,354 ЦПК України, суд.

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чоп`як Володимир Михайлович, до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 30 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

представник позивача: адвокат Чоп`як Володимир Михайлович; адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя В.Д. Сапунцов