Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №299/2169/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2169/26

Номер провадження 2/299/1061/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі головуючий Леньо В.В., секретар судового засідання Бордей О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Свої вимоги мотивує тим, що 26 липня 1997 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований у виконкомі Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, за актовим записом № 21.

Від шлюбу сторони мають доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що на час звернення до суду у Виноградівському районному суді Закарпатської області перебуває на розгляді справа за позовом про розірвання шлюбу між сторонами, однак рішення у ній ще не ухвалено.

19 липня 2005 року, відповідно до Договору купівлі-продажу, відповідач по справі придбав цілий житловий будинок в АДРЕСА_1 . Житловий будинок в цілому саманно-глинобитний, житлова площа якого 51,6 кв.м., загальна корисна площа – 94,6 кв.м., з належними до нього спорудами. Належний продавцю ОСОБА_5 , на підставі договору свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Виноградівською державною нотаріальною конторою 10 березня 2004 року, на підставі витягу № 3062129 про реєстрацію права власності на нерухоме майно в книзі реєстрації № 2, запис № 486. Вищенаведений договір від 19.07.2005 року посвідчений державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В.

Відповідно до рішення 20 сесії Підвиноградівської сільської ради 5 скликання від 26 червня 2009 року № 299, відповідач по справі ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1535 га за адресою АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, з кадастровим номером земельної ділянки 2121284401:00:004:0053.

24 грудня 2009 року позивачці ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2271 га за адресою АДРЕСА_2 , для ведення особистого селянського господарства, на підставі рішення 20 сесії 5 скликання № 299 від 26.06.2009 року, з кадастровим номером земельної ділянки 2121284401:00:08:0037.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки загальною площею 0,0639 га за адресою АДРЕСА_3 , на підставі рішення Підвиноградівської сільської ради, 16 сесії 6 скликання № 285 від 12.10.2012 року, з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, з кадастровим номером земельної ділянки 2121284401:00:004:0104.

На думку позивачки, вищевказаний житловий будинок та земельні ділянки були набуті сторонами під час перебування у шлюбі за рахунок спільних коштів подружжя, а тому є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу між ними у встановленому законом порядку.

У судове засідання позивачка не з`явилася. Її представник – адвокат Продан О.В. – подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с. 43).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з`явилися. Представником відповідача – адвокатом Сливка Ю.Ю. подано заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, в якій зазначено про визнання позовних вимог та прохання здійснити поділ спільного майна подружжя відповідно до заявлених позовних вимог (а.с. 40).

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 26 липня 1997 року між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, про що складено актовий запис № 21 (а.с. 9).

Під час перебування у шлюбі, а саме 19 липня 2005 року, відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав цілий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок є саманно-глинобитним, житлова площа становить 51,6 кв. м, загальна корисна площа – 94,6 кв. м, разом із належними до нього господарськими будівлями та спорудами. Зазначений житловий будинок належав продавцю ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Виноградівською державною нотаріальною конторою 10 березня 2004 року, право власності на який було зареєстровано у встановленому законом порядку. Договір купівлі-продажу від 19 липня 2005 року посвідчено державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. (а.с. 8).

Крім того, відповідно до рішення 20 сесії Підвиноградівської сільської ради 5 скликання від 26 червня 2009 року № 299, відповідач є власником земельної ділянки площею 0,1535 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2121284401:00:004:0053, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 16, 16 зв.).

Також судом встановлено, що 24 грудня 2009 року позивачці ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2271 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2121284401:00:008:0037, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства. Право власності на зазначену земельну ділянку виникло на підставі рішення 20 сесії Підвиноградівської сільської ради 5 скликання від 26 червня 2009 року №299 (а.с. 15, 15зв.).

Крім цього, відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку позивачці належить земельна ділянка площею 0,0639 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2121284401:00:004:0104, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності на вказану земельну ділянку виникло на підставі рішення Підвиноградівської сільської ради XVI сесії VI скликання від 12 жовтня 2012 року № 285 (а.с. 13, 14).

Вказане майно придбано сторонами за період перебування у шлюбі, позивач вважає його спільною сумісною власністю.

Суду не надано доказів наявності між сторонами шлюбного договору чи домовленості стосовно майна про інше.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Стаття 65 СК України регламентує право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Так, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Статтею 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вказано, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК (2947-14), ч. 3 ст. 368 ЦК) (435-15), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Згідно з вимогами ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Обставин, вказаних у ст. 57 СК України, щодо придбання майна відповідачем, суду не доведено.

Вимогами ст. 71 СК України передбачено, зокрема, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 79 ЦПК України, зазначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведені обставини та відсутність доведених належними доказами підстав визнати особистою приватною власністю будь-кого з подружжя вказаного майна, суд не знаходить підстав не визнавати майно, що є предметом даного позову, як об`єкт спільної сумісної власності та вважає, що таке підлягає визнанню частковою власністю за кожним із подружжя.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,1535 га, кадастровий номер 2121284401:00:004:0053, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,2271 га, кадастровий номер 2121284401:00:008:0037, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка площею 0,1535 га, кадастровий номер 2121284401:00:004:0104, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийЛеньо В. В.