Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №588/778/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №588/778/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Лебедь О. В.

Номер провадження 33/816/1398/26 Суддя-доповідач Басова В. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В.І., з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М., захисника Сумцова Є.С. (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми, апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сумцова Євгена Станіславовича на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 30 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , такого, що раніше притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

встановила:

Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 30 червня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП за те, що він 21.04.2026 о 23 год. 10 хв. у м.Тростянець по вул.Богдана Хмельницького, 15 керував транспортним засобом ЗАЗ DAEWOO, номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння зіниць очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 чи в медичному закладі відмовився, від керування відсторонений, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник Сумцов Є С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення у діях його підзахисного.

В обґрунтовування апеляційних вимог зазначає, що суд неправильно застосував частину другу статті 130 КУпАП. Попереднє правопорушення було вчинене 13.10.2024, а подія, яка є предметом цього провадження, — 21.04.2026. Між цими датами минуло 555 днів, тобто більше одного року. Отже, кваліфікуюча ознака повторності відсутня. Суд першої інстанції помилково обчислив річний строк від дати набрання попередньою постановою законної сили (15.08.2025), хоча ч. 2 ст. 130 КУпАП пов`язує повторність саме з датою вчинення правопорушення, а не з датою остаточного судового рішення.

Стаття 39 КУпАП та Інструкція МВС № 1395 не змінюють диспозицію статті 130 КУпАП. Підзаконний нормативний акт не може змінювати склад адміністративного правопорушення, визначений законом.

Захисник зазначає, що право на апеляційне оскарження не може погіршувати становище особи. Суд мотивував свій висновок тим, що апеляційне оскарження попередньої постанови було «добровільним вибором» особи. Такий підхід суперечить праву на судовий захист. Реалізація права на апеляційний перегляд не може призводити до продовження строку повторності та застосування більш суворої відповідальності.

Постанова не містить відповіді на ключові аргументи щодо: буквального змісту ч. 2 ст. 130 КУпАП; відмінності між ч. 2 та ч. 3 ст. 130 КУпАП; неможливості застосування ст. 39 КУпАП для визначення повторності; співвідношення закону та Інструкції МВС № 1395. Натомість суд обмежився міркуваннями про «виховне значення» норми, які не можуть підміняти вимоги закону.

Апелянт зазначає, що доказова база містить істотні суперечності рапорт про повідомлення на лінію «102» зареєстрований уже після складання протоколу; у постанові одночасно згадується відмова від огляду на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння; суд фактично негативно оцінив реалізацію права на захист і користування ст. 63 Конституції України; окремі ознаки сп`яніння, наведені у протоколі, не відповідають Інструкції МВС/МОЗ № 1452/735.

В судовому засіданні захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Сумцов Є. С. апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній. Просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників, та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.

У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності всіх елементів складу адміністративного правопорушення, як то об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони правопорушення на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, які в сукупності підтверджують винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до частини другої статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Таким чином, законодавець визначив повторність як кваліфікуючу ознаку складу адміністративного правопорушення, яка характеризується вчиненням нового правопорушення особою, що вже раніше вчинила одне із порушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, протягом одного року саме з моменту вчинення попереднього адміністративного правопорушення, а не з дати ухвалення чи набрання законної сили постановою суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Такий висновок випливає зі змісту диспозиції частини другої статті 130 КУпАП, яка пов`язує повторність саме із вчиненням порушення, а не з датою притягнення особи до відповідальності чи набрання відповідною постановою законної сили.

У теорії адміністративного права та усталеній судовій практиці повторністю визнається вчинення однорідного адміністративного правопорушення протягом року після вчинення попереднього правопорушення, якщо інше прямо не встановлено законом. Вказаний строк обчислюється з дня вчинення першого адміністративного проступку до дня вчинення наступного, оскільки саме така юридична конструкція відповідає поняттю "повторне протягом року вчинення порушення", використаному законодавцем.

Як убачається з матеріалів справи, постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 18 березня 2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП за подію, що мала місце 13 жовтня 2024 року.

Згідно оскаржуваної постанови судді Тростянецького районного суду Сумської області від 30 червня 2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 130 КУпАП за те, що ОСОБА_1 21.04.2026 о 23 год. 10 хв. у м.Тростянець по вул.Богдана Хмельницького, 15 керував транспортним засобом ЗАЗ DAEWOO номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння зіниць очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 чи в медичному закладі відмовився, від керування відсторонений, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху. Тобто адміністративне правопорушення, яке є предметом цього провадження, вчинене 21 квітня 2026 року.

Отже, між датою вчинення попереднього адміністративного правопорушення (13 жовтня 2024 року) та датою вчинення нового правопорушення (21 квітня 2026 року) минуло понад один календарний рік.

За таких обставин на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення кваліфікуюча ознака "повторно протягом року", передбачена частиною другою статті 130 КУпАП, була відсутня.

Посилання суду першої інстанції на те, що річний строк необхідно обчислювати з моменту набрання постановою суду законної сили, апеляційний суд вважає помилковим, оскільки такий підхід не ґрунтується на положеннях статті 130 КУпАП.

Факт набрання постановою законної сили має юридичне значення для виконання постанови, виникнення окремих процесуальних наслідків чи перебігу строків виконання адміністративного стягнення, однак сам по собі не змінює моменту вчинення адміністративного правопорушення та не може бути критерієм для визначення повторності у розумінні частини другої статті 130 КУпАП.

В іншому випадку кваліфікація однакових за своїм змістом діянь залежала б виключно від тривалості судового розгляду, можливості апеляційного чи касаційного перегляду, а також інших процесуальних обставин, які не перебувають у причинному зв`язку з поведінкою особи та не можуть впливати на наявність або відсутність кваліфікуючих ознак складу адміністративного правопорушення. Такий підхід суперечив би принципам юридичної визначеності, законності та однакового застосування закону.

Апеляційний суд також враховує, що кваліфікуючі ознаки складу адміністративного правопорушення підлягають точному тлумаченню та не можуть встановлюватися шляхом розширеного або аналогічного тлумачення норм, які посилюють адміністративну відповідальність.

Разом із тим матеріалами справи повністю підтверджується, що 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та, будучи належним чином повідомленим про порядок проведення огляду, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.

Зокрема ці обставини підтверджуються доказами, які суд першої інстанції поклав на підтвердження вини ОСОБА_1 :

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №646858 від 21.04.2026, який містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП;

- рапортом помічника чергового ВП №1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області, в якому зазначено обставини повідомлення на службу 102 від 22.04.2026 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ; -

- розпискою;

- відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, які містять фактичні дані про керування транспортним засобом та відмову ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, які є належними, допустимими, взаємно узгоджуються між собою та є достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

В іншій частині при розгляді справи порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи в межах доказування у даній категорії справ, суд з наведенням відповідних мотивів встановив правильно.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 294 КУпАП неправильне застосування закону України про адміністративну відповідальність є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни постанови судді шляхом перекваліфікації дій ОСОБА_1 з частини другої статті 130 КУпАП на частину першу статті 130 КУпАП із призначенням адміністративного стягнення в межах санкції частини першої статті 130 КУпАП.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині вирішення питання про відповідальність ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності постанови суду першої інстанції не спростовують встановлених у справі обставин та не впливають на висновки апеляційного суду за результатами перегляду справи, у зв`язку з чим не потребують додаткового детального аналізу.

Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,

постановила:

Апеляційну скаргу захисника Сумцова Євгена Станіславовича – задовольнити частково.

Постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 30 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

В іншій частині постанову залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Басова В. І.