Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №587/1645/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/1645/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гончаренко Л. М.

Номер провадження 33/816/1348/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О. суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О.І., розглянув у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мотальової-Кравець В.Ю. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 23.06.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 23.06.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Судом установлено, що 13.04.2026 о 18:55 год у с. Токарі по вул. Партизанській Сумського району Сумської області ОСОБА_1 керував автомобілем Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Алкотест Драгер 6820», проба позитивна 2,50 проміле, тест номер 23 від 13.04.2026, чим порушив п. 2.9А ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 13.04.2026 о 18:55 год у с. Токарі по вул. Партизанській Сумського району Сумської області ОСОБА_1 керував автомобілем Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважним та не стежив за зміною обстановкою та швидкісним режимом, в результаті чого допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за ліву межу проїзної частини з подальшим наїздом на перешкоду, а саме паркан житлового будинку по вул. Партизанській, 27 у с. Токарі, внаслідок ДТП автомобіль та паркан отримали пошкодження, чим порушив вимоги п. 2.3.б, 12.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись у указаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на постанову Сумського районного суду Сумської області від 23.06.2026, в якій просила скасувати її та закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначила про відсутність об`єктивних, належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Для встановлення наявності у діянні особи складу вказаного адмінправопорушення підлягає доказуванню не лише факт перебування особи у стані сп`яніння, а й керування особою транспортним засобом. ОСОБА_1 є військовослужбовцем та обіймає посаду водія ВЧ НОМЕР_2 з військовою спеціальністю водій-гранотометник та залучається до виконання завдань, пов`язаних із забезпеченням захисту держави, життя та безпеки громадян України. Позбавлення права керування транспортними засобами фактично унеможливить виконання ним покладених службових обов`язків та може негативно вплинути на забезпечення діяльності військової частини, яка бере участь у виконанні завдань із захисту держави. Захисник просить врахувати особу військовослужбовця, характер та важливість його служби для держави, а також необхідність забезпечення належного виконання ним військового обов`язку під час розгляду справи та прийняття рішення за ст. 130 КУпАП. Під час оформлення матеріалів справи працівниками поліції допущені численні істотні порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: відсутній в матеріалах справи відеозапис, на який є посилання в протоколі про адміністративне правопорушення, що перешкоджає достовірно встановити чи підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом; чи повідомлено конкретні ознаки сп`яніння, які стали підставою для ініціювання огляду; чи роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП; у результаті тесту відсутні серія та номер протоколу, в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відсутні свідки чи посилання на відеозапис; у матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора «Драгер». С хема місця ДТП складена не точно. Графічне зображення автомобіля не прив`язане до жодного стаціонарного об`єкта чи дорожнього знаку. У таблиці «Назви об`єктів» під пунктом 2 поліцейський залишив шаблонний напис із бланку: «житловий будинок 27», повністю проігнорувавши необхідність зазначення власника майна, якому нанесено збитки. Цифрові заміри винесені на схему без зазначення ліній виміру , не зафіксовані дорожні умови (стан покриття, слизькість, оглядовість тощо). Докази, які б об`єктивно підтверджували порушення ОСОБА_1 п. 12.1 ПДР, у тому числі і висновок автотехнічної експертизи, у справі відсутні.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

ОСОБА_1 та його захисник Мотальова-Кравець В.Ю. у судове засідання повторно не прибули, причин неприбуття не повідомили, хоча належним чином були сповіщені про день, час і місце розгляду справи.

17.07.2026 розгляд справи вже відкладався за клопотанням захисника у зв`язку з її зайнятістю у розгляді іншої справи. Причин свого неприбуття в це судове засідання ОСОБА_1 не повідомив.

29.07.2026 захисник Мотальова-Кравець В.Ю. подала клопотання про проведення судового засідання з її участю в режимі відеоконференції за власними засобами, яке ухвалою апеляційного суду від 29.07.2026 було задоволено.

Однак, у призначений час захисник до відеоконференції не приєдналася без повідомлення причин, що підтверджується журналом судового засідання.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

У зв`язку із зазначеним апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 та захисника Мотальової-Кравець В.Ю.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь головуючої судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримала у повному обсязі та дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст.130 КУпАП, з урахуванням:

-протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №640023 та ЕПР1№ 640027 від 13.04.2026, які за змістом відповідають вимогам статті 256 КУпАП, містять обов`язкові ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1, 42а);

-чеку Алкотест 6820, тест №35 від 13.04.2026, результат - 2,50 проміле (а. с. 2);

-акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де в графі «з результатом згодний» ОСОБА_1 поставив підпис (а. с. 3);

-диску з відеозаписами правопорушення (а. с. 5);

-схемою місця ДТП (а. с. 43);

-рапорту (а. с. 46).

Апеляційний суд зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Переглядом відеозапису установлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і вчинив дорожньо-транспортну пригоду. Після цього на місце події були викликані працівники поліції, які, оглянувши місце події, з`ясовували у водія, чи ніхто не постраждав та що стало причиною ДТП. При цьому ОСОБА_1 повідомив, що їхав сам, а причину настання пригоди не зміг пояснити, не заперечуючи факту спричинення ним дорожньо-транспортної пригоди. На пропозицію пройти огляд на місці події або у медичному закладі, оскільки у нього наявні об`єктивні ознаки перебування у стані алкогольного сп`яніння, останній повідомив, що не відмовляється пройти огляд та бажає пройти його лише у медичному закладі. Працівники поліції повідомили йому, що він має право пройти огляд за місцем пригоди, у лікувальному закладі та відмовитися від проходження огляду, однак за відмову також складається протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згодом ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці події за допомогою газоаналізатора «Драгер».

Оглядом на стан алкогольного сп`яніння, проведеного на місці події зі згоди водія, у встановленому законом порядку із застосуванням приладу алкотестера Drager 6820, тестом №35 встановлено позитивний результат 2,50проміле, що також зафіксовано на відеозаписі. Будь-яких заперечень щодо результатів огляду ОСОБА_1 не висловлював. Після проходження останнім огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора поліцейські пропонували йому пройти огляд у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився та повідомив, що не має сенсу їхати до медичного закладу та витрачати час. Після цього поліцейські повідомили йому про складання щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, на що він не заперечував. Під час складання протоколів ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що рухався на автомобілі по вул. Партизанській в с. Токарі з гори та у його авто не спрацювали гальма, він продовжував їхати, його занесло на паркан. Тілесних ушкоджень ні він, ні інші особи не отримали.

Поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та відсторонили його від керування.

За таких обставин, апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб разом із іншими доказами, зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд зазначає таке.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху України.

Умовою відповідальності за ст. 124 КУпАП є сукупність таких обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.

Диспозиція ст. 124 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові суду присутні посилання на порушення ОСОБА_1 приписів ПДР, а саме: п. 2.3.б, п. 12.1 ПДР України.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (п. 2.3.б ПДР України).

Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1 ПДР України).

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважний, не стежив за зміною обстановки та швидкісним режимом, в результаті чого допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за ліву межу проїзної частини з подальшим наїздом на перешкоду, а саме паркан житлового будинку по вул. Партизанській, 27 в с. Токарі. Внаслідок ДТП автомобіль та паркан отримали ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає доводи захисника про відсутність об`єктивних, належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд зазначає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та спричинення ДТП повністю підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, які були предметом дослідження як у суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та позбавлення права керування транспортними засобами фактично унеможливить виконання ним покладених службових обов`язків та може негативно вплинути на забезпечення діяльності військової частини, яка бере участь у виконанні завдань із захисту держави, апеляційний суд зазначає таке.

З аналізу санкції ч. 1 ст.130 КУпАП вбачається, що вона не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.

У даному випадку загальні засади призначення адміністративного стягнення визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, які не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає законних підстав для того, щоб не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.

Не заслуговують на увагу доводи захисника про те, що у результаті тесту відсутні серія та номер протоколу з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів судочинства, які законодавець визначив як пріоритетні.

Тому при вирішенні питання, чи може наявність певних недоліків/порушень стати підставою для констатації істотного порушення вимог процесуального закону та визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого недоліку/порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів, на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема, з`ясувати, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

У даному випадку не зазначення працівником поліції у результаті тесту серії на номера протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за результатом проведеного огляду, не є підставою для констатації істотного порушення вимог процесуального закону та визнання доказів недопустимими, оскільки дана обставина не спростовує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Не враховує апеляційний суд доводи захисника про те, що у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відсутні свідки чи посилання на відеозапис, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення повністю зафіксовано за відео, яке долучене до матеріалів справи, та не вимагає у такому випадку обов`язкової участі свідків, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП.

Апеляційний суд зауважує, що згідно з результатом тесту №35 від 13.04.2026, складеним за результатом огляду ОСОБА_1 , прилад ALKOTEST 6820 ARТА-0140 проходив останнє калібрування 07.11.2025, що вказує на правомірність використання вказаного газоаналізатору при проведенні огляду останнього станом на 13.04.2026.

Крім того, після проходження огляду на місці пригоди ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо результату огляду не висловлював, від проходження огляду у медичному закладі відмовився.

Щодо доводів апелянта про те, що схема місця ДТП складена не точно; графічне зображення автомобіля не прив`язане до жодного стаціонарного об`єкта чи дорожнього знаку; у таблиці «Назви об`єктів» під пунктом 2 поліцейський залишив шаблонний напис із бланку: «житловий будинок 27», повністю проігнорувавши необхідність зазначення власника майна, якому нанесено збитки. Цифрові заміри винесені на схему без зазначення ліній виміру; неповнота доказової бази, а саме відсутня експертиза (автотехнічна) та не зафіксовано дорожні умови (стан покриття, слизькість, оглядовість тощо); доказів, які б об`єктивно підтверджували порушення п. 12.1 ПДР, не надано, експертиза не проводилась, то апеляційний суд зазначає, що вони спростовуються матеріалами справи.

Окрім того, вказані доводи захисника мають суб`єктивний характер, не конкретизовані та розцінюються апеляційним судом як захисні з метою уникнення відповідальності ОСОБА_1 за вчинені правопорушення.

Щодо відсутності у матеріалах справи автотехнічної експертизи апеляційний суд зазначає, що як апелянт, яка приймала участь під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді, так і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не були позбавлені права звернутися до суду першої та апеляційної інстанції з клопотанням про призначення автотехнічної експертизи у справі, а також самостійно звернутися до експерта з питанням проведення такої експертизи.

При цьому суд позбавлений можливості відшукувати докази винуватості чи не винуватості правопорушника, а лише має право розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта щодо незаконності зупинки ОСОБА_1 , оскільки останній працівниками поліції не зупинявся. Після вчинення ДТП свідком були викликані працівники поліції на місце події, які приїхали для фіксації ДТП, де виявили ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння.

Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання захисник, нею не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, що направлена на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення.

Висновки суду.

З урахуванням установлених судом обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні склади адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні цих правопорушень підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови, під час розгляду цієї справи суддя суду першої інстанції не допустила.

Враховуючи зазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржену постанову судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 23.06.2026 щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Мотальової-Кравець В.Ю. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ТЕРЕЩЕНКО