Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №591/2438/23 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м.Суми

Справа №591/2438/23

Номер провадження 22-ц/816/2546/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Сізова Д. В. , Нестеренка М. В.

за участі секретаря судового засідання Овчаренко М.В.,

представника відповідача Литвиненка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом РУДНЄВИМ Євгеном Геннадійовичем, на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2026 рокуу складі судді Клименко А.Я., постановлену в місті Суми, повний текст якої складений 19 червня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Сумській області, треті особи: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СК «ПРОВІДНА», Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування майнової шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції

У березні 2023 року адвокат Руднєв Євген Геннадійович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, вякому просить стягнути з держави Україна на користь позивача у відшкодування шкоди вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля марки Renault Scenic, 2011 року випуску, з державним номером НОМЕР_1 станом на 19.12.2021 у розмірі 94 023 грн 54 коп.; стягнути з держави Україна на користь позивача у відшкодування шкоди ринкову вартість складових указаного автомобіля станом на 24.02.2022 у розмірі 47 478 грн 00 коп.

Позов мотивований тим, що Головне управління Національної поліції в Сумській області, будучи особою відповідальною за зберігання, не забезпечило належним чином зберігання автомобіля марки Renault Scenic, 2011 року випуску, з державним номером НОМЕР_1 , який був речовим доказом у кримінальному провадженні і був поміщений на спеціальний майданчик Головного управління Національної поліції в Сумській області, унаслідок чого автомобіль було розукомплектовано. Страхована компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування. Позивач вважає, що протиправною бездіяльністю відповідача йому було завдано матеріальної шкоди.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України. Указане судове рішення мотивоване тим, що позивач згідно матеріалів справи користувався автомобілем на підставі довіреності, строк дії якої закінчився 29.06.2024 року. Нова довіреність суду надана не була. Позивач втратив будь-які процесуальні повноваження щодо розпорядження правами власника майна та представництва його інтересів. Відповідно до статті 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення її строку.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

30 червня 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Руднєв Є.Г. подав через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно застосував пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України. Позов було подано від імені ОСОБА_2 , а не від власника транспортного засобу ОСОБА_3 . При цьому, адвокат Руднєв Є.Г. діяв як представник саме ОСОБА_2 на підставі належних документів, що підтверджують повноваження адвоката у цивільному процесі. Наявність або відсутність у ОСОБА_2 матеріального права на відшкодування шкоди як користувача, володільця або потерпілої особи є питанням обґрунтованості позову та має вирішуватися судом за результатами розгляду справи по суті шляхом оцінки доказів, а не шляхом залишення позову без розгляду. Навіть якщо суд вважав, що після 29.06.2024 позивач втратив можливість діяти від імені власника автомобіля, суд не мав права застосовувати пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України до позову, який був поданий раніше, під час дії довіреності та поданий від імені самого Курсенка А.С. ОСОБА_2 мав власний самостійний інтерес у відшкодуванні шкоди, заподіяної внаслідок неналежного зберігання транспортного засобу. Залишивши позов без розгляду, суд першої інстанції позбавив позивача права на доступ до правосуддя та можливості отримати судове рішення щодо суті заявлених вимог.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Сумській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2026 року – без змін. Посилається на те, що із закінченням строку довіреності (29.06.2024) ОСОБА_2 в силу закону втратив будь-які повноваження щодо спірного транспортного засобу, втратив статус законного користувача, а отже – припинив бути суб`єктом, чиє право чи легітимний інтерес у розумінні статті 4 ЦПК України є порушеним. Доводи адвоката Руднєва Є.Г. про те, що дефект процесуального представництва має оцінюватися виключно на момент подання позову, є помилковими. Залишення позову без розгляду у цьому випадку захищає баланс інтересів сторін та не обмежує права самого власника майна ( ОСОБА_3 ) чи позивача (у разі відновлення ним законних повноважень) на повторне звернення до суду в загальному порядку. Надання нової довіреності, оформленої 23.06.2026, вважає визнанням з боку позивача обставини того, що станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали (19.06.2026) у нього бути відсутні будь-які повноваження щодо транспортного засобу та представництва інтересів його власника – ОСОБА_3 .

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

У березні 2023 року адвокат Руднєв Євген Геннадійович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом.

На підтвердження своїх повноважень діяти від імені ОСОБА_2 адвокат Руднєв Є.Г. додав до позовної заяви копію ордеру на надання правничої допомоги № 1029131 від 06.09.2022, згідно з яким позивач уповноважив адвоката Руднєва Є.Г. представляти його інтереси в поліції, прокуратурі, СБУ, ДБР, суді, інших державних та приватних підприємствах та установах (а.с. 29, Т. 1).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 квітня 2023 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено справу до розгляду.

02 березня 2026 року до Зарічного районного суду м. Суми надійшла заява Головного управління Національної поліції в Сумській області про залишення позову без розгляду, мотивована тим, що позивач не є власником спірного транспортного засобу, оскільки указаний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_3 , строк дії довіреності, виданої позивачу, сплив 29.06.2024, а тому позивач не має права вимагати відшкодування вартості відновлювальних робіт на свою користь, оскільки його майнове право не було порушено.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 58 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

У статті 174 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до частин першої, другої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини четверта, восьма статті 62 ЦПК України визначають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина сьома статті 177 ЦПК України).

Отже, позовна заява може бути складена, підписана та подана до суду як самим позивачем, так і його представником, якщо йому надані такі повноваження.

У разі, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, така заява повертається позивачеві (пункт 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Передбачений пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України процесуальний наслідок суд застосовує до відкриття провадження у справі. Якщо про вказані обставини стало відомо після відкриття провадження у справі, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо його подала особа, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; якщо від імені заінтересованої особи його подала особа, яка не має повноважень на ведення справи (пункти 1 і 2 частини першої статті 257 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/1478/17 (провадження № 14-52цс19).

У цій справі, ухвала в якій переглядається, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом за захистом саме своїх прав, які на його думку порушені протиправною бездіяльністю відповідача, що призвела до розукомплектування автомобіля марки Renault Scenic, 2011 року випуску, з державним номером НОМЕР_1 , яким ОСОБА_2 користувався на підставі довіреності, виданої йому його власником ОСОБА_3 , яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та звернення ОСОБА_2 до суду з цим позовом.

Суд, постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, послався на те, що позивач на момент постановлення оскаржуваної ухвали втратив будь-які процесуальні повноваження щодо розпорядження правами власника майна ОСОБА_3 та представництва його інтересів з огляду на закінчення.

Апеляційний суд вважає, що місцевий суд порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення судового рішення, яке не відповідає вимогам законності та обґрунтованості зважаючи на такі мотиви.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

У цій справі висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду є наслідком неправильного ототожнення матеріально-правових відносин щодо користування транспортним засобом із процесуальними правовідносинами представництва у суді.

За змістом позовної заяви подано не від імені власника транспортного засобу ОСОБА_3 , а від імені ОСОБА_2 , який визначений позивачем у справі та вважає, що саме його права й законні інтереси порушені внаслідок неналежного зберігання автомобіля відповідачем. Повноваження адвоката Руднєва Є.Г. на представництво інтересів ОСОБА_2 підтверджені належним ордером, що відповідає вимогам статті 62 ЦПК України, а тому під час звернення до суду позов було підписано та подано особою, яка мала відповідні процесуальні повноваження, на що правильно вказує апелянт в апеляційній скарзі.

Обставина закінчення строку довіреності, виданої власником транспортного засобу ОСОБА_2 для користування автомобілем, не свідчить про втрату адвокатом процесуальних повноважень представляти самого ОСОБА_2 як позивача у цій справі та не може бути підставою для застосування пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Зазначена довіреність регулювала цивільно-правові відносини між власником транспортного засобу та ОСОБА_2 щодо користування майном, тоді як процесуальне представництво позивача у суді здійснюється на підставі ордера адвоката і не перебуває у правовій залежності від чинності чи припинення такої довіреності.

Якщо суд першої інстанції дійшов висновку, що після припинення дії довіреності ОСОБА_2 не має самостійного матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах або не є належним позивачем, такі обставини підлягали дослідженню під час вирішення спору по суті з оцінкою всіх доказів та встановленням наявності чи відсутності у позивача права на заявлені вимоги. Натомість вони не можуть розцінюватися як відсутність повноважень особи, яка звернулася до суду, у розумінні пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Інше тлумачення цієї норми фактично призводило б до підміни інституту залишення позову без розгляду оцінкою обґрунтованості позовних вимог, що суперечить призначенню цього процесуального інституту та позбавляло б позивача можливості отримати судове рішення щодо заявлених вимог по суті.

Отже, місцевий суд безпідставно застосував процесуальний наслідок, передбачений пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки відсутність повноважень особи на ведення справи від імені заінтересованої особи матеріалами справи не підтверджується. Натомість спірні обставини, на які послався суд, стосуються виключно наявності чи відсутності у позивача матеріального права на задоволення позову та повинні бути предметом судового розгляду по суті.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до безпідставного залишення позову без розгляду та перешкоджає подальшому провадженню у справі

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягаєзадоволенню, а ухвалу суду слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись вимогами статей 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом РУДНЄВИМ Євгеном Геннадійовичем, задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 19 червня 2026 року скасувати, а цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Сумській області, треті особи: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СК «ПРОВІДНА», Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування майнової шкоди, – направити для продовження розгляду до Зарічного районного суду м. Суми.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 31 липня 2026 року.

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді Д. В. Сізов

М. В. Нестеренко