Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №498/730/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1487/26

Номер справи місцевого суду: 498/730/26

Головуючий у першій інстанції Чернецька Н.С.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 травня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №598532, 22.02.2026 о 21-й годині 30 хвилин в Одеській обл., с. Воробіївка, дорога Одеса-Київ, 396км 500м, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Skania» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «Montracon» д.н.з. НОМЕР_2 , не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожнього покриття, а саме вибоїни на дорозі, та здійснив перекидання напівпричепа «Montracon» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого напівпричеп отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 12.1. ПДР України, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.

Постановою судді Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.05.2026 ОСОБА_1 визнано винним у своєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,6 грн.

Не погодившись з наведеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Францен Ю.І. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.05.2026, скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі. Просить, у разі, якщо апеляційний суд дійде висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ст. 124 КУпАП, змінити постанову в частині адміністративного стягнення, та замість позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією 124 КУпАП, у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обгрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.05.2026, ОСОБА_1 посилається на те, що постанова винесена за відсутності апелянта, проте така неявка не була ухиленням від суду, оскільки була зумовлена об`єктивним післяопераційним станом та фактичною неможливістю нормально пересуватись. Фактично копію постанови ОСОБА_1 отримав лише 30.06.2026 електронною поштою, що підтверджується офіційним супровідним листом, копія якого долучена до скарги.

В тексті апеляційної скарги, ОСОБА_1 пояснив, що 22.02.2026 приблизно о 21 год. 30 хв. рухався у напрямку м. Одеси на тягачі з навантаженим напівпричепом. Подія сталася на трасі Київ - Одеса, на ділянці, яку суд у постанові зазначив як 396 км 500 м біля с. Воробіївка Березівського району Одеської області; фактично - не доїжджаючи до с. Краснознам?янка, орієнтовно за 60 км до м. Одеси. ОСОБА_1 рухався лівою смугою не з метою порушення правил, а тому що права смуга після зими була суттєво пошкоджена: на ній було багато ям, які створювали небезпеку для руху вантажного автопоїзда. Під час руху він побачив посередині траси глибоку яму. За візуальними ознаками яма була значною, приблизно до рівня коліна, і створювала реальну небезпеку для тягача з навантаженим напівпричепом. Щоб уникнути прямого наїзду на цю яму, ОСОБА_1 взяв трохи лівіше, ближче до відбійника. Між відбійником і проїзною частиною була колія довжиною близько 20 метрів. За його спостереженнями, ця колія утворилася тому, що в попередні дні водії у світлу пору доби масово об їжджали цю ж глибоку яму саме по такій траєкторії. Саме небезпечний стан дорожнього покриття, наявність глибокої ями, колії біля відбійника та відсутність завчасних попереджувальних знаків створили аварійну дорожню ситуацію. За інформацією ОСОБА_1 , за декілька днів до цієї поді на цій самій або суміжній ділянці вже сталася аналогічна ДІП з перекиданням вантажного автомобіля. Ця обставина потребує перевірки судом, оскільки вона вказує не на випадкову помилку одного водія, а на небезпечну ділянку дороги, яка не буда належно позначена та усунена. Після ДТП ОСОБА_1 , не залишав місце події, не приховувався та не ухилявся від оформлення матеріалів. Він сам одразу зателефонував до поліції і повідомив про те, що сталося. Потерпілих унаслідок події не було. Йдеться про майнові пошкодження напівпричепа, які виникли в умовах небезпечного дорожнього покриття.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не наведено аналізу конкретного порушення Правил дорожнього руху, вину водія та прямого причинного зв`язку між цим порушенням і наслідками. Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 «не вибрав безпечної швидкості руху» та «не врахував стан дорожнього покриття», однак у постанові не наведено жодної конкретної швидкості руху, не зазначено, якими доказами вона підтверджена, не проведено технічного аналізу можливості уникнення ДТП з урахуванням маси автопоїзда, вантажу, нічного часу, фактичної видимості, глибини ями та наявності колії біля відбійника. Суд першої інстанції не дослідив аварійний стан дороги як самостійну причину події, не витребував у балансоутримувача дороги, Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, підрядної організації або Національної поліції України відомостей щодо аварійності цієї ділянки, попередніх ДТП, ремонтних робіт, огородження, тимчасових знаків та повідомлень про небезпеку.

Крім того, сторона захисту наголошує, що суд першої інстанції обрав найсуворіший для ОСОБА_1 вид стягнення - позбавлення права керування, але не пояснив, чому штраф не є достатнім. У постанові відсутній аналіз його роботи водієм, майнового стану, відсутності потерпілих, відсутності обтяжуючих обставин, добровільного повідомлення поліції та аварійного стану дороги. ОСОБА_1 працює водієм. Для нього посвідчення водія - це не побутова зручність, а основний інструмент заробітку. Позбавлення права керування на 6 місяців фактично позбавляє його можливості працювати за професією, отримувати дохід та проходити післяопераційну реабілітацію. При майновому характері наслідків, відсутності потерпілих та відсутності доведеної підвищеної небезпеки з його боку штраф є достатнім, справедливим і пропорційним стягненням. Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що не вбачає пом?якшуючих обставин, проте такий висновок на думку апелянта необґрунтованим.

В судовому засіданні, призначеному на 31.07.2026 особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисник Францен Ю.І. підтримали доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.05.2026 та апеляційної скарги. Просили звернути особливу увагу апеляційного суду на доводи апеляційної скарги в частині призначеного покарання.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Францена Ю.І., перевіривши матеріали справи, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21.05.2026 та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та поновлення строку на апеляційне оскарження, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З положень статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Постанова суду має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.02.2026 о 21 годині 30 хвилин в с. Воробіївка Березівського району Одеської області на дорозі Київ-Одеса 396 км 500 м ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SKANIA» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «MONTRACON» д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував стан дорожнього покриття, а саме вибоїни на дорозі та здійснив перекидання напівпричепу «MONTRACON» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого напівпричеп отримав механічні пошкодження з матеріальним збитком, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР.

Такі висновки суду підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №598532 від 22.02.2026, зміст якого відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 1);

- схемою місця ДТП, яка сталася 22.02.2026 (а/с. 2);

- актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (а.с. 5);

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 щодо обставин події (а/с 6).

Наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.

Факт отримання пошкоджень напівпричепом «Montracon» д.н.з. НОМЕР_2 , підтверджений схемою ДТП, яка підписана ОСОБА_1 без зауважень.

З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він підтверджує наявність складної дорожньої обстановки. Незважаючи на це, він продовжив рух транспортного засобу, не вживши достатніх заходів для забезпечення безпеки, що свідчить про неврахування реальних дорожніх умов.

Доводи про добросовісну поведінку ОСОБА_1 не звільняють від відповідальності з огляду на встановлені обставини його вини у вчиненні ДТП.

В судовому засіданні апелянт та його захисник не підтримали заявлене в апеляційній скарзі клопотання про витребування доказів, тому таке залишається апеляційним судом без розгляду.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №598532 від 22.02.2026, який має доказову силу лише у сукупності з іншими доказами, схему місця ДТП, надані письмові пояснення ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п.12.1 ПДР України.

Стосовно доводів апеляційної скарги, щодо невідповідності призначеного покарання, за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції, застосовуючи до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк 6 (шість) місяців, не в повій мірі врахував передбачені ст. 33 КУпАП обставини.

Згідно ст. 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп`яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

За приписами ст. 34 КУпАП обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Обставин, що передбачені ст. 35 КУпАП, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , у розумінні ст. 34 КУпАП, є те, що ОСОБА_1 невідкладно повідомив поліцію про факт вчинення ДТП, та, крім іншого, відсутні особи, які зазнали травм.

Отже, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є таким, що не відповідає обставинам справи, не в повній мірі відповідає меті застосування такого стягнення, встановленій ст. 23 КУпАП.

Враховуючи наявність вищевказаних обставин, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 , відсутність обставин що її обтяжують, а також положення ст. 33 КУпАП, апеляційний суд доходить до висновку про те, що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень можливе шляхом застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

Відповідно до ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право змінити оскаржувану постанову.

Отже, оскаржувану постанову слід змінити в частині застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, застосувавши до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 травня 2026 року змінити змінити в частині призначеного покарання.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення у виді накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

В іншій частині постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова