Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №521/2626/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2775/26

Справа № 521/2626/25

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),

суддів: - Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про стягнення безпідставно отриманих коштів та стягнення сум інфляційних витрат і 3% річних, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 30 жовтня 2025 року, у складі судді Пушкарського Д.В.,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2025 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому (з урахуванням змін та уточнень в остаточній редакції) просив стягнути з публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти (соціальна державна виплата - пенсія) у сумі 8775,24 грн. (вісім тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 24 копійки); суму інфляційного збільшення у розмірі 7782,64 (сім тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 24 копійки); суму трьох відсотків річних від безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 2467,40 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят сім гривень 40 копійок), а всього стягнути 19025,28 грн. (дев`ятнадцять тисяч двадцять п`ять гривень 28 копійок).

Позов обґрунтований тим, що 28.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. за заявою ПАТ «МТБ Банк», на підставі виконавчого листа №2-1268/11 від 08.11.2012, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №60433694 щодо примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №2-1268/11 від 12.09.2012 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №809/RO від 05.12.2007 р. в розмірі 43728,86 Євро, що становить 421238,32 грн. та 17238,66 грн., що разом становить 440296,98 грн.

06.12.2019 в рамках ВП №60433694, згідно постанови приватного виконавця про арешт майна та коштів боржника від 28.10.2019, з пенсійного рахунку позивача № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 ) в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк «Південний» (ЄДРПОУ 20953647) було списано суму у розмірі 11652,76 грн., яка відповідала нарахуванню позивачу Пенсійним фондом України суми пенсії за останні чотири місяці (з серпня по листопад 2019 року).

Розпорядженням приватного виконавця Колечко Д.М. №60433694 від 10 грудня 2019 року було перераховано на користь ПАТ «МТБ Банк» 8775,24 грн. (вісім тисяч сімсот сімдесят п`ять грн. 24 коп.).

18.05.2021 постановою Одеського апеляційного суду (справа №521/895/20, провадження №22-ц/813/4066/21) визнано дії приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. щодо списання з пенсійного рахунку ОСОБА_1 суми пенсії в розмірі 11652,76 грн. при виконанні виконавчого провадження №60433694 про примусове виконання виконавчого листа №2-1268/11 від 08.11.2012 року, виданого Малиновським районним судом м. Одеси - незаконними. 08.06.2022 постановою Верховного Суду (справа №521/895/20, провадження №61-10148св21) касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. залишена без задоволення. Постанова Одеського апеляційного суду від 18.05.2021 залишена без змін. Постанова набрала законної сили 08.06.2022.

Приватний виконавець Колечко Д.М. повернув позивачу грошові кошти в сумі 2877,52 грн., які були списані з пенсійного рахунку боржника, а решта суми 8775,24 грн., яка була перерахована на користь ПАТ «МТБ Банк», досі позивачу не повернута, у зв`язку з чим він був вимушений звернутись до суду з вказаним позовом. (а.с. 1 – 5, 137 – 145)

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 30 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти (соціальна державна виплата - пенсія) у сумі 8775,24 грн.; суму інфляційного збільшення у розмірі 7782,64; суму трьох відсотків річних від безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 2467,40 грн., а всього стягнути 19025,28 грн..

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач отримав грошові кошти від позивача без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, відповідач зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. (а.с. 176 – 180)

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ПАТ «МТБ Банк», просить рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 30.10.2025 скасувати в частині стягнення суми інфляційного збільшення у розмірі 7782,64 грн. та суми трьох відсотків річних від безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 2467,40 грн.. Ухвалити в цій частині нове рішення яким відмовити в стягненні штрафних санкцій. В іншій частині рішення залишити без змін. Здійснити перерозподіл судових витрат.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що у списанні з пенсійного рахунку ОСОБА_1 суми пенсії в розмірі 11652,76 грн . визнані незаконними дії саме приватного виконавця Колечко Д.М., а не ПАТ «МТБ БАНК». І саме приватний виконавець Колечко Д.М.. повинен був повернути ОСОБА_1 неправомірно стягнуті кошти, або звернутися до Банку з вимогою про повернення цих коштів. ОСОБА_1 або ОСОБА_2 не зверталися до ПАТ «МТБ БАНК» з вимогою повернути неправомірно зараховані на рахунок ПАТ «МТБ БАНК» кошти у сумі 8775,24 грн.

Крім того, апелянт вказує, що дата незаконного отримання ПАТ «МТБ БАНК» коштів у сумі 8775,24 грн. без достатніх правових підстав (безпідставно) рахується дата пред`явлення вимоги (позову) - 18.02.2025. Штрафні санкції починають нараховуватись/стягуватися з моменту настання прострочення, тобто з наступного дня після закінчення терміну повернення боргу, зазначеного в договорі або встановленого згідно з вимогами кредитора.

Враховуючи викладене, ПАТ «МТБ БАНК» вважає безпідставним нарахування інфляційного збільшення у розмірі 7782,64грн. та суми трьох відсотків річних від безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 2467,40 грн.

Також апелянт звертав увагу, що при розрахунку позивачем та судом 3% річних та інфляційних втрат невірно встановлена дата виникнення зобов`язання ПАТ «МТБ БАНК» перед ОСОБА_1 та не врахована методика розрахунку нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Позиція позивача в апеляційному суді

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Доводи відзиву обґрунтовував тим, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 8775,24 грн., посилаючись на судові рішення, що набрали законної сили. Банк відмовив у поверненні коштів, мотивуючи це тим, що суд не зобов`язував приватного виконавця безпосередньо повернути кошти, а отже Банк не має правових коштів підстав для повернення коштів у розмірі 8775,24 грн. Обов`язок Банку щодо повернення безпідставно отриманих коштів виникає безпосередньо з закону, та не потребує окремого судового рішення, не залежить від дій чи бездіяльності приватного виконавця.

23.07.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про прискорення розгляду справи та про долучення уточненого розрахунку позовних вимог. У вказаному клопотанні позивач просив здійснити апеляційний розгляд справи та ухвалення судового рішення з урахуванням поданих розрахунків, які є уточненням розміру заявлених позовних вимог у зв`язку з триваючим простроченням виконання грошового зобов`язання та не змінюють предмета та підстав позову, а саме стягнути з банку на його користь суму позовних вимог у розмірі 24061,67 грн.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1, 5 цієї частини.

Дана справа за ціною позову (19025,28 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

12.09.2012 рішенням Малиновського районного суду м.Одеси (справа №2-1268/11) позов Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №809/RO від 05.12.2007 - задоволений частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Марфін банк» заборгованість за кредитним договором №809/RO від 05.12.2007 в розмірі 43728,86 Євро, що становить 421238,32 грн. та 17238,66 грн., що разом становить 440296,98 грн. Стягнуто в рівних частках з відповідачів судовий збір у сумі 1700,00 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 120,00 грн. Рішення набрало законної сили.

В рамках ВП №42684525 щодо ОСОБА_1 та ВП №42681519 щодо ОСОБА_3 , на виконання зазначеного рішення Малиновського районного суду м. Одеса по справі №2-1268/11 від 12.09.2012 заявник сплатив на розрахунковий рахунок ПАТ «МТБ Банк» суму в розмірі 440296,98 грн. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виконали рішення Малиновського райсуду м. Одеса від 12.08.2012.

22.11.2016 постановами Малиновського ВДВС м.Одеси виконавче провадження №42684525 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 432017,63 грн. та виконавче провадження №42681519 про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 432017,63 грн. закінчено у зв`язку зі сплатою суми заборгованості.

04.04.2019 за результатами розгляду заяви Стягувача, постановою начальника Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Войтеко В.В. було відновлено виконавче провадження ВП №42684525 про примусове виконання виконавчого листа №2-1268/11 від 08.11.2012 Малиновського районного суду м. Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк», грошових коштів у розмірі 18324,19 євро та 17238,64 грн.

28.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. за заявою ПАТ «МТБ Банк», на підставі виконавчого листа №2-1268/11 від 08.11.2012, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №60433694 щодо примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №2-1268/11 від 12.09.2012 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №809/RO від 05.12.2007 в розмірі 43728,86 Євро, що становить 421238,32 грн. та 17238,66 грн., що разом становить 440296,98 грн.

06.12.2019 в рамках виконання ВП №60433694, згідно постанови приватного виконавця про арешт майна та коштів боржника від 28.10.2019, з пенсійного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 ) в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк «Південний» (ЄДРПОУ 20953647) було списано суму у розмірі 11652,76 грн., яка відповідала нарахуванню Пенсійним фондом України суми пенсії за останні чотири місяці (з серпня по листопад 2019).

Розпорядженням приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича №60433694 від 10 грудня 2019 року перераховано на користь ПАТ «МТБ БАНК» 8775,24 грн. (вісім тисяч сімсот сімдесят п`ять грн. 24 коп.).

В подальшому, згідно ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 06.02.2020 такі дії начальника Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Войтеко В.В. були визнані незаконними, а виконавчий лист, згідно ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 17.06.2021, №2-1268/11, виданий 08.11.2012 року Малиновським районним судом м. Одеси про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості за кредитним договором №809/RO від 05.12.2007 в розмірі 43728,86 Євро, що становить 421238,32 грн. та 17238,66 грн., що разом становить 440296,98 грн., з підстав повного добровільного виконання грошового зобов`язання, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Вказані рішення набрали законної сили.

18.05.2021 постановою Одеського апеляційного суду (справа №521/895/20, провадження №22-ц/813/4066/21) визнано дії приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо списання з пенсійного рахунку, відкритого в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк «Південний» на ім`я ОСОБА_1 суми пенсії в розмірі 11652,76 грн. при виконанні виконавчого провадження №60433694 про примусове виконання виконавчого листа №2-1268/11 від 08.11.2012, виданого Малиновським районним судом м. Одеси - незаконними.

08.06.2022 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа №521/895/20, провадження №61-10148св21) касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича залишена без задоволення. Постанова Одеського апеляційного суду від 18.05.2021 залишена без змін. Постанова набрала законної сили 08.06.2022.

Згідно платіжного доручення №1364 від 07.07.2022, приватний виконавець Колечко Д.М. в рахунок добровільного виконання рішення суду №521/895/20 від 08.06.2022, повернув ОСОБА_1 2877,52 грн., які були списані з пенсійного рахунку боржника.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Мотиви часткового прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття/відхилення доводів відзиву на апеляційну скаргу

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ПАТ «МТБ Банк» не погоджувалось з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з банку інфляційних втрат та 3% річних, та просило скасувати рішення суду у вказаній частині. В решті рішення суду не було оскаржено та апеляційним судом не переглядається.

Не погоджуючись з рішенням суду в оскарженій частині, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно було визначено дату виникнення зобов`язання про повернення боргу та прострочення виконання зобов`язання. Апелянт вказував, що дата незаконного отримання ПАТ «МТБ Банк» коштів у сумі 8775,24 грн. без достатніх правових підстав рахується від дня пред`явлення вимоги, тобто в даному випадку від дати звернення до суду з вказаним позовом – 18.02.2025. А оскільки ні позивач, ні приватний виконавець не звертались до банку з вимогою повернути неправомірно зараховані кошти, у банку не виникло обов`язку з їх повернення та тому, не було правових підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що ним неодноразово направлялись листи Банку, з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 8775,24 грн., однак банк відмовив йому в їх поверненні, та на підтвердження вказаних обставин останнім було надано копії вказаних листів.

Колегія суддів, звертає увагу позивача на положення ч. 3 ст. 367 ЦПК України, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на вказане, надані докази позивачем в апеляційному суді, не можуть бути прийняті до розгляду та оцінка останнім не надається, оскільки останні не було надано в суді першої інстанції та позивачем не було обґрунтовано підстав їх не подання в суді першої інстанції з незалежних від нього причин.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Глава 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» знаходиться в підрозділі 2 «Недоговірні зобов`язання» розділу 3 «Окремі види зобов`язань», який входить до книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Так, як встановлено матеріалами справи, 04.04.2019 за результатами розгляду заяви Стягувача, постановою начальника Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Войтеко В.В. було відновлено виконавче провадження ВП №42684525 про примусове виконання виконавчого листа №2-1268/11 від 08.11.2012 Малиновського районного суду м. Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк», грошових коштів у розмірі 18324,19 євро та 17238,64 грн.

28.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. за заявою ПАТ «МТБ Банк», на підставі виконавчого листа №2-1268/11 від 08.11.2012, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №60433694 щодо примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі №2-1268/11 від 12.09.2012 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №809/RO від 05.12.2007 в розмірі 43728,86 Євро, що становить 421238,32 грн. та 17238,66 грн., що разом становить 440296,98 грн.

06.12.2019 в рамках виконання ВП №60433694, згідно постанови приватного виконавця про арешт майна та коштів боржника від 28.10.2019, з пенсійного рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_2 ) в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк «Південний» (ЄДРПОУ 20953647) було списано суму у розмірі 11652,76 грн., яка відповідала нарахуванню Пенсійним фондом України суми пенсії за останні чотири місяці (з серпня по листопад 2019).

Розпорядженням приватного виконавця Колечко Дмитра Миколайовича №60433694 від 10 грудня 2019 року перераховано на користь ПАТ «МТБ БАНК» 8775,24 грн. (вісім тисяч сімсот сімдесят п`ять грн. 24 коп.).

В подальшому, згідно ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 06.02.2020 такі дії начальника Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Войтеко В.В. були визнані незаконними, а виконавчий лист, згідно ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 17.06.2021, №2-1268/11, виданий 08.11.2012 року Малиновським районним судом м. Одеси про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості за кредитним договором №809/RO від 05.12.2007 в розмірі 43728,86 Євро, що становить 421238,32 грн. та 17238,66 грн., що разом становить 440296,98 грн., з підстав повного добровільного виконання грошового зобов`язання, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Вказані рішення набрали законної сили.

18.05.2021 постановою Одеського апеляційного суду (справа №521/895/20, провадження №22-ц/813/4066/21), яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 08.06.2022, визнано дії приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо списання з пенсійного рахунку, відкритого в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк «Південний» на ім`я ОСОБА_1 суми пенсії в розмірі 11652,76 грн. при виконанні виконавчого провадження №60433694 про примусове виконання виконавчого листа №2-1268/11 від 08.11.2012, виданого Малиновським районним судом м. Одеси - незаконними.

Згідно платіжного доручення №1364 від 07.07.2022, приватний виконавець Колечко Д.М. в рахунок добровільного виконання рішення суду №521/895/20 від 08.06.2022, повернув ОСОБА_1 2877,52 грн., які були списані з пенсійного рахунку боржника.

Отже, у справі №521/895/20 постановою апеляційного суду встановлено, що грошові кошти списанні в рамках виконавчого провадження №60433694 з пенсійного рахунку ОСОБА_1 та які в подальшому перераховані відповідачеві, були незаконними та неправомірними.

Таким чином, факт безпідставного списання з пенсійного рахунку грошових коштів та в подальшому безпідставно отриманих відповідачем встановлено постановою апеляційного суду 18.05.2021, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок їх повернути згідно з нормами статті 1212 ЦК України.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту визнання незаконними дій приватного виконавця, щодо списання грошових коштів з пенсійного рахунку.

Стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17.

При вирішенні питання, щодо визначення періоду прострочення виконання зобов`язання, колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 , в яких суд зазначав: зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Оскільки на момент відкритого виконавчого провадження №60433694 про примусове виконання виконавчого листа №2-1268/11 від 08.11.2012, виданого Малиновським районним судом м. Одеси, у Банку були законні підстави вважати, що перераховані в рамках виконавчого провадження на користь банку кошти були правомірно набуті, тобто правова підстава для отримання коштів існувала, а відпала лише після визнання незаконними дій приватного виконавця.

Таким чином, в даному випадку підстава отримання грошових коштів у розмірі 8775,24 грн. у Банку відпала з моменту ухвалення постанови апеляційного суду від 18.05.2021 (справа №521/895/20).

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що якщо строк виконання зобов`язання не встановлено, то вказаний строк виникає з моменту пред`явлення вимоги про повернення боргу.

Згідно із частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов`язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов`язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред`явлення кредитором йому вимоги. Ця норма зазвичай застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов`язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника.

Проте, у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується.

Вказаний висновок також міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.

Таким чином, ОСОБА_1 набув права на стягнення грошових коштів передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, з моменту визнання незаконними дії приватного виконавця.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, який в подальшому було уточнено, позивач просив стягнути суму інфляційного збільшення у розмірі 7782,64 грн.; - суму трьох відсотків річних від безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 2467,40 грн. (т. 1, а.с. 137 – 145)

Позивачем відповідно до наданого розрахунку нарахування вказаних сум було проведено за період з 06.02.2020 по вересень 2025 роки.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначав, що право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України, виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Так, позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки.

Порядок відліку позовної давності наведено в статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Однак, колегія суддів звертає увагу апелянта, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом виключно за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції із заявою про застосування позовної давності не звертався. Відповідні доводи наведені лише в апеляційній скарзі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 367/2259/15-ц дійшла висновку, що заява про застосування позовної давності може бути розглянута лише за умови її подання під час розгляду справи судом першої інстанції. Зазначений правовий висновок є усталеним та неодноразово підтверджений Верховним Судом, зокрема у постановах від 09 вересня 2021 року у справі № 916/4644/15 та від 14 травня 2025 року у справі № 15/68-10 (902/1563/23).

Оскільки, застосування позовної давності не може бути вирішено судом з власної ініціативи, а відповідна заява не була подана у встановленому законом порядку, підстав для обмеження періоду стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, трирічним строком позовної давності в суду апеляційної інстанції відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що питання можливості стягнення інфляційних втрат і 3% річних було предметом дослідження Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Запровадження на всій території карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 257 ЦК України. Вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно.

Однак, як було зазначено вище, момент виникнення права на повернення безпідставно отриманих коштів у ОСОБА_1 виник, з наступної дати з дня ухвалення рішення про визнання незаконними дій приватного виконавця щодо списання грошових коштів з пенсійного рахунку, отже в даному випадку з 19.05.2021.

Також, колегія суддів звертає увагу, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на загальну суму боргу, що включає як основний борг, так і проценти, нараховані відповідно до статті 536 ЦК України. Водночас, згідно із законодавством, інфляційні втрати та 3 % річних мають нараховуватися на суму основного боргу, без урахування додаткових платежів або штрафних санкцій.

У розумінні чинного законодавства кредитор має право звертатися до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань. При цьому базою для нарахування цих сум відповідно до вимог законодавства є сума основного боргу, яка не включає додаткових нарахувань або платежів.

Подібні правові висновки зазначено у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 914/712/16.

З матеріалів справи відомо, що фактично позивач звертається з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, суми інфляційних втрат та 3 % річних, які були нараховані як на основну суму боргу, так і на штрафні санкції за користування грошовими коштами («проценти на проценти»).

Отже, апеляційним судом було здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 19.05.2021 по 16.09.2025 (відповідно до вимог уточненого позову), відповідно до якого заборгованість становить 580 315,27 грн., з яких:

- Інфляційні втрати:

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Розраховується за формулою: [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Де: [Сума боргу] – сума простроченого боргу. [Сукупний індекс інфляції] – добуток щомісячних індексів за відповідний період.

IIc (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,20 : 100) x (100,80 : 100) x (101,50 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,80 : 100) x (99,80 : 100) x (99,80 : 100) x (100,30 : 100) = 1.64230172

У період з 19.05.2021 по 16.09.2025 року, інфляційне збільшення становить 8 775,24 x 1.64230172 - 8 775,24 = 5 636,35 грн.

- 3% річних:

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]

Де:[Сума боргу] – сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] – проценти річних; [Кількість днів] – кількість днів прострочення зобов`язання; [Кількість днів у році] – кількість днів у календарному році.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСума

з 19/05/2021 до 31/12/2023 8 775,24 x 3 % x 957 : 365 : 100957690,24 грн.

з 01/01/2024 до 31/12/2024 8 775,24 x 3 % x 366 : 366 : 100366263,26 грн.

з 01/01/2025 до 16/09/2025 8 775,24 x 3 % x 259 : 365 : 100259186,80 грн.

Отже, загальний розмір 3% річних за період з 19.05.2021 по 16.09.2025 становить 1 140,30 грн.

За таких обставин, на підставі вищевказаного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «МТБ Банк» підлягає частковому задоволенню, та з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в загальному розмірі 6776,65 грн., яка складається з інфляційних втрат у розмірі 5636,35 грн. та 3% річних у розмірі 1140,30 грн.

Щодо клопотання позивача про долучення уточненого розрахунку позовних вимог, колегія суддів звертає увагу, що звертаючись до суду із позовом, який в подальшому було уточнено, позивач просив стягнути з ПАТ «МТБ Банк» на його користь 19025,28 грн., які складаються з: - безпідставно набутті грошові кошти (соціальна державна виплата-пенсія) у сумі 8775,24 грн.; - суму інфляційного збільшення у розмірі 7782,64 грн.; - суму трьох відсотків річних від безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 2467,40 грн. (т. 1, а.с. 137 – 145)

Звертаючись з клопотанням в апеляційному суді про уточнення розрахунку позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «МТБ Банк» на його користь 24061,67 грн., що складається з: безпідставно набуті грошові кошти (соціальна державна виплата - пенсія) у сумі 8 775,24 грн.; - суму інфляційного збільшення від безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 9 269,45; - суму трьох відсотків річних від безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 3 098,68 грн.; - судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.; - суму інфляційного збільшення від суми судового збору у розмірі 1 279,41 грн.; - суму трьох відсотків річних від суми судового збору у розмірі 427,69 грн.

Тобто, аналізуючи вказане клопотання, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_4 звернувся із уточненням позовних вимог, що не передбачено в порядку апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 6, ст. 367 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції виходячи з обставин, які існували на момент його ухвалення, а не вирішує нові вимоги чи вимоги, що виникли після його ухвалення.

Подання нового розрахунку, який охоплює період після ухвалення оскаржуваного рішення, фактично свідчить про заявлення нових вимог (або збільшення розміру вимог у зв`язку з новими обставинами), що не були предметом розгляду суду першої інстанції та не можуть бути предметом апеляційного перегляду.

Суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями вирішувати вимоги, які виникли після ухвалення рішення суду першої інстанції, оскільки це призвело б до виходу за межі предмета апеляційного перегляду та позбавило б учасників справи права на їх розгляд судом першої інстанції.

Таким чином, вказаний розрахунок наданий позивачем в апеляційному суді не може бути прийнятий до розгляду та врахуванню під час апеляційного перегляду, оскільки здійснений за період, який настав після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ПАТ «МТБ Банк» є частково обґрунтованими, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру інфляційних втрат та 3% річних які підлягають стягненню, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні за вищевказаного обґрунтування.

В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою пунктом третім статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пп. «б,в» п.4 ч.1 ст..382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміні судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд відповідно до ст. 141 ЦПК України здійснює перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог.

При зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі – 1211,20 грн..

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою ПАТ «МТБ Банк» було сплачено 1816,80 грн.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму – 15551,89 грн., що становить – 81,74% від 19025,28 грн.

Таким чином, з урахуванням того, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то судові витрати підлягають розподілу лише в частині задоволених вимог у розмірі 15551,89 грн..

Тобто, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 990,03 грн (1211,20*81,74%).

З позивача на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру відмовлених у задоволенні позовних вимог – 18,26%, тобто у розмірі – 331,75 (1816,80*18,26%)

Керуючись положеннями ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ПАТ «МТБ Банк» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі – 658,28 грн. = 990,03 грн. – 331,75 грн.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» задовольнити частково.

Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 30 жовтня 2025 року в частині оскарження стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти (соціальна державна виплата - пенсія) у сумі 8775,24 грн. (вісім тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 24 копійки); суму інфляційного збільшення у розмірі 5636,35 (п`ять тисяч шістсот тридцять шість гривень 35 копійки); суму трьох відсотків річних від безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1140,30 грн. (тисяча сто сорок гривень 30 копійок), а всього стягнути 15551,89 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят одну гривень 89 копійок).

В решті рішення залишити без змін.

Здійснити остаточний розподіл судових витрат

Стягнути з публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 658,28 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

С.О. Погорєлова