Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №496/785/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1480/26

Номер справи місцевого суду: 496/785/26

Головуючий у першій інстанції Шаньшина М.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 26 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №566897, 14.01.2026 о 21-й годині 55 хвилини за адресою: с-ще Хлібодарське, Тираспольське шосе 22/7, водій ОСОБА_1 керував ТЗ Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючі в стані алкогольного сп`яніння. Огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатору Alco test Drager 7510, ARLM-0415. Відповідно до тесту 2336, проведеному 14.01.2026, результат огляду позитивний – 1,50 проміле. Від керування ТЗ відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена статтею 130 ч.1 КУпАП.

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 26.06.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Не погодившись з вищевказаною постановою суду, 06.07.2026 захисник ОСОБА_1 адвокат Федоренко Ю.М. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд скасувати постанову Біляївського районного суду Одеської області від 26.06.2026 та провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду першої інстанції є необгрунтованою, оскільки при складанні протоколу поліцейськими була допущена низка грубих порушень вимог законодавства України, крім того, викладені в протоколі обставини не відповідають дійсності, та не підтверджуються наявними доказами. Матеріали справи не містять відеозапис, який би містив момент зупинки ТЗ під керуванням апелянта. Петрівський є діючим військовим, який виконує бойові завдання на лінії зіткнення, а тому поліцейські, дізнавшись про це, мали повідомити про правопорушення представників ВСП. Поліцейськими не було роз`яснено права ОСОБА_1 , крім того протокол заповнено без участі останнього. В даному адміністративному протоколі, стаття ПДР, яку порушив ОСОБА_1 , не відповідає фабулі правопорушення, яке викладено у протоколі та інкримінується останньому.

Крім того, судом першої інстанції порушено право ОСОБА_1 на захист, проігноровано заяву захисника про ознайомлення з матеріалами справи шляхом надання доступу до справи в системі «Електронний суд». Сторона захисту наголошує, що матеріали вказаної справи не відображаються в системі, відповідно ознайомитись з матеріалами справи не було можливим через віддалене місцерозташування робочого місця захисника. Помічник судді в телефонному режимі повідомляв про надання доступу, але такий не було надано.

В судове засідання 31.07.2026 особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, положення ч. 1 ст. 130 КУпАП не входить до переліку правопорушень при розгляді справ про яке передбачена обов`язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, вважає за можливе розглядати дану справу про адміністративне правопорушення за відсутності сторони захисту, зважаючи на встановлені положеннями ст. 277 КУпАП строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пункт 2.9 а Правил дорожнього руху України забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання пункту 2.9 а Правил дорожнього руху України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я (ч. 4 ст. 266 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП зазначено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вина водія ОСОБА_1 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №566897 від 14.01.2026, зміст якого відповідає встановленим фактичним обставинам справи (а.с. 1);

- довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія (а.с. 3);

- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої, станом на 14.01.2026, ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП (а.с. 4);

- чеком «Drager» ALCOTEST 7510 (результат 1,50 %) від 14.01.2026 (а.с. 5);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів(а.с. 6);

- відеозаписами зафіксованими на DVD-R диску (а.с. 8).

Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 26.06.2026, в порушення ним вимог п. 2.9а ПДР, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026).

Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Портативний відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

З відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, газоаналізатора Alkotest Drager.

Як свідчить відеозапис, перед початком проходження огляду, працівник поліції використовував новий (запакований) мундштук, який особисто обрав та розпакував ОСОБА_1 (21:58:21), та передав прилад «Drager» ОСОБА_1 для проходження огляду. Працівник поліції роз`яснив водію як проходити огляд за допомогою технічного приладу «Drager» (21:58:30). За результатами огляду, прилад зафіксував 1,50 проміле алкоголю у видихуваному повітрі, про що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , екран приладу «Драгер» із відображеним на ньому результатом надано для огляду ОСОБА_1 та зафіксовано на відеозаписі (22:00:38). ОСОБА_1 з вказаним результатом погодився (22:00:46), не вказував, що такі результати є хибними, чи б то сумнівними.

Згідно долученого до матеріалів справи чеку Drager ALCOTEST 7510 ARLM 0415, тест № 2336, проведеного 14.01.2026, відносно ОСОБА_1 , результат 1,50 проміле.

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, виражене тремтіння пальців рук, за допомогою Drager ALCOTEST 7510 ARLM 0415, результат огляду на стан сп`яніння - проба позитивна 1,50 проміле.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 після отримання результатів огляду за допомогою Alkotest Drager від пропозиції поліцейського пройти огляд в закладі охорони здоров`я відмовився, з результатом був згоден, а тому з огляду на положення пункту 6 Порядку, у поліцейських не виникало обов`язку направити водія для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Крім того, ОСОБА_1 підписано протокол про адміністративне правопорушення, чек Drager ALCOTEST 7510 ARLM 0415, тест № 2336, проведеного 14.01.2026, що, в свою чергу, підтверджує зафіксовані у останніх відомості.

Поряд з тим, вказаним відеозаписом також спростовуються і доводи ОСОБА_1 про недоведеність факту керування, адже зафіксовано, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на пропускному пункті (блокпосту) на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». На сидінні водія перебувала особа чоловічої статі, яка на вимогу поліцейського надала для перевірки документи, після чого було встановлено, що вказаною особою є ОСОБА_1 .

З п. 7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» слідує, що одним із заходів правового режиму воєнного стану є перевірка у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документів у осіб, а в разі потреби проводиться огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Відповідно до п. 3 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан № 1455, блокпост це посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюються на вході/виході (в`їзді /виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів і бойової техніки.

Окрім того, згідно з Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 29 грудня 2021р. №1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу).

Все вищевказане узгоджується зі ст. ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Сам ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції жодним чином не заперечував ані факту керування транспортним засобом, а ні підстави для зупинки, поводив себе, як водій цього транспортного засобу.

Отже, сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A6 д.н.з. НОМЕР_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Щодо доводів ОСОБА_1 про незастосування до нього, як до військовослужбовця, положень ст. 266-1 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, ст. 266-1 КУпАП унормовано питання щодо огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке інкриміновано ОСОБА_1 віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суд також звертає увагу на те, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність.

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та/або відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, необхідним є встановлення факту виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння.

Таким чином, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції 14.01.2026 року на пропускному пункті під час керуванням ним транспортним засобом, то дії працівників поліції в частині складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП є правомірними.

Апеляційний суд ставиться критично до посилань сторони захисту на те, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його права, оскільки, як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (22:07:38). Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №566897 від 14.01.2026, а саме в п. 13 «підпис особи, якій роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи» зазначено « ОСОБА_1 » та проставлено особистий підпис останнього.

Щодо посилань захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було надано можливості дистанційно ознайомитися з матеріалами справи до початку судового розгляду, що призвело до порушення права на захист ОСОБА_1 , то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, серед іншого, знайомитися з матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст. 271 КУпАП урозгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи.

Відповідно до п. 124 Перехідних положень Положення про ЄСІТС у разі надходження заяви учасника справи щодо ознайомлення з матеріалами справи чи окремими документами в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» суд, який отримав таку заяву, забезпечує сканування відповідних матеріалів справи чи окремих документів у паперовій формі, що перебувають у такому суді, та долучає їх до матеріалів електронної судової справи.

Проте, завантаження відеофайлів до автоматизованої системи документообігу суду Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 не врегульовано.

Відповідно до п. 126 Перехідних положень Положення про ЄСІТС, якщо в матеріалах справи містяться документи в електронній формі, суд має забезпечити ознайомлення з такими документами в приміщенні суду з використанням відповідних засобів інформатизації за наявності технічної можливості.

Матеріали справи були відскановані на стадії реєстрації та долучені до реєстраційної картки в автоматизованій системі документообігу суду судом першої інстанції, що перевірено апеляційним судом.

Відповідно до службової записки помічника судді Шурлакової О.В., що міститься в матеріалах справи (а.с. 22), 16.02.2026 у зв`язку з надходженням заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді виникла необхідність внести представника ОСОБА_1 – адвоката Федоренка Ю.М. в ОСК в КП «Д-3».

Відповідно до картки руху документа, сформованої у підсистемі Електронний суд ЕСІТС (а.с. 75), захисник Федоренко Ю.М. отримав доступ до файлу « ОСОБА_1 130.pdf», що містить відсканований протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №566897 від 14.01.2026, та інші процесуальні документи, саме 17.02.2026 о 06:11 год.

Що стосується відеозаписів, то захисником не було надано жодних підтверджуючих доказів щодо відмови суду від надання можливості ознайомитись з ними безпосередньо в суді, однак очевидно, що захисник таким правом не скористався.

При цьому апеляційний суд зауважує про таке.

У рішенні "Корнєв і Карпенко проти України" від 21.10.2010 (Заява N 17444/04), ЄСПЛ зазначив, що: пункт 3 (b) статті 6 (995_004) гарантує обвинуваченому "мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту", а отже, ця гарантія означає, що підготовка основного захисту в його інтересах охоплює все, що є "необхідним" для підготовки основного розгляду справи судом. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без обмежень можливості надання суду, який розглядає справу, всіх відповідних аргументів захисту і, таким чином, вплинути на результат провадження. Питання адекватності часу та можливостей, наданих обвинуваченому, слід вирішувати в контексті обставин кожної конкретної справи (пункт 66).

Зазначена правова позиція, висвітлена також і у рішеннях ЄСПЛ "Вєренцов проти України" заява N 20372/11 (пункти 76 та 77) від 11 квітня 2013 року, та Михайлова проти України, заява N 10644/08 від 06.03.2018 року (пункти 69,70).

У цій справі, протокол про адміністративне правопорушення складено 14.01.2026, у провадженні суду першої інстанції справа перебувала з 23.01.2026. Договір про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та Федоренко Ю.М. (на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді) було укладено 13.02.2026. Із заявою про ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_2 вперше звернувся 16.02.2026 (а.с.14), в подальшому справа призначалась судом чотири рази (12.03.2026, 28.04.2026, 08.06.2026, 26.06.2026). За вказаний час, сторона захисту, в особі ОСОБА_2 , тричі зверталась з заявами, про відкладення розгляду справи (а.с. 25-29, 36-37, 45-46).

Отже, загальний проміжок часу, що минув від укладення договору про надання правової допомоги і до прийняття судом рішення за результатами розгляду справи, склав більше ніж 4 місяця.

За вказаних обставин у розпорядженні ОСОБА_1 та адвоката Федоренка Ю.М. було достатньо часу, і наявна можливість, необхідна для підготовки свого захисту під час розгляду справи судом першої інстанції.

З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто незаконність дій поліції не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Решта доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , які він зазначив в своїй апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту і уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи.

З огляду на викладене, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості постанови суду першої інстанції є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 26 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова