Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №506/447/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1371/26

Номер справи місцевого суду: 506/447/26

Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О.Л.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

прокурора – Щербіна Н.М.,

захисника особи, яка притягається до відповідальності,– Савіна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окнянського районного суду Одеської області від 11 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією

17.04.2026 відносно суб`єкта декларування ОСОБА_1 складено протокол №47-01/145/26 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за ч.1 ст.172-6 КУпАП.

За вказаним протоколом, ОСОБА_1 , як колишній начальник Окнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подала до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави за 2023 рік (декларація після припинення діяльності), чим порушила вимоги абз. 2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинила правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Короткий зміст судового рішення

Постановою Окнянського районного суду Одеської області від 11.06.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 665,60 грн.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд скасувати постанову Окнянського районного суду Одеської області від 11.06.2026 та закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд помилково визнав датою виявлення правопорушення 17.04.2026 (дату складання протоколу), оскільки датою виявлення правопорушення є 10.06.2025 (дата листа НАЗК щодо факту неподання декларації). Тому з огляду на положення ч.4 ст.38 КУпАП строк накладення стягнення спливає 10.12.2025 (6 місяців з дня виявлення правопорушення). Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що дії, направлені на встановлення обставин справи, були розпочаті лише 23.01.2026, а це більше ніж через півроку (7 місяців) після виявлення правопорушення. Датою вчинення правопорушення вважається 01.04.2024, строк накладання адміністративного стягнення не пізніше 2 років з дня вчинення, тобто граничною датою є – 01.04.2026. Таким чином, за позицією апелянта, на день розгляду справи 11.06.2026 сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП.

У додаткових поясненнях захисника Савіна С.О. в інтересах ОСОБА_1 звернуто увагу, що ОСОБА_1 була зобов`язана подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік після припинення діяльності не пізніше 31.03.2024, тобто до 00 годин 00 хвилин 01.04.2024, а оскаржуване судове рішення ухвалено 11.06.2026, тобто поза межами строку, встановленого ч.4 ст.38 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Савін С.О. в інтересах ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення. ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, що з огляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП, враховуючи думки прокурора та захисника щодо можливості розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції, заслухавши прокурора, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Мотиви апеляційного суду

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона не містить доводів щодо відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

За обставин не оспорювання апелянтом доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та кваліфікації її дій, з огляду на положення ч.7 ст.294 КУпАП судом апеляційної інстанції в цій частині судове рішення не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент розгляду справи спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП, для даного виду адміністративного правопорушення, є необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст.ст.212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

З матеріалів справи вбачається, що:

-05.06.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Окнянського районного відділу державної реєстрації актів цивліьного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Отже, 05.06.2023 ОСОБА_1 припинила діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави, у зв`язку з чим, будучі суб`єктом декларування, була зобов`язана до 01.04.2024 подати в установленому законом порядку щорічну декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік;

- 24.06.2025 ОСОБА_1 за відсутності поважних причин подала декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, тобто з пропуском строку, встановленого ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинено правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП;

- 17.04.2026 уповноваженою особою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за №47-01/145/26, в якому зокрема зазначено, що датою і часом вчинення правопорушення є 24.06.2025 о 15:21, а датою виявлення правопорушення – 17.04.2026 (дата завершення уповноваженою особою збору та аналізу усіх необхідних документів, що підтверджують відсутність поважних причин затримки та підтверджують склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією).

За положеннями ч.1 ст.172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для наявності об`єктивної сторони правопорушення необхідно встановлення не лише факт несвоєчасного подання декларації, а й поважність причин такого діяння.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд не погодився з позицією сторони захисту щодо порушення шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст.38 КУпАП, зазначивши, що органом, уповноваженим на складання протоколу, вказаний строк не пропущено, оскільки під виявленням правопорушення слід розуміти не просто встановлення факту події, а встановлення повного складу правопорушення, що включає перевірку статусу суб`єкта, наявності у нього обов`язку подати декларацію, відсутності поважних причин несвоєчасного подання. До моменту отримання пояснень від особи та завершення збору доказів уповноважена особа не має достатніх підстав для висновку про наявність її вини, оскільки складовою ознакою адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, є несвоєчасне подання відповідної декларації без поважних причин, наявність чи відсутність яких можливо встановити лише після відібрання пояснень від особи суб`єкта декларування, які слід оцінювати у сукупності із усіма іншими доказами несвоєчасності подання такої декларації. Зазначено, що 17.04.2026 закінчено збір доказів, проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, внаслідок чого складено протокол, копія якого направлена ОСОБА_1 . Датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є момент з`ясування всіх необхідних даних, який в даному випадку збігається з моментом складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення (17.04.2026), оскільки лише після отримання таких даних можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що на момент складання протоколу були зібрані усі необхідні докази, що в сукупності свідчать про наявність ознак складу правопорушення (в тому числі опитано особу та встановлено відсутність поважних підстав несвоєчасного подання декларації у визначений строк), та існувала можливість вручити вказаний протокол особі, виконавши дії, визначені ч.ч. 2-4 ст.256 КУпАП, а отже шестимісячний строк, встановлений ч.4 ст.38 КУпАП не закінчився.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

Слід зазначити, що для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, має істотне значення як день його вчинення, так і день виявлення правопорушення.

В апеляційній скарзі апелянт не погоджується із визначеною судом датою вчинення правопорушення та датою виявлення правопорушення у цій справі.

День вчинення правопорушення у цій справі – 24.06.2025 (дата несвоєчасної подачі декларації).

День виявлення – 17.04.2026 (дата завершення уповноваженою особою збору та аналізу усіх необхідних документів, що підтверджують відсутність поважних причин затримки та підтверджують склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією).

Посилання апелянта на те, що датою вчинення правопорушення є 01.04.2024, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Так, у даній справі ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, об`єктивну сторону якого становить саме несвоєчасне подання без поважних причин відповідної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 виконала обов`язок щодо декларування та подала щорічну декларацію за 2023 рік - 24.06.2025, з порушенням строку, встановленого абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».

Відтак, саме 24.06.2025 є датою фактичного вчинення інкримінованого правопорушення.

Натомість станом на 01.04.2024 обов`язок із подання декларації ОСОБА_2 виконано не було, тож апеляційний суд звертає увагу, що ця дата є днем початку періоду прострочення, а не датою вчинення правопорушення у формі несвоєчасного подання декларації.

Суд апеляційної інстанції наголошує на необхідності розмежування складів правопорушень: за умисне неподання суб`єктом декларування декларації передбачено кримінальну відповідальність за ст.366-3 КК України. Оскільки ОСОБА_1 декларацію все ж подала, хоч і з порушенням встановленого законом строку, її дії кваліфіковано саме за ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Щодо дня виявлення правопорушення апеляційний суд зазначає таке.

Так, апелянт вважає, що моментом виявлення правопорушення є 10.06.2025 – дата направлення НАЗК повідомлення за №47-02/50389-25 про факт неподання декларації.

Насамперед, слід зазначити, що у вказаному листі повідомлено про встановлення факту саме неподання ОСОБА_1 відповідної декларації, а не про несвоєчасне подання нею декларації, яке інкримінується ОСОБА_1 в рамках цієї справи. При цьому, як зазначено вище, за неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено кримінальну відповідальність за ст.366-3 КК України, в той час як за несвоєчасне подання без поважних причин – адміністративну відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП.

У законодавстві чітко не визначено, що є моментом виявлення правопорушення, тоді як судова практика послідовно пов`язує цей момент з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому, крім факту встановлення несвоєчасності подання декларації для наявності складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, необхідно також встановити відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації та чи є відповідна особа суб`єктом декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до роз`яснень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 за №1089/0/2-21 виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень, тощо). Висновок про те, що виявлене правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 824/1164/18-а, від 22.02.2022 у справі № 260/511/19, від 18.05.2022 у справі № 813/4354/17, від 01.06.2022 у справі № 440/698/20, від 27.07.2022 у справі № 1340/5822/18 та від 18.01.2024 у справі № 522/12566/18, від 18.02.2024 у справі № 522/12566/18.

Початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу. Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, проте факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складенні протоколу.

Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України в листі від 11.09.2018 за №04-18/10-1584 зазначено, що визначений ст.254 КУпАП строк для складання протоколу починає свій відлік лише після того як в посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій. Моментом виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, слід вважати момент, коли особа, уповноважена на складання протоколу, здобула можливість за участі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (притягається до адміністративної відповідальності) здійснити дії, визначені частинами 2-4 ст.256 КУпАП.

Отже, певна інформація про обставини та факти адміністративного правопорушення можуть бути відомі будь-кому (безпосередньому керівнику, викривачу, правоохоронному орган тощо). Встановлення і навіть документування ними такої інформації не може вважатися встановленням факту адміністративного правопорушення, оскільки такі особи не наділені правом робити висновок про наявність або відсутність правопорушення, вони лише інформують про певні факти компетентні органи, надають документи тощо, що підтверджує помилковість доводів апелянта, що днем виявлення правопорушення – є 10.06.2025 (дата направлення повідомлення НАЗК про необхідність подання відповідної декларації). Виявити правопорушення означає встановити наявність усіх передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак конкретного правопорушення. Право встановлення цього факту і його документування має особа, уповноважена на складання протоколу.

Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.255 КУпАП органом, уповноваженим на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, у випадках, передбачених ст. 172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), є уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.

Натомість, за положеннями п.1 ч.1 ст.255 КУпАП Національне агентство з питань запобігання корупції складає протоколи у випадках, передбачених, статтями 172-4 - 172-9 у частині правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як вбачається з матеріалів справи, посада ОСОБА_1 віднесена до посад, визначених у примітці до ст.56 Закону України «Про запобігання корупції», які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища. Тому НАЗК в даному випадку є органом, уповноваженим на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Уповноважена на складення протоколу особа з січня 2016 року по 17.04.2026 вчиняла ряд процесуальних дій для перевірки наявності/відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, тобто проводилась всебічна перевірка щодо можливого правопорушення і збір доказів для встановлення події та складу правопорушення.

27.03.2026 НАЗК запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення, копії підтвердних документів (за наявності) щодо причин несвоєчасного подання декларації та з`явитися 17.04.2026 до НАЗК (а.с.74).

16.04.2026 НАЗК отримало письмові пояснення ОСОБА_1 щодо причин несвоєчасного подання декларації з надання відповідних копій документів (а.с.76-94).

17.04.2026 уповноваженою особою закінчено збирання доказів, проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, другий екземпляр якого скеровано на адресу ОСОБА_1 (а.с.110).

Отже, лише після отримання письмових пояснень ОСОБА_1 щодо причин несвоєчасності подачі декларації закінчено збір доказів у цій справі.

Відтак, датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є момент з`ясування всіх необхідних даних, який в даному випадку збігається з моментом складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення (17.04.2026), оскільки лише після отримання таких даних можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення. На момент складання протоколу були зібрані усі необхідні докази, що в сукупності свідчать про наявність ознак складу правопорушення (в тому числі опитано особу та встановлено відсутність поважних підстав несвоєчасного подання декларації у визначений строк), та існувала можливість направити вказаний протокол особі, а отже станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення (11.06.2026) строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.4 ст.38 КУпАП, не закінчились, до чого обґрунтовано дійшов місцевий суд.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість висновків місцевого суду та відсутність підстав для закриття провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Надана стороною захисту копія постанови Одеського апеляційного суду від 26.05.2026 у справі №255/23555/25 містить аналогічну правову позицію щодо визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією.

Посилання апелянта на постанови районних та апеляційних судів в інших справах про адміністративні правопорушення не мають преюдиційого значення для суду під час розгляду цієї справи. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Таким чином, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Окнянського районного суду Одеської області від 11 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду І.А. Артеменко