Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №750/4969/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4969/26

Провадження № 2/750/2801/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар судових засідань – Суконнова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

у квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4874482 від 01.11.2019 у розмірі 35815,00 грн та понесених у зв`язку з розглядом справи судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що 01.11.2019 між Відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 4874482 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого Відповідач отримав 9500,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти були надані Відповідачу шляхом безготівкового переказу на його картковий рахунок.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору, натомість Відповідач зобов`язання щодо повернення коштів не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в розмірі 35815,00 грн.

31 січня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» і Позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 46-МЛ (далі - Договір № 46-МЛ), за умовами якого Позивач отримав право грошової вимоги за кредитним договором № 4874482.

Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість по кредиту у розмірі 35815,00 грн та понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати. Представник Позивача в своєму позові просив справу розглядати без його участі, позов підтримує.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.05.2026 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 17.07.2026 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника Позивача через електронний кабінет надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

У зв`язку з неявкою Відповідача розгляд справи судом відкладено на 30.07.2026, здійснено повторний виклик сторін.

В судове засідання 30.07.2026 Відповідач, будучим належним чином повідомленим про розгляд справи рекомендованим листом, повторно не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, будь-яких клопотань та заяв від нього не надходило, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом здійснено заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

01 листопада 2019 року Відповідач з використанням особистого електронного кабінету на офіційному сайті ТОВ «МІЛОАН» miloan.ua подав анкету – заяву на кредит № 4874482 (а.с. 10 на звороті-11), після чого позикодавець надіслав останній за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.

Відповідно до довідки ТОВ «МІЛОАН» при підписанні документів Відповідач використовував одноразовий ідентифікатор S65538 (а.с. 10).

Згідно із визначеними заявою-анкетою умовами, позичальник (Відповідач) отримує кредитні кошти у розмірі 9500,00 грн з поверненням 01.12.2019, тобто на строк 30 днів. Сума до повернення становить 17765,00 грн. Позивач сплачує проценти за кредитування у розмірі 7125 (2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом).

Шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого електронним повідомленням від ТОВ «МІЛОАН» 01.11.2019 Відповідач підтвердив прийняття умов Договору про споживчий кредит № 4874482 (а.с. 7-9), розміщеного в електронному кабінеті Відповідача (далі – Договір), вступивши з Товариством у кредитні правовідносини.

Зі змісту Договору вбачається, що Відповідач при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема, ідентифікаційний номер, паспортні дані, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого договору на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору, кредит надається загальним строком на 30 днів (п.1.3). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 01.12.2019 (п. 1.4).

Згідно з п. п. 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 1.7 Проценти за користування кредитом: 7125,00 грн, які розраховуються за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Особливості нарахування процентів, визначені пунктами 2.2, 2.3 цього Договору.

Пунктом 2.3 договору визначено умови щодо пролонгації кредиту.

Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту (пункт 2.4.2 Договору).

Згідно з виписки з особового рахунку (а.с. 13) сума заборгованості Відповідача становить 35815,00 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 9500,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 20425,00 грн, заборгованість за комісією – 1140,00 грн, заборгованість за штрафами – 4750,00 грн.

31 січня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» і Позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, за умовами якого Позивач отримав право грошової вимоги за кредитним договором № 4874482 (а.с. 13 зворот -18).

Згідно із витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 46-МЛ від 31 січня 2020 року під № 652 у цьому Реєстрі зазначено Відповідача, заборгованість якого становить 35815,00 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 9500,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 20425,00 грн, заборгованість за комісією – 1140,00 грн, заборгованість за штрафами – 4750,00 грн. (а.с. 23).

Факти приймання-передачі заборгованості та її оплати підтверджуються відповідним актом від 31 січня 2020 року (а.с. 22) та платіжною інструкцією (а.с. 23 на звороті).

Листом від 01.04.2026 № 19458615/535 Позивач звертався до Відповідача з претензією виконати зобов`язання за договором (а.с. 23 на звороті).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За положеннями ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачу при пред`явленні вказаного позову необхідно було довести факти укладення кредитного договору, перерахування коштів позичальнику, неналежного виконання позичальником умов договору та обставини переходу прав вимоги до Позивача як нового кредитора.

На підставі дослідження та оцінки наявних у матеріали справи доказів, аналізу норм законодавства, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого ТОВ «МІЛОАН» надіслало Відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який Відповідач і використала для підтвердження підписання договору позики.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій Відповідачем кредитний договір не був би укладений, цей правочин у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі Відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі №234/8084/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Факт перерахування Відповідачу коштів підтверджується листом № 20.1.0.0.0/7-260507/30965-БТ наданим АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до умов договору № 4874482 від 01.11.2019 відповідачу було надано позику строком на 30 днів.

Також, п. 2.5. сторони погодили, що позичальник зобов`язаний здійснити сплату заборгованості по кредиту / сплату за продовження строку кредитування одним з способів, зазначених на сайті Товариства miloan.ua. При цьому Позичальник самостійно сплачує послуги платіжної системи (фінансового посередника), що здійснює переказ грошових коштів, у відповідності до тарифів останньої. Товариство забезпечує можливість сплати заборгованості через особистий кабінет на сайті miloan.ua, в т.ч. у дні, які відповідно до чинного законодавства України є вихідними, святковими, неробочими. Позичальник має скористатися такою можливістю у випадку якщо на момент здійснення платежу йому недоступні інші способи погашення заборгованості (наприклад у святкові, вихідні дні, нічний час, перебування за кордоном, тощо).

Разом з тим, у матеріалах справах відсутні будь-які відомості, щодо сплати Відповідачем кредиту, як того передбачає п. 2.5 Договору.

Відповідно до правового висновку, який міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Зважаючи на відсутність сплати Відповідачем відсотків для пролонгації строку кредитування суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду і до правовідносин, що склались по договору № 4874482 та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки в межах строку визначеним договором в розмірі 7125,00 грн, що нараховані відповідно до розрахунку заборгованості.

Стягнення пені як міри відповідальності за неналежне виконання договірних умов Відповідачем у розмірі 2% суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50 % загальної суми кредиту, передбачено п.4.1 Договору, який не суперечить вимогам цивільного законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин між сторонами та у період, за який здійснено нарахування пені.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором № 4874482 від 01.11.2019 має становить 21375,00 грн, з яких: 9500,00 грн – заборгованість по тілу кредиту та 7125,50 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам та 4750,00 грн – заборгованість по пені.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн, надану на підставі договору з адвокатським об`єднанням «Апологет» на підставі договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 (а.с. 26 зворот).

Згідно з актом наданих послуг від 14.04.2026 Позивачу надано послуги на суму 8000 грн (а.с. 27 зворот).

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 3000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, Львівська область м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 4874482 від 01.11.2019 у розмірі 21375 (двадцять одна тисяча триста сімдесят п`ять) гривень.

У задоволені решти вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 1588 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят вісім) гривень 92 копійки у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 (три тисячі) гривень у відшкодування витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Олег КОСЕНКО