Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №950/1686/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1686/26

Номер провадження 3/950/735/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 719040 від 10 червня 2026 року, ОСОБА_1 09 червня 2026 року близько 19 год. 00 хв. за місцем проживання у с. Вільшана Сумського району вчинив стосовно своєї доньки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та словесно погрожував фізичною розправою, чим міг завдати шкоди її психологічному здоров`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного або економічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

За визначенням, наведеним у п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство охоплює словесні образи, погрози, приниження, залякування та інші діяння, якщо вони викликали у постраждалої особи побоювання за її безпеку, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди її психічному здоров`ю.

Отже, для наявності складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, недостатньо встановити сам факт сімейного конфлікту чи вживання особою нецензурних висловлювань. Орган, який склав протокол, повинен надати докази умисного вчинення діяння психологічного характеру та наявності або реальної можливості настання наслідків у вигляді шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи.

За ст. 251 КУпАП доказами у справі є фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку суд установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винуватість особи. Обов`язок щодо збирання таких доказів покладається на уповноважених посадових осіб органу поліції.

З наданих матеріалів убачається, що приводом для їх складання стало звернення ОСОБА_2 до поліції. Її пояснення містять відомості про словесний конфлікт із батьком. Водночас конкретний зміст висловлених ОСОБА_1 погроз, обставини їх висловлення, дії, які могли свідчити про реальність таких погроз, у матеріалах справи не конкретизовані.

У протоколі та рапорті працівника поліції зазначено загальні формулювання про нецензурну лайку та погрози фізичною розправою, однак не наведено обставин, які б підтверджували, що поведінка ОСОБА_1 викликала у ОСОБА_2 побоювання за її безпеку, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або іншу шкоду психічному здоров`ю.

Матеріали справи не містять показань очевидців події, відеозапису, аудіозапису звернення на лінію «102», оцінки ризиків учинення домашнього насильства, термінового заборонного припису чи інших об`єктивних даних, які б підтверджували склад адміністративного правопорушення. Сам протокол про адміністративне правопорушення не може розглядатися як безумовний і достатній доказ винуватості особи, оскільки викладені в ньому відомості підлягають перевірці та підтвердженню іншими доказами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зазначений принцип підлягає застосуванню і в провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

Суд не вправі самостійно усувати недоліки зібраних органом поліції матеріалів, відшукувати докази винуватості особи чи перебирати на себе функції сторони обвинувачення. Такий підхід узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, викладеними, зокрема, у рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що надані матеріали підтверджують наявність побутового конфлікту між ОСОБА_1 та його донькою, однак не містять належних, допустимих і достатніх доказів вчинення ним домашнього насильства психологічного характеру в розумінні ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ