Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №950/1728/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1728/26

Номер провадження 3/950/740/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

установив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 779818, складеним 07 червня 2026 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, ОСОБА_1 поставлено у вину те, що 07 червня 2026 року близько 18 год. 30 хв. за місцем проживання по АДРЕСА_1 він стосовно своєї дружини ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим нібито вчинив домашнє насильство психологічного характеру, тобто правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі з таких підстав.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також установити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство визначається як діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, яка включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, для встановлення складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно довести не лише факт конфлікту чи висловлювання образливих слів між родичами, а й умисний характер відповідної поведінки, її спрямованість на психологічний вплив та настання або реальну можливість настання передбачених законом шкідливих наслідків для психічного здоров`я потерпілої особи.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів та іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 779818 містить сформульоване працівником поліції обвинувачення щодо ОСОБА_1 . Водночас сам протокол не є безумовним доказом винуватості особи. Викладені в ньому відомості повинні підтверджуватися іншими належними, допустимими та достовірними доказами. Працівник поліції, який склав протокол, не зазначений як безпосередній очевидець події, тому наведена ним фабула має похідний характер.

Письмові пояснення ОСОБА_3 підтверджують наявність сімейного конфлікту. Проте ці пояснення не містять достатньо конкретного опису змісту висловлених погроз, способу їх висловлення та обставин, які давали б підстави вважати такі погрози реальними. У поясненнях не конкретизовано, у чому саме полягали побоювання ОСОБА_3 за свою безпеку, чи спричинили дії ОСОБА_1 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або іншу шкоду її психічному здоров`ю.

Крім того, відомості про час події, наведені у протоколі та письмових поясненнях, не є повністю узгодженими. У протоколі зазначено, що правопорушення вчинене близько 18 год. 30 хв., тоді як зі змісту письмових пояснень убачається інший час розвитку конфлікту. Органом поліції зазначені розбіжності не перевірені та не усунуті.

ОСОБА_1 у письмових поясненнях заперечив учинення домашнього насильства, зазначивши, що між ним та матір`ю виникла словесна суперечка, після чого він залишив місце проживання. Ці пояснення самі собою не доводять відсутності події, однак повинні бути перевірені іншими об`єктивними доказами. Таких доказів до суду не подано.

Матеріали справи не містять пояснень сторонніх очевидців події. У протоколі відповідні свідки не зазначені. Відеозапис із нагрудних камер працівників поліції, аудіозапис звернення на спеціальну лінію «102», рапорт працівника поліції з докладним викладом безпосередньо встановлених обставин, результати оцінки ризиків, терміновий заборонний припис або інші об`єктивні матеріали, які могли б підтвердити описані у протоколі дії, до справи не долучені.

Також не надано доказів, які підтверджували б, що поведінка ОСОБА_1 спричинила або з огляду на конкретні обставини могла спричинити шкоду психічному здоров`ю ОСОБА_3 . Саме собою перебування осіб у родинних відносинах та виникнення між ними побутового конфлікту не є достатнім для кваліфікації події як домашнього насильства.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, усувати недоліки протоколу чи доповнювати сформульоване органом поліції обвинувачення, оскільки це суперечило б принципам незалежності та неупередженості суду.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зазначені конституційні гарантії поширюються і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, які за характером застосовуваних санкцій мають каральну природу.

Європейський суд з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» наголошував, що суд не повинен перебирати на себе функцію сторони обвинувачення, самостійно виправляти фабулу правопорушення або відшукувати докази на підтвердження винуватості особи.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» вимагає, щоб сукупність досліджених доказів була достатньо переконливою, узгодженою та не залишала обґрунтованого сумніву щодо кожного елемента складу правопорушення.

У цій справі надані матеріали підтверджують лише факт виникнення сімейного конфлікту, однак не доводять поза розумним сумнівом умисного вчинення ОСОБА_1 саме домашнього насильства психологічного характеру та можливості заподіяння шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_3 .

Враховуючи відсутність незалежних і об`єктивних доказів, суперечності щодо обставин та часу події, неконкретизований характер відомостей про погрози, а також відсутність доказів передбачених законом наслідків психологічного насильства, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, належними та достатніми доказами не підтверджена.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілою, її представником або захисником до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ