Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №725/7655/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року

м. Чернівці

справа № 725/7655/25

провадження № 22-ц/822/1342/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М.

за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , Моторне (транспортне) страхове бюро України

відповідач - ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21 травня 2026 року,

головуюча в суді першої інстанції суддя Федіна А. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Просив стягнути із ОСОБА_2 на свою користь майнову шкоду у розмірі 225 552 гривні 65 копійок та моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.

У грудні 2025 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу 16 000 гривень виплаченого страхового відшкодування, 2 298 гривень витрат на встановлення розміру шкоди та судових витрат.

Короткий зміст клопотання про призначення експертизи

Під час підготовчого засідання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , заявив клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої просив доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи просив поставити такі питання:

– Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , унаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 19 листопада 2024 року, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням та без урахування ПДВ?

– Яка вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , унаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 19 листопада 2024 року, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням та без урахування ПДВ?

– Яка ринкова вартість аварійно пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 19 листопада 2024 року автомобіля марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , 2005 року випуску, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди?

Клопотання мотивоване тим, що у матеріалах справи наявні два висновки експертів, складені на замовлення позивача, однак відповідач не був присутній під час проведення досліджень та огляду транспортного засобу, що, на думку представника відповідача, ставить під сумнів достовірність викладених у цих висновках даних.

Також представник відповідача посилався на те, що наявні у справі висновки експертів і звіт оцінювача містять відмінні дані щодо розміру завданої шкоди.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 17 лютого 2026 року цивільну справу № 725/7655/25 за позовом ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження зі справою № 725/11299/25 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21 травня 2026 року клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , задоволено частково.

Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо вартості матеріального збитку, вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості аварійно пошкодженого автомобіля Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , станом на 19 листопада 2024 року.

Проведення експертизи доручено експертам ДП «Експерт-Сервіс Авто», оплату покладено на ОСОБА_2 , а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Суд першої інстанції виходив із того, що визначення розміру шкоди потребує спеціальних знань, у матеріалах справи наявні висновки експертів та звіт оцінювача, відомості в яких відрізняються, а відповідач обрав такий спосіб доказування своїх заперечень. Суд зазначив, що, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, він сприяє учасникам справи у реалізації процесуальних прав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Поляк М. В., просить ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21 травня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та без належного обґрунтування передбачених законом підстав для призначення експертизи.

Вказує, що у матеріалах справи вже містяться два висновки експертів, складені на замовлення позивача, які стосуються визначення розміру шкоди, завданої транспортному засобу, та вартості його відновлювального ремонту.

Суд першої інстанції не встановив, у чому саме полягають неповнота, неясність або необґрунтованість цих висновків, не навів конкретних суперечностей із матеріалами справи та не визначив, яку саме експертизу - первинну, додаткову чи повторну - ним призначено.

Вважає, що посилання відповідача на його відсутність під час огляду автомобіля та на відмінність окремих числових показників у висновках експертів і звіті оцінювача не звільняло суд від обов`язку надати оцінку кожному з цих доказів і навести передбачені статтями 103, 113 ЦПК України мотиви призначення відповідного виду експертизи.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин першої, другої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Суд має право призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Згідно з частиною першою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 106 ЦПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування або договір з експертом чи експертною установою, якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Підпунктом 1.3 розділу I Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, визначено, що відповідно до чинного законодавства для юридичних і фізичних осіб на договірних засадах експертами проводяться експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи.

Системне тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що у порядку цивільного судочинства учасник справи має право самостійно замовити судову експертизу та подати до суду відповідний висновок судового експерта.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Європейський суд з прав людини звертав увагу, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому становить невід`ємну частину судової процедури (рішення у справі «Дульський проти України» від 01 червня 2006 року).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», у разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.

Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року в справі № 6-131цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19).

Отже, питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У цій справі предметом доказування є, зокрема, розмір майнової шкоди, завданої власнику автомобіля Volkswagen Golf унаслідок дорожньо-транспортної пригоди 19 листопада 2024 року. Встановлення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.

Водночас зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що у матеріалах справи вже наявні два висновки експертів, складені на замовлення позивача, а також звіт оцінювача, які стосуються визначення розміру шкоди, завданої цьому транспортному засобу.

За таких обставин до вирішення питання про призначення ще однієї експертизи суд першої інстанції повинен був дослідити зміст кожного з наявних висновків, з`ясувати їх відповідність вимогам статей 102, 106 ЦПК України, визначити, які саме питання були предметом проведених досліджень, та встановити, чи збігаються вони з питаннями, запропонованими представником відповідача.

Первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 569/4688/15-ц).

Наявність у справі висновків експертів, складених на замовлення позивача, не є підставою для їх неврахування. Суд першої інстанції повинен був перевірити, чи відповідають ці висновки вимогам статей 102, 106 ЦПК України, чи підготовлені вони для подання до суду, чи зазначено в них про обізнаність експертів щодо кримінальної відповідальності, а також чи досліджувався відповідний об`єкт і вирішувалися ті самі питання, які представник відповідача пропонував поставити перед новою експертизою.

У разі встановлення, що наявні у справі висновки експертів відповідають вимогам процесуального закону та стосуються тих самих питань, вони мають оцінюватися як первинні експертні дослідження, а у справі могла бути призначена повторна або додаткова експертиза лише за наявності визначених законом підстав: обґрунтованих сумнівів у правильності висновку експерта або встановленої судом неповноти чи неясності висновку.

Проте зі змісту ухвали Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21 травня 2026 року вбачається, що суд першої інстанції призначив у справі первинну експертизу.

Зі змісту клопотання відповідача та оскаржуваної ухвали вбачається, що необхідність проведення експертизи обґрунтовувалася сумнівами у достовірності вже наявних висновків та розбіжностями між зазначеними у них даними і даними звіту оцінювача. Такі обставини за своєю правовою природою могли бути підставою для вирішення питання саме про повторну експертизу, однак лише після мотивованої оцінки висновків експертів та встановлення передбачених частиною другою статті 113 ЦПК України обставин.

Суд не навів змісту наявних у справі висновків експертів, не встановив, чи відповідають вони вимогам статті 106 ЦПК України, не зазначив, які саме висновки є неповними, неясними, необґрунтованими або суперечать іншим матеріалам справи, та не визначив конкретних обставин, що викликають сумніви у їх правильності.

Посилання суду на відмінність даних у висновках експертів і звіті оцінювача має загальний характер. В оскаржуваній ухвалі не наведено, які саме показники суперечать один одному, чим зумовлена така відмінність, чи стосуються документи одного й того самого об`єкта, часу визначення вартості, обсягу пошкоджень та методики дослідження. Також суд не з`ясував правову природу кожного з цих документів та не обґрунтував, чому відповідні розбіжності неможливо оцінити під час розгляду справи за правилами статті 89 ЦПК України, усунути шляхом допиту експертів або надання ними роз`яснень. Наявність поряд із висновками експертів звіту оцінювача з іншими числовими даними не звільняє суд від обов`язку визначити конкретний вид експертизи та навести передбачені статтею 113 ЦПК України підстави для її призначення.

Так само відсутність відповідача під час огляду транспортного засобу не є безумовною підставою для призначення нової експертизи. Суд першої інстанції мав встановити обставини його повідомлення про огляд, оцінити можливий вплив неучасті відповідача на повноту та достовірність проведеного дослідження і лише після цього вирішувати питання про наявність підстав, передбачених статтею 113 ЦПК України.

Висновок суду першої інстанції про те, що експертизу доцільно призначити лише тому, що відповідач обрав такий спосіб доказування, не відповідає вимогам статті 103 ЦПК України. Право сторони заявити клопотання не означає обов`язку суду його задовольнити без перевірки сукупності визначених законом умов.

Суд першої інстанції, у разі якщо при постановленні оскаржуваної ухвали мав на меті призначити повторну чи додаткову судову експертизу, повинен був надати оцінку наявним висновкам експертів, встановити відповідно їх неповноту або неясність чи наявність обґрунтованих сумнівів у правильності цих висновків.

Проте судом першої інстанції не наведено жодної із зазначених підстав для призначення додаткової чи повторної експертизи, що свідчить про недотримання вимог статті 113 ЦПК України.

Отже, суд першої інстанції не з`ясував дійсних підстав для призначення експертизи, не надав належної оцінки вже поданим висновкам експертів та не мотивував необхідність проведення саме такого виду експертного дослідження, що свідчить про недотримання вимог статей 103, 104, 110, 113 ЦПК України.

Колегія суддів не надає оцінки правильності чи достовірності наявних у справі висновків експертів, оскільки це належить здійснити суду першої інстанції після їх безпосереднього дослідження у сукупності з іншими доказами. Однак без такого дослідження та мотивованої оцінки призначення ще однієї експертизи є передчасним.

Враховуючи викладене, призначення судової експертизи без з`ясування наведених обставин порушує приписи процесуального закону та права учасників справи, у тому числі право на розгляд справи у розумний строк, оскільки стало підставою для зупинення провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції постановив ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення експертизи, та з порушенням норм процесуального права. Тому відповідно до частини першої статті 379 ЦПК України оскаржувану ухвалу слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

На підставі системного аналізу статей 141, 259, 264, 270 ЦПК України питання про розподіл судових витрат вирішується при закінченні судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Розподіл, перерозподіл чи повернення судового збору має вирішити суд, у провадженні якого розглядається справа по суті.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19.

Оскільки апеляційний суд не вирішував справу по суті, підстав для розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Повна постанова складена 31 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ЛИТВИНЮК