Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №932/2953/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6398/26 Справа № 932/2953/25 Суддя у 1-й інстанції - Ярощук О.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Макарова М.О., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80» на рішення Шевченківського районного суду м.Дніпра від 19 березня 2026 року у складі судді Ярощук О.В. по цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та обов`язковим платежам співвласників,–

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2025 року ОСББ «Запорізьке шосе 80» через свого представника адвоката Патики А.В. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та обов`язковим платежам співвласників, в якому в тому числі просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Дніпра від 19 березня 2026 року позовну заяву ОСББ «Запорізьке шосе 80» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та обов`язковим платежам співвласників задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Запорізьке шосе 80» заборгованість по внескам та обов`язковим платежам співвласників у розмірі 11 354,82 грн з яких: сума основного боргу 9 981,00 грн, 3 % відсотків річних в сумі 334,31 грн та інфляційні втрати 1 039,51 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Запорізьке шосе 80» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСББ «Запорізьке шосе 80» - адвокат Патика А.В., посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання скасування оскаржуваного рішення в частині відмови щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення таких вимог.

ОСОБА_1 не скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду в оскарженій частині скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення таких вимог, враховуючи наступне.

Зі змісту апеляційної скарги видно, що оскаржене рішення оскаржується лише в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, а тому рішення суду в іншій частині колегією суддів не переглядається.

Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що ні договір, ні платіжне доручення не містять інформації щодо того, за подання позовної заяви стосовно кого було підготовлено та подано останню та перераховані кошти у розмірі 4 000 грн, а тому суд позбавлений можливості встановити реальність надання правничих послуг стосовно відповідача.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В позові адвокат Патика А.В. зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу який становить 4 000,00 грн.

До позову представник ОСББ «Запорізьке шосе 80» — адвокат Патика А.В. додав копію ордеру серія АЕ №1365343 від 03.03.2025 року; копію договору №01 про надання професійної правничої допомоги від 05.02.2025 року та копію платіжної інструкції №1011 від 06.02.2025 року.

Згідно п. п. 1.1., 3.1. Договору сторони узгодили, що під професійною правничою допомогою розуміють надання адвокатами АО «Погрібної Ольги та Патики Андрія» - Погрібною О.А. та/або Патикою А.В. — правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід, складання заяв, скарг, претензій, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а в разі порушення — на сприяння їх відновленню шляхом представництва/захисту клієнта в судових інстанціях, правоохоронних, органах нотаріату та інших органах. Вартість правничої допомоги включає в себе, в тому числі складання та подача позовної заяви щодо стягнення заборгованості зі сплати внесків та обов`язкових платежів співвласників — 4 000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції №1011 від 06.02.2025 року ОСББ «Запорізьке шосе 80» сплачено адвокату Патика А.В. грошові кошти у сумі 4 000,00 грн, призначення платежу: оплата за проф. Правн. Доп. По дог. Від 05.02.2025 року №01 (складання та подача позову про стягнення заборгованості по внескам співвласників).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Загальне правило розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначене в частині другій статті 141 ЦПК, за змістом якої у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта, п`ята статті 137 ЦПК).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (абзац перший частини восьмої статті 141 ЦПК).

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК.

Разом з тим, у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки – підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу – конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах даної справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, а тому не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

В такому випадку конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання договорів про надання правничої допомоги, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару, тому суд мав виходити із встановленого у самому договорі розміру такого гонорару.

Суд першої інстанції, розглянувши питання про стягнення судових витрат, залишив поза увагою, що вартість правничої допомоги у договорі була встановлена у фіксованому розмірі за подання позову. Як видно з матеріалів справи позов в інтересах ОСББ «Запорізьке шосе 80» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та обов`язковим платежам співвласників було подано та підписано саме адвокатом Патикою А.В., що само по собі є підтвердженням надання останнім позивачу послуг з правничої допомоги визначеної п. 3.1. Договору, а саме: складання та подання позову, за яку сторонами визначено фіксований розмір 4 000,00 грн, який позивач і просив стягнути на свою користь.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

А тому висновки суду про те, що в платіжне доручення не містять інформації щодо того, за подання позовної заяви стосовно кого було підготовлено та подано останню та перераховані кошти у розмірі 4000 грн, не мають суттєвого значенні при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу оскільки матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу послуг з правничої допомоги адвокатом Патикою А.В.

З урахуванням наведеного, вищевказаних висновків Верховного Суду та правових висновків Великої Палати Верховного Суду з указаного процесуального питання, понесені ОСББ «Запорізьке шосе 80» витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції підлягають стягненню з відповідачки.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19).

Разом із цим, відповідачка не подала до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Запорізьке шосе 80» 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80» — задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Дніпра від 19 березня 2026 року в оскарженій частині — скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів

.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «21» липня 2026 року.

Повний текст постанови складено «30» липня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.О. Макаров

І.Ю. Ткаченко