Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №173/2801/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2801/25

Провадження №2/173/361/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 липня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2025 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 173/370/21 змінено рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року, зокрема стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 26 лютого 2021 року і до зміни матеріального стану сторін.

На виконання зазначеного судового рішення 05 грудня 2022 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист № 173/370/21, а постановою державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07 серпня 2023 року відкрито виконавче провадження № ВП 72439910, яке перебуває на виконанні.

Позивач зазначає, що після ухвалення постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року його матеріальний, сімейний стан та стан здоров`я істотно змінилися, що, на його думку, відповідно до вимог сімейного законодавства є підставою для звільнення його від обов`язку зі сплати аліментів на утримання матері.

З огляду на зазначене, просить звільнити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стягуються на підставі рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року по справі 173/370/21, зі змінами за постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року, починаючи з дати звернення до суду - 09 жовтня 2025 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Кожевник О.А.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом надіслано запит про надання інформації стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області прийнято від 31 жовтня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року підготовче засідання закрито та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач зазначив, що має третю групу інвалідності, є учасником бойових дій та на даний час не має можливості сплачувати навіть 300 грн. Разом з дружиною, яка хворіє та має проблеми зі здоров`ям, мають дохід 6000 грн. Розмір його пенсії 5300 грн., однак дохід дружини з якою проживає 18 років не знає. Зазначив, що має у власності житловий будинок та земельну ділянку, яку віддав у безкоштовне користування, однак розміру земельних ділянок не знає, як фермерське господарство не зареєстрований. На момент ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів працевлаштований не був, жив за кошти батька, який тримав господарство, та згодом пішов проходити службу в ЗСУ. Зазначив, що неповнолітніх дітей не має, на утриманні лише матір. Через скрутне становище оформив субсидію на опалення. Через стан здоров`я два рази на рік лягає в лікарню на лікування, за яке останній раз витратив 4700 грн. Вказав на те, що з матір`ю в неприязних стосунках, оскільки та з нього постійно вимагала грошей. Матір з батьком проживали окремо з 2000 року, а позивач та його брати допомагали матері по господарству. Розповів, що у власності матері є дві земельні ділянки. У власності його дружини є будинок, який остання придбала власним коштом, однак у самого позивача немає коштів навіть щоб поставити померлому батьку пам`ятник. Вказав на те, що у власності має 5-6 земельних ділянок, приблизно 15-18 га загальним розміром.

Відповідач у судовому засіданні розповіла, що після смерті колишнього чоловіка (батька позивача), який помер близько шести років тому, позивач успадкував фермерське господарство батька та активно користується земельною ділянкою, проте податок всі шість років не сплачував. Додала, що все сказане позивачем не відповідає дійсності, адже кошти він має, так як кожного вихідного займається торгівлею м`яса, оскільки дружина позивача разом з ним тримає у господарстві свиней, корів та продає зерно. Після її розлучення з чоловіком, позивач не захотів проживати з матір`ю. Повідомила, що оплату за навчання дітей за контрактною формою навчання здійснювала власним коштом. Зазначила, що з часу призначення аліментів майновий стан позивача покращився. Повідомила, що на даний час їй ніхто не допомагає. Також повідомила, що її діти обробили гербіцидом посіви картоплі та буряка, внаслідок чого врожай було знищено. З лічильників зірвали пломби, потравили курей, а зі стайні випустили корів. Зазначила, що розмір її пенсії становить 4392 грн. на місяць, при цьому щомісячні витрати на придбання лікарських засобів складають від 1000 до 1500 грн. На даний час має заборгованість зі сплати комунальних послуг у розмірі 1200 грн. Також зазначила, що через скрутне матеріальне становище змушена оформлювати кредитні зобов`язання для погашення наявних боргів. Все, що було у батька, залишилося позивачу. З майна відповідач мала автомобіль марки «Жигулі», яким розпоряджалися співмешканець та сини. Після того, як з авто зняли колеса та техніку, відповідач продала у 2021 році. Відповідач бив її, вона зверталась до поліції, у зв`язку з чим щодо позивача винесено терміновий заборонний припис. На даний час з усіх дітей стягуються аліменти на утримання відповідача, проте отримує аліменти від трьох. Відповідач повідомила, що хворіє з 2002 року та має захворювання пов`язані з артеріальним тиском та хребтом.

Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь матері – ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 26 лютого 2021 року, довічно.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року змінено в частині викладення резолютивної частини. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь матері – ОСОБА_2 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 26 лютого 2021 року і до зміни матеріального стану сторін, що підтверджується копією відповідної постанови.

07 серпня 2023 року на підставі виконавчого листа № 173/370/21, виданого 05 грудня 2022 року Вільногірським міським судом, державним виконавцем Верхньодніпровського ВДВС відкрито виконавче провадження № 72439910.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій та в період з 27 червня 2022 року по 19 жовтня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 , копією посвідчення НОМЕР_2 , копії відповідної довідки та Витягу з рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи, що також підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 .

Відповідно до копій фіскальних чеків, долучених до матеріалів справи, 08 серпня 2025 року позивачем витрачено на медичні препарати 3049 грн. 97 коп. та 264 грн. 70 коп.

31 травня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб, про що Верхньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внесено відповідний актовий запис № 75, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною п`ятою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Стаття 51 Конституції України визначає, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Згідно з ч. 1 ст.172 СК України, дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.

Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

Таким чином, непрацездатним і таким, що потребують матеріальної допомоги батькам, надається право звернутися до суду за примусовим стягненням аліментів зі своїх дітей. Обов`язок виплачувати аліменти своїм батькам в судовому порядку може бути покладено тільки на повнолітніх дітей.

Потреба матеріальної допомоги (нужденність) полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв`язку з відсутністю пенсій (допомоги) чи їх низького розміру, а також у зв`язку із відсутністю у них інших джерел існування.

Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.

При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 212/1055/18-ц (провадження №61-2386сво19)).

За правилом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, а також наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Також суд враховує правову позицію, викладену в постанові від 18.11.2020 у справі № 757/52096/18, згідно якої обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19.

Законодавець встановлює відповідне правило справедливого балансу у відносинах між батьками та їх дітьми, виховуючи сім`ї на принципах взаємодопомоги та підтримки, враховуючи, що дитина, яка є неповнолітньою нездатна самостійно піклуватися про себе та повністю залежить від своїх батьків, які утримують її, виховують та забезпечують її життєдіяльність, законодавець встановлює законодавчий обов`язок батьків по піклуванню дитини, так і батьки після втрати ними працездатності повинні мати можливість розраховувати на підтримку своїх дітей.

За визначенням, наведеним у ч. 3 ст. 75 СК України, непрацездатною вважається та особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

Особа є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом, про що зазначено ч. 4 ст. 75 СК України.

Отримання матір`ю чи батьком пенсії, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, не є безумовною підставою для відмови у позові, а повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про потребу в матеріальній допомозі.

Відповідний висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі 212/1055/18.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 82 ЦПК України підставами для звільнення від доказування є наявність обставин, які визнаються учасниками справи або таких, які визнано загальновідомими, наявність обставин, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц (провадження № 61-5327св19) міститься правовий висновок про те, що процесуальне судочинство визначає правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 354/28/17 (провадження № 51-505км19).

Так, судом встановлено, що з часу розгляду справи Дніпровським апеляційним судом і до теперішнього часу обставини, які були покладені в основу прийнятого судового рішення, істотно не змінилися. Матеріальний стан позивача не погіршився, а матеріальний стан та стан здоров`я відповідача також залишилися без змін.

Позивачем до матеріалів справи долучено Довідку про доходи № 3779737110542725, відповідно до якої розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 за п`ятнадцять місяців у період з 01.06.2024 по 31.08.2025 р. становив 58886 грн. 89 коп.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, з часу покладення на позивача обов`язку зі сплати аліментів на утримання матері його матеріальний стан не змінився, оскільки на той час він офіційно не працював, а тому підстав вважати, що відбулися обставини, які б свідчили про необхідність звільнення позивача від сплати аліментів з огляду на його майновий стан, судом не встановлено.

Відповідно до статті 204 Сімейного кодексу України дочка або син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати батьків та брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Крім того, дочка або син підлягають звільненню від такого обов`язку, якщо буде встановлено, що мати чи батько не сплачували аліменти на утримання дитини, внаслідок чого виникла непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки. Така обставина підтверджується довідкою органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

При цьому, як встановлено в судовому засіданні під час розгляду Дніпровським апеляційним судом справи про стягнення аліментів встановлено, що відповідач є багатодітною матір`ю, яка належним чином виконувала свої батьківські обов`язки, зокрема забезпечувала дітей харчуванням, їх вихованням та навчанням.

Відповідачем до матеріалів справи долучено фіскальні чеки, датовані 2025-2026 роками, які суд не приймає до уваги, як належний доказ, оскільки останні не мають доказів належності їх саме відповідачу.

Однак, відповідно до ультразвукових досліджень, проведених 22 грудня 2025 року та 05 січня 2026 року відповідач має ознаки кісти правої нирки невеликих розмірів, гіпертрофію міокарда, екстрасистолію та стенокардію.

З висновку невропатолога вбачається, що відповідач має діагноз ураження нервових корінців та сплетінь та зверталася до отоларинголога з приводу носової кровотечі.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).

За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для звільнення його від обов`язку утримувати непрацездатну матір. Також судом не встановлено обставин, передбачених частиною першою статті 204 Сімейного кодексу України, які б могли бути підставою для звільнення позивача від такого обов`язку. При цьому суд врахував матеріальний стан і стан здоров`я як позивача, так і відповідача.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати, понесені позивачем, залишити за останнім.

Керуючись ст. 202-204 СК України та ст. 12-13, 81, 82, 89, 141, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів – відмовити.

Понесені судові витрати, понесені позивачем, залишити за ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 30.07.2026 р.

Суддя: О.А. Кожевник