Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №947/24299/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/24299/26

Провадження № 3/947/2402/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року Суддя Київського районного суду м. Одеси Войтов Г.В., за участю представника Костіна А.В фахівця в галузі права Єршова О.Є.., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 №681406 від 01.06.2026 року, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходяться матеріали справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно протоколу серії ЕПР1 №681406 від 01.06.2026 року, 01.06.2026 року о 18:02 годин на вул. Архітекторська, 20 в м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BYD Е-2 державний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 13.1 «Правил дорожнього руху України», не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем Audi Q5 НОМЕР_2 під керуванням гр.. ОСОБА_2 , яка рухалась на зустріч.. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

У судове засідання ОСОБА_1 з`явився, пояснив, що в той день він дійсно керував автомобілем BYD Е-2 державний номер НОМЕР_1 , але ПДР не порушував, підтримав письмове клопотання про закриття провадження по справі та висновок експерта. Вважає, що другий учасник ДТП стосовно якого, також було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 порушила п.13.1 ПДР. Підтримав свої письмові пояснення, які він надав під час складення матеріалів на місці ДТП. Просив суд закрити провадження по справі відносно нього за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Представник ОСОБА_1 – Єршов О.Є. просив суд закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відусутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаюючись на висновок судового експерта ОСОБА_3 № 10701260 від 06 липня 2026 року в якому зазначено, що «обставини події, викладені в версії водія автомобіля BYD Е-2 державний номер НОМЕР_1 в частині того, що відбувся наїзд автомобілем Audi Q5 НОМЕР_2 на нерухомий автомобіль BYD Е-2 державний номер НОМЕР_1 можуть бути визнані спроможними з технічної точки зору з підстав, наведених у дослідницькій частині висновку. В свою чергу, обставини події викладені у версії водія автомобіля Audi Q5 НОМЕР_2 в частині того, що відбувся наїзд на нерухомий автомобіль Audi Q5 НОМЕР_2 автомобілем BYD Е-2 державний номер НОМЕР_1 , що почав рух прямо, не можуть бути визнані спроможними з технічної точки зору з підстав викладених у дослідницький частині висновку. З технічної точки зору водієві автомобіля Audi Q5 НОМЕР_2 перед початком руху відповідно до вимог п. 10.1 ПДР України слід було вибрати таку траєкторію свого руху, щоб відповідно до вимог п. 13.1 та 13.3 ПДР України рухатися повз нерухомий автомобіль BYD Е-2 державний номер НОМЕР_1 з дотриманням величини безпечного бокового інтервалу, що забезпечував би відсутність контакту транспортних засобів. Факторів технічного характеру, які б перешкоджали водієві автомобіля Audi Q5 НОМЕР_2 належним чином виконати вимоги п.10.1, 13.1 та 13.3 ПДР України, тим самим запобігти настанню ДТП, з наданих на дослідження матеріалів справи не вбачається. З технічної точки зору питання про належні дії водія автомобіля BYD Е-2 державний номер НОМЕР_1 і наявність або відсутність у нього технічної можливості запобігти зіткненню позбавлені технічного сенсу, оскільки наступ розглянутої події не залежав від його односторонніх, адекватних, регламентованих вимог ПДР. З технічної точки зору дії водія автомобіля Audi Q5 НОМЕР_2 , пов`язані з неналежним виконанням вимог 13.1, 13.3 ПДР України, є необхідною і достатньою умовою виникнення даного ДТП, тобто технічною причиною їх настання».

Судом досліджено висновок ОСОБА_3 № 10701260 від 06 липня 2026 року експерта № КСЕ-19/116-26/7350 від 10.04.2026 року, відповідно до вказаного висновку «обставини події, викладені в версії водія автомобіля BYD Е-2 державний номер НОМЕР_1 в частині того, що відбувся наїзд автомобілем Audi Q5 НОМЕР_2 на нерухомий автомобіль BYD Е-2 державний номер НОМЕР_1 можуть бути визнані спроможними з технічної точки зору з підстав, наведених у дослідницькій частині висновку. В свою чергу, обставини події викладені у версії водія автомобіля Audi Q5 НОМЕР_2 в частині того, що відбувся наїзд на нерухомий автомобіль Audi Q5 НОМЕР_2 автомобілем BYD Е-2 державний номер НОМЕР_1 , що почав рух прямо, не можуть бути визнані спроможними з технічної точки зору з підстав викладених у дослідницький частині висновку. З технічної точки зору водієві автомобіля Audi Q5 НОМЕР_2 перед початком руху відповідно до вимог п. 10.1 ПДР України слід було вибрати таку траєкторію свого руху, щоб відповідно до вимог п. 13.1 та 13.3 ПДР України рухатися повз нерухомий автомобіль BYD Е-2 державний номер НОМЕР_1 з дотриманням величини безпечного бокового інтервалу, що забезпечував би відсутність контакту транспортних засобів. Факторів технічного характеру, які б перешкоджали водієві автомобіля Audi Q5 НОМЕР_2 належним чином виконати вимоги п.10.1, 13.1 та 13.3 ПДР України, тим самим запобігти настанню ДТП, з наданих на дослідження матеріалів справи не вбачається. З технічної точки зору питання про належні дії водія автомобіля BYD Е-2 державний номер НОМЕР_1 і наявність або відсутність у нього технічної можливості запобігти зіткненню позбавлені технічного сенсу, оскільки наступ розглянутої події не залежав від його односторонніх, адекватних, регламентованих вимог ПДР. З технічної точки зору дії водія автомобіля Audi Q5 НОМЕР_2 , пов`язані з неналежним виконанням вимог 13.1, 13.3 ПДР України, є необхідною і достатньою умовою виникнення даного ДТП, тобто технічною причиною їх настання».

Дослідивши надані матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 681406 від 01.06.2026 року, письмові пояснення, схему місця ДТП, де зафіксовано розміщення транспортних засобів та характер їх ушкоджень, фото пошкоджень до висновку експерта, висновок експерта, суд приходить до висновку про відсутність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП.

У відповідності до положень ст. 1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ст. 245 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона, адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.

Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

За п.2.3.Б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - Єршова О.Є. та висновку експерта, автомобіль Audi Q5 державний НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню.

При цьому справи за ст.124 КУпАП підпадають під дію кримінального аспекту ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, що гарантує право на справедливий суд. Не вдаючись в деталі, одразу можна зробити висновок, що розслідування в цій справі не можна вважати незалежним і ефективним. Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви суд тлумачить на користь особи, яку притягають до відповідальності, тобто ОСОБА_1 .

Проаналізувавши надані матеріали, суд робить висновок, що об`єктивних доказів вини водія ОСОБА_1 в настанні ДТП та в порушенні вимог п. 13.1 «Правил дорожнього руху України», не має. Отже,в діях ОСОБА_1 відсутня вина, яка відповідно до ст.124 КУпАП є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).

Відповідно до ст. 2 Кодексу про Адміністративні правопорушення України положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України. Застосовуючи аналогію права суд констатує, що частинами другою та четвертою статті 17 КПК, передбачають: «Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Відповідно до ст.62 Конституції України, Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За даних обставин суд доходить до висновку, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 , тому суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124,247,268,279,280,283,284 КУпАП, Суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г. В. Войтов