Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №567/937/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 567/937/25

Провадження № 22-ц/4815/248/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самолюк Василь Васильович, на заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21 липня 2025 року у справі за позовом ТОВ "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 04.08.2023 між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір №6934008 про надання споживчого кредиту, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 8 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, зі строком кредиту - 360 днів, знижена процентна ставка за користування коштами становить 0,01 % в день, та стандартна процентна ставка - 1,99 % в день.

ТОВ "Авентус Україна" зобов`язання за вищевказаним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами договору, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.

В подальшому, 27.05.2024 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" відступило на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" право грошової вимоги за кредитними договорами до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 в розмірі 22 165,96 грн., яка складається з 7 998,40 грн. - тіло кредиту та 14 167,56 грн. - нараховані відсотки.

Окрім того, позивачем після укладення вищевказаного договору факторингу були нараховані відсотки в межах строку кредитного договору за 64 календарних днів в розмірі 10186,88 грн.

Після відступлення на користь позивача права грошової вимоги до ОСОБА_1 , останній не виконав зобов`язання з повернення кредиту та відсотків за його користування ні на користь позивача, ні на користь первинного кредитора (ТОВ "Авентус Україна"), внаслідок чого допустив виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 32 352,84 грн.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 32 352,84 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 21 липня 2025 року вказаний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6934008 від 04.08.2023 року в розмірі 32352 грн. 84 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.

Вважаючи рішення суду незаконним, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самолюк В.В., оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що у матеріалах справи відсутня електронна копія договору з копією електронного цифрового підпису відповідача (одноразового ідентифікатора), що унеможливлює перевірку факту підписання.

З наявної копії неможливо встановити, чи є підпис директора та відбиток печатки ТОВ «Авентус Україна» оригінальними, чи це просто фотокопія, вставлена у файл.

Відсутні належні докази того, що ТОВ «Авентус Україна» дійсно перерахувало 8 000 грн на картку відповідача. АТ «ПУМБ» не змогло надати інформацію про фактичного ініціатора переказу через платіжну систему ТОВ «Пейтек Україна», а суд першої інстанції безпідставно відмовив у витребуванні цих відомостей безпосередньо у «Пейтек Україна».

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Позивач ТОВ "ФК"ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" звернулося із клопотання про зупинення розгляду справи на підставі п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України.

Вважає, що остаточний висновок Об`єднаної палати КЦС у справі № 552/672/23 може безпосередньо вплинути на вирішення цього спору, оскільки він стосується того самого ключового правового питання - можливості судового зменшення процентів за договорами споживчого мікрокредитування.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зміст доводів апеляційної скарги, справа переглядається в межах доводів щодо укладення кредитного договору та факту отримання відповідачем кредитних коштів.

За таких обставин колегія суддів вважає недоцільним зупинення провадження у справі у зв`язку з передачею на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 552/672/23 для вирішення питання про відступлення від висновків, викладених у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, оскільки доводи апеляційної скарги не стосуються питання справедливості умов кредитного договору чи правомірності нарахування процентів, яке є предметом перегляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 552/672/23.

Судом встановлено, 04.08.2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту №6934008 від 04.08.2023 року, згідно якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000 грн., строком на 360 календарних днів (пункти 1.3-1.4 кредитного договору).

Відповідач прийняв умови кредитного договору та підписав зазначений кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та 04.08.2023 р. отримав кредит в сумі 8000 грн. на свою платіжну картку, що підтверджується довідками ТОВ "Пейтек Україна" від 12.06.2024 р. та довідкою АТ "ПУМБ" від 25.06.2025 р. (а.с.37 (на звороті), 123).

З матеріалів справи судом встановлено, що 27.05.2024 року між ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" та ТОВ "Авентус Україна" було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно якого останнє відступило на користь позивача право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, яке виникло на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників, в тому числі відносно відповідача ОСОБА_1 в розмірі 22 165,96 грн., з яких : 7 998,40 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 14 167,56 грн. - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року та витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору від 27.05.2024 року (а.с.42-52, 92).

Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 змінено найменування товариства на ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" (а.с.36,73-74)

З розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором (ТОВ "Авентус Україна") та витягу з реєстру боржників вбачається, що розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за період з 04.08.2023 р. по 01.12.2023 р. становить 14 167,56 грн. (8000 грн. х 0,01 % х 28 дні = 22,40 грн. (вказана сума була сплачена відповідачем 31.08.2023 р.); 7998,40 грн. х 2 дні = 1,60 грн.; 7998,40 х 1,99 % х 89 днів = 14 165,96 грн.; разом 14167,56 грн. (1,60 грн. + 14165,96 грн.) (а.с.82-88, 92).

Позивачем після отримання за вищевказаним договором факторингу права грошової вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 , було здійснено нарахування відсотків за користування боржником кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день, загальний розмір яких за період з 27.05.2024 р. по 29.07.2024 р. (64 календарних днів) становить 10 186,88 грн. (7 998,40 грн. х 1,99 % х 64 календарних днів = 10186,88 грн.).

31.08.2023 року відповідач здійснив платіж на користь первісного кредитора (ТОВ "Авентус Україна") в розмірі 24 грн. (1,60 грн. в рахунок погашення основного боргу, 22,40 грн. - в рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами), що підтверджується карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) (а.с.82 на звороті).

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р. суд дійшов висновку, що «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Можливість укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постанові від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 та ін.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Таким чином, ОСОБА_1 уклав даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з їх прийняттям, і доводи його апеляційної скарги про неукладеність кредитного договору з позивачем спростовані наявними у справі доказами та наведеними нормами.

Крім того, до прийняття заочного рішення позиція відповідача зводилась до заперечень щодо отримання кредитних коштів, що спростовано матеріалами справи (а.с.37 (на звороті), 123).

Тим паче, після отримання кредитних коштів відповідач здійснював часткове погашення кредитної заборгованості, чим фактично виконував умови укладеного договору. Такі дії є послідовним підтвердженням усвідомлення відповідачем існування кредитного зобов`язання та його визнання.

Особа, яка добровільно приймає виконання за договором, користується його результатом, а в подальшому здійснює платежі на виконання його умов, не може добросовісно стверджувати про неукладеність такого договору лише після виникнення обов`язку щодо повного виконання своїх зобов`язань.

За існуючих в справі обставин самі собою посилання відповідача на положення ч. 6 ст. 95 ЦПК України не спростовують факту виникнення між сторонами договірних правовідносин. Наведена норма регулює питання допустимості письмових доказів, однак не встановлює презумпції неукладеності правочину у разі неподання електронного примірника договору, який із самого початку був укладений в електронній формі.

Поготів, виходячи з положень Цивільного кодексу України, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей.

Натомість, як вже встановлено відповідач отримував кредитні кошти на власний банківських рахунок, а доводи зводяться до формального заперечення існування самого договору після його часткового виконання. Це свідчить про намагання уникнути належного виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань шляхом висування понадміру формальних заперечень, тоді як така позиція суперечить попередній поведінці.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, у відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно положень ч.1, ч.2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самолюк Василь Васильович, залишити без задоволення.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 21 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.

Шимків С.С.