Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №161/26117/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/26117/25 Провадження №11-кп/802/501/26 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цим вироком у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12025035580000875, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, має на утриманні матір похилого віку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.04.2025 за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин, невідбутий строк покарання становить 64 години громадських робіт, засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.04.2025, з урахуванням положень п.4, 5 ч.1 ст.72 КК України, та остаточно визначено до відбуття ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 5 (п`ять) днів.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України на ОСОБА_7 покладено такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_7 згідно із ч.1 ст.49-2 КВК України, ухвалено обчислювати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Так, за вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що:

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.04.2025 ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, призначено покарання у виді 240 годин громадських робіт. З 26.06.2025 засудженого поставлено на облік у Луцький міський відділ філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області, при цьому, належним чином письмово ознайомлений з умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також про передбачену ч.2 ст.389 КК України кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, про що у останнього відібрано підписку.

26.06.2025 ОСОБА_7 за викликом з`явився до Луцького РВ філії Центру пробації у Волинській області, де йому було вручено направлення для відбування громадських робіт до комунального підприємства «Ласка», та зобов`язано приступити до роботи з 01.07.2025.

Однак, засуджений ОСОБА_7 , будучи відповідно до ст.37 КВК України зобов`язаним додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для нього об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, діючи умисно, з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт 23.07.2025, 24.07.2025, 25.07.2025, 29.07.2025, 31.07.2025, 13.08.2025, 14.08.2025, 15.08.2025, 19.08.2025, 20.08.2025, 22.08.2025, 26.08.2025, 27.08.2025, 28.08.2025, 29.08.2025, 18.09.2025, 19.09.2025, 22.09.2025, 24.09.2025, 25.09.2025, 26.09.2025, 29.09.2025, 30.09.2025, 05.11.2025, 06.11.2025, 07.11.2025, 12.11.2025, 13.11.2025, 14.11.2025, 17.11.2025, 18.11.2025, 19.11.2025, 20.11.2025, 21.11.2021, 24.11.2025, 25.11.2025, 26.11.2025, 27.11.2025, 28.11.2025 без поважних причин не з`являвся для відбування громадських робіт.

Разом з тим, ОСОБА_7 28.07.2025 з`явився до КП «Ласка» в стані алкогольного сп`яніння. В результаті чого був недопущений до відпрацювання громадських робіт, що згідно з вимогами ст.40 КВК України є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.389 КК України, тобто умисні протиправні дії, які виразились в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

У поданій апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження і кваліфікацію дій обвинуваченого, оскаржив вирок суду в частині призначеного покарання, оскільки вважає, що він ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного внаслідок м`якості.

Апелянт зазначає про те, що за змістом ст.374 КПК України в резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути чітко зазначені вид і розмір основного і додаткового покарання, призначеного засудженому за кожний злочин, а також за сукупністю злочинів або вироків. Однак, місцевий суд при ухваленні вироку щодо ОСОБА_7 вказану вимогу не дотримався в повному обсязі, що у подальшому не дає можливості однозначно трактувати обраний обвинуваченому вид та розмір покарання, а також можливість і порядок його виконання. Так, ст.59-1 КК України визначено, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Прокурор зазначає, що у разі призначення покарання у виді пробаційного нагляду, особа повинна виконувати обов`язки, визначенні у ч.2 ст.59-1 КК України, або ж у ч.3 цієї статті, які можуть покладатись додатково. Тому покладення таких обов`язків являється невід`ємною та обов`язковою частиною цього заходу примусу. Проте, місцевий суд призначивши обвинуваченому за ч.2 ст.389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на нього обов`язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, як невід`ємну складову цього покарання, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме – незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Окрім того, прокурор зазначає про те, місцевий суд призначаючи обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду в мінімальному розмірі, не врахував належним чином тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ч.2 ст.389 КК України, яке відноситься до кримінальних проступків, за вчинення якого передбачено покарання до 2 років обмеження волі, а також того, він вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт, яке на даний час не відбув, зловживає наркотичними засобами у зв`язку з чим перебуває на обліку у Центрі терапії залежностей КП «Волинська обласна психіатрична лікарня», що на думку прокурора, дає суду підстави для призначення ОСОБА_7 покарання у більшому розмірі.

Вищевказані порушення вказують на необхідність скасування оскаржуваного вироку та ухвалення нового. Тому, посилаючись на викладене, прокурор просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст.389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки.

На підставі ч.2, 3 ст.59-1 КК України на ОСОБА_7 покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч.1 ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.04.2025, та остаточно визначити до відбуття ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки 5 днів.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України на ОСОБА_7 покласти такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок в даному провадженні прокурор просить залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, яка апеляційні вимоги підтримала та просила задовольнити, обвинуваченого з приводу скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та його кваліфікація за ч.2 ст.389 КК України є правильною. При цьому у відповідності до цієї ж норми закону вимог з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції.

Діям ОСОБА_7 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

Разом з тим, прокурор у поданій апеляційній скарзі вказує на неправильність застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону, та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі винного внаслідок м`якості.

З цього приводу апеляційний суд зазначає таке.

За положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Оскаржуваний вирок вказаній вимозі закону в повній мірі не відповідає.

Щодо апеляційних доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке на його думку, полягає у незастосуванні приписів ч.2, 3 ст.59-1 КК України при призначенні покарання ОСОБА_7 за ч.2 ст.389 КК України у виді пробаційного нагляду, то колегія суддів вважає, що вони не позбавлені правових та фактичних підстав з огляду на таке.

Так, положеннями ч.1 ст.59-1 КК України передбачено, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. При цьому, ч.2 ст.59-1 КК України визначено обов`язки, які суд імперативно покладає на засудженого, а ч.3 цієї статті, - обов`язки, які можуть бути додатково покладені на засудженого, тобто законодавцем віднесені до дискреційних повноважень суду.

Виходячи з аналізу вказаної норми закону, структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає у покладені певних обов`язків на засудженого з визначенням строку, упродовж якого він має їх виконувати, а тому призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків.

Однак, як вбачається з оскаржуваного вироку, місцевий суд призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді пробаційного нагляду, не поклав на останнього обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, як невід`ємну складову цього покарання. При цьому, покладення місцевим судом таких обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України вже при призначенні остаточного покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України, в даному випадку є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, місцевий суд не дотримався приписів матеріального закону під час призначення ОСОБА_7 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, оскільки перед призначенням за приписами ч.1 ст.71 КК України остаточного покарання, хоча і правильно призначив за ч.2 ст.389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду, але без покладення обов`язків, визначених у ч.2 ст.59-1 КК України, які фактично є невід`ємними елементами цього виду покарання.

З огляду на вищевикладене, апеляційні доводи прокурора в цій частині є цілком обґрунтованими.

Вищевказане, як зазначалось вище, призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, щоо у відповідності до положень п.4 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.413 КПК України є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання.

Зі змісту п.2 ч.1 ст.420 КПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

З урахуванням вищезазначеного, вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2026 щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням нового вироку в цій частині.

Ухвалюючи в означеній частині новий вирок, апеляційний суд з урахуванням тих же обставин, що враховані судом першої інстанції при призначенні покарання у відповідності до ст.50, 65 КК України, призначає ОСОБА_7 за ч.2 ст.389 КК України той же розмір покарання у виді пробаційного нагляду, з покладенням обов`язків, передбачених п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК України, а остаточне, - на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків за принципом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.04.2025, з урахуванням положень ст.72 КК України. Початок строку відбування покарання за даним вироком у відповідності до положень ч.1 ст.49-2 КВК України слід обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Саме таке покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави у приватне життя особи винного повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи. Покарання цілком буде необхідне і достатнє для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів, а також відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому, апеляційні доводи прокурора про необхідність призначення обвинуваченому більшого строку покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді пробаційного нагляду, тобто 2 роки, на увагу не заслуговують, оскільки апеляційний суд вважає, що ті обставини на які прокурор вказує як на підставу збільшення строку покарання, місцевий суд врахував належним чином. В даному випадку термін покарання у виді пробаційного нагляду – 1 рік, буде цілком достатнє для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів, а також відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З огляду на наведене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, - скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового вироку у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.420 КПК України.

В іншій частині оскаржуваний вирок слід залишити без зміни.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.405, 407, 409, 414, 420, 615 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, - скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст.389 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України на ОСОБА_7 покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.04.2025, з урахуванням положень ст.72 КК України, та остаточно визначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 5 (п`ять) днів.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України на ОСОБА_7 покласти такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_7 рахувати з дня його постановки на облік уповноваженим органом пробації.

В іншій частині вирок в даному провадженні залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Повний текст вироку буде вручено учасникам судового провадження в день його проголошення.

Головуючий

Судді