Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №756/2844/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Суд: Оболонський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період

Дата: 30 липня 2026 р.

Справа: №756/2844/26

Суддя: Жук М. В.

31.07.2026 Справа № 756/2844/26

Справа № 756/2844/26

Провадження № 1-кп/756/1248/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, офіційно працевлаштованого, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 336 КК України,-

у с т а н о в и в:

ОСОБА_5 на початку січня 2023 року відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» будучи військовозобов`язаним, перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою оновлення військово-облікових даних, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 18.01.2023 по 26.01.2023 пройшов військово-лікарську комісію, за результатами проходження якої визнаний придатним за станом здоров`я до військової служби.

Встановивши відсутність обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які надавали б ОСОБА_5 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, 26.01.2023 представником ІНФОРМАЦІЯ_4 в приміщенні центру, що за адресою: АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_5 складено повістку на відправку до військової частини № НОМЕР_1 , роз`яснено її зміст, а саме необхідність прибуття 31.01.2023 о 07 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 за вищевказаною адресою, для подальшого відправлення для проходження військової служби під час мобілізації, однак ОСОБА_5 від отримання повістки на відправку та мобілізаційного розпорядження відмовився, у зв`язку з чим в присутності свідків було складено акт про вручення повістки та додатково роз`яснено про необхідність з`явитися 31.01.2023 для відправки по команді № НОМЕР_1 . Крім того, під час складення акту про вручення повістки, ОСОБА_5 попереджено та детально роз`яснено наслідки неявки та відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03.03.2022, та попереджено про притягнення до відповідальності визначеної чинним законодавством у випадку неявки за повісткою.

У подальшому ОСОБА_5 , діючи умисно, не бажаючи виконувати свій конституційний обов`язок, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних причин, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03.03.2022, не прибув на визначений час та дату, які вказані у вищезазначеній повістці, до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України визнав, зазначив, що усвідомлює свій обов`язок, щиро кається.

Під час допиту ОСОБА_5 надав показання, що у січні 2023 року він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з метою оновлення військово-облікових даних, та в період з 18.01.2023 по 26.01.2023 пройшов військово-лікарську комісію, за результатами проходження якої визнаний придатним за станом здоровця до військової служби, з чим не погодився, оскільки перед цим звертався до психіатра щодо свого психічного стану.

26.01.2023 після проходження ВЛК йому намагались вручити повістку для проходження військової служби, від отримання якої він відмовився пославшись на незадовільний стан здоров`я.

Також, зазначив, що батько дружини ОСОБА_7 із лютого 2023 року хворіє, перебував на стаціонарному лікуванні та потребував подальшого догляду, допомоги, дружина через це стала дуже нервовою та почались також проблеми із здоров`ям, а саме в лютому 2023 року перебувала на стаціонарному лікуванні, та їй необхідний догляд. У зв`язку із чим він не мав змоги з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про обставини, причини його неприбуття Центр не повідомляв. В подальшому він не з`являвся до Центру та займався власними справами.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надав показання про те, що він проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_5 . 26.01.2023 після проходження ВЛК ним був опитаний ОСОБА_5 . Підстав не проходити військову службу відповідно до чинного законодавства у нього не було. Він виписав повістку на 31.01.2023 на відправку по команді та мобілізаційне розпорядження, після чого запропонував ОСОБА_5 підписати ці документи. ОСОБА_5 відмовився від підписання цих документів з причини незадовільного стану здоров`я. Ним складено акт відмови від підписання повістки, запросив свідків і в голос зачитав зміст повістки ОСОБА_5 , а також попередив про наслідки неприбуття за повісткою. Після відмови від отримання повістки ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з`являвся, причини неявки не повідомляв, про що було складено рапорт та разом з іншими матеріалами справу передано до слідчих органів.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав показання про те, що 26.01.2023 перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 . Особисто чув як ОСОБА_5 відмовляється від отримання повістки. Причину неотримання повістки ОСОБА_5 йому не повідомляв. Про це працівником ТЦК складено акт у якому він розписався.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні надала показання про те, що вона 26.01.2023 знаходилась в приміщенні Оболонського районного ТЦК, де працівник вказаної установи повідомив, що ОСОБА_5 відмовляється від отримання повістки, та попросив засвідчити те, що вказана особа відмовляється від отримання повістки, про що складено акт у якому вона розписалась. Особисто чула як ОСОБА_5 відмовляється від отримання повістки, та поводив себе голосно. Причину неотримання повістки ОСОБА_5 їй не повідомляв.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 № 20/263 від 26.01.2023 ОСОБА_5 має діагноз міопія сл. ст. обох очей, придатний до військової служби (а.с. 39).

Згідно повістки на відправку ОСОБА_5 мав 31.01.2023 о 07 год. 00 хв. з`явитися за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 35).

Згідно акту про вручення повістки від 26.01.2023 представник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 у присутності свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 склали цей акт про те, що 26.01.2023, виконуючи вимоги п. 8 Указу Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» щодо вручення повістки громадянину України ОСОБА_5 відмовився від прийняття повістки, відмовився від підписання розписки про отримання повістки. Мотивом відмови вказано психічний розлад. ОСОБА_5 повідомлено про адресу, дату і час обов`язку прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 та попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність під час військового стану за неявку на зазначену адресу та час (а.с. 38).

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_5 придатний до військової служби, має діагноз міопія слабкого ступеня. Під час проходження лікарів у ОСОБА_5 скарги були відсутні, в тому числі лікарем психіатром він визнани придатним (а.с. 36-37).

Згідно довідки КНП «Київська міська клінічна лікарня № 8» Виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.01.2023 ОСОБА_5 встановлено основний діагноз F33.1 Рекурентний депресивний розлад з помірним перебігом (а.с. 56).

Відповідно до інформації про огляд лікаря КНП «Київська міська клінічна лікарня № 8» КМДА від 24.03.2026 ОСОБА_5 вже звертався до лікаря психіатра 26.01.2023, були призначені препарати, рекомендовано нагляд психіатра, у разі погіршення стану стаціонарне лікування. Діагноз - F33.1 Рекурентний депресивний розлад з помірним перебігом.

Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_8 про вчинення кримінального правопорушення № 13855 від 29.12.2025 ОСОБА_5 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 (Носівка) та визнаний придатним для проходження військової служби, не мав законодавчо визначеного права на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації, у зв`язку із чим, на військовозобов`язаного виписано мобілізаційне розпорядження та повістку на відправку, однак останній військовозобов`язаний не прибув на збірний пункт, не надавши документального підтвердження свого права на відстрочку від призову на військову службу.

Оцінивши вищевказані докази у їх сукупності, суд вважає, що вони в цілому узгоджуються між собою, відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також доводять його вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України.

Крім того, під час судового розгляду установлено, що з 10.04.2024 ОСОБА_5 працює у ТОВ «Флеш Тех» та заброньований на цьому підприємстві за заявою № 20250315-804671, а за даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на грудень 2025 року ОСОБА_5 перебуває на спеціальному обліку (заброньований).

Разом з тим, за своє суттю відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації є тимчасовим правом військовозобов`язаного, яке слугує відтермінуванню його призову на військову службу під час дії воєнного стану за наявності підстав, які визначені у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Як визначено положеннями ст. 24 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Отже, наведені норми закону дають підстави дійти висновку про те, що відстрочка у зв`язку з бронюванням військовозобов`язаного є адміністративно-правовим механізмом забезпечення функціонування окремих підприємств та організацій і не пов`язане з оцінкою морально-правових якостей особи чи ступеня її суспільної небезпечності.

Так само не є безумовною підставою стверджувати про об`єктивні зміни у поведінці особи, які б свідчили про зниження або ж усунення її суспільної небезпечності, й відстрочка на підставі положень ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки така відстрочка за своєю правовою природою не може трактуватися як звільнення особи від військового обов`язку взагалі, має строковий вимір, тобто лише надає підстави для відтермінування призову на певний час (до зміни/скасування відповідних обставин чи підстав, скасування воєнного стану та скасування мобілізаційних заходів як таких, тощо).

Отже, суд вважає, що сам по собі факт надання ОСОБА_5 бронювання на період мобілізації на період воєного стану, не є підставою для звільняє його від кримінальної відповідальності за вчинення до отримання бронювання кримінального правопорушення, що полягало в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, чи вказувало б на зміни у його поведінці чи способі життя, які б унеможливлювали вчинення ним нового кримінального правопорушення або істотно знижували ризик протиправної поведінки в майбутньому.

При цьому суд критично оцінює доводи обвинуваченого про наявність у нього психічного розладу, оскільки як встановлено під час судового розгляду при медичному обстеженні військово-лікарською комісією будь яких ознак психічних захворювань які є підставою для увільнення від проходження військової служби у ОСОБА_5 не виявлено.

Звернення ОСОБА_5 в останній день проходження ВЛК до лікаря психіатра зі скаргами на депресивний стан, у сукупності з тим, що матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних про наявність у нього подібних симптомів раніше, його подальшого лікування, а також з урахуванням його повторного звернення до лікаря психіатра з аналогічними скаргами вже під час судового розгляду у 2026 році, суд розцінює як дії, що свідчать про намагання обвинуваченого уникнути спочатку мобілізації, а згодом - кримінальної відповідальності.

Під час судового розгляду будь якої медичної документації, що вказувала б на наявність у ОСОБА_5 психічного захворювання яке б впливало на його здатність усвідомлювати свої дії чи керувати ними суду не надано.

Посилання ОСОБА_5 на захворювання членів сім`ї судом відхиляються, оскільки ці обставини відповідно до закону не можуть бути правомірною підставою ухилення ним від призову на військову службу.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в повному обсязі.

Дії ОСОБА_5 , що виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, кваліфікуються судом за ст. 336 КК України.

У відповідності зі ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У обвинувальному акті зазначено, що обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 є щире каяття. У судовому засіданні обвинувачений також висловлював, що він щиро кається у скоєному.

Однак суд не вбачає щирого каяття обвинуваченого зважаючи на наступне. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 02.11.2021 року зазначив, що виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуюче ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

ОСОБА_5 перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, що якщо не виконати свої зобов`язання як громадянина, передбачені ст. 65 Конституції України по швидкій і своєчасній мобілізації й спільній обороні від агресора не можливо дати ефективну відсіч нападникам на країну, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з`явитися о 07 год. 00 хв. 31.01.2023 в ІНФОРМАЦІЯ_10 для проходження військової служби у зв`язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, не з`явився за викликом.

Вказане свідчить про наявність умислу в діях ОСОБА_5 уникнути самого призову за мобілізацією.

В подальшому ОСОБА_5 перебуваючи на території м. Києва, після умисного без поважних причин ухилення від явки на збірний пункт, а також після початку досудового розслідування у кримінальному провадженні, жодного разу до ІНФОРМАЦІЯ_11 не з`явився, хоча мав таку можливість, спроб виправити ситуацію, залучитися до лав ЗСУ не вчиняв, що в сукупності вказує на його свідомі та умисні дії з метою уникнення мобілізації під час особливого періоду.

Таким чином обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_5 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, його сімейний стан, а також те, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується формально посередньо, раніше не судимий.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру суспільної небезпечності вчиненого діяння в умовах воєнного стану, особи винного, його перевиховання та виправлення не можливі без ізоляції від суспільства.

Підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, а також ст. 75 КК України з огляду на суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, суд не вбачає.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження, суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість призначеного покарання, вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Рішення щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні судом не ухвалюється, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази з приводу наявності речових доказів та процесуальних витрат.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

До набрання вироком законної сили, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 31.07.2026.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання його копії.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua