Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №752/15168/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/15168/25

Провадження №2-о/752/46/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві.

В обґрунтування вимог заявник зазначила, що з метою звернення до ПФУ аналізуючи записи її трудових книжок, вона виявила розбіжності в написанні її прізвища, яке не відповідає відомостям її паспорта громадянина України. Заявник вважає, що у неї виникнуть труднощі при оформленні пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через наявні розбіжності у трудових книжках. Також у заяві вона посилалася на відмову прийняття документів для нарахування пенсії за віком від працівників Відділу обслуговування громадян №1 (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Просила встановити факт належності їй трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 03.10.1979, та трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 18.03.1987.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заявник подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

01.12.2025 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Дослідивши матеріали вказаної справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_3 , виданого 05.07.2002.

Відповідно до відомостей, зазначених у паспорті громадянина України НОМЕР_3 , виданого 05.07.2002, російською мовою її прізвище, ім`я та по батькові зазначено ОСОБА_1 .

Згідно з копією довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 01.02.2001 ОСОБА_1 має РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 16.06.1978, російською мовою її прізвище, ім`я та по батькові зазначено ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 14.06.2016 №00016764598 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при реєстрації актового запису про шлюб отримала прізвище ОСОБА_1 .

Згідно з копією експертного висновку від 07.05.2025 №056/821-а, складеного на запит ОСОБА_1 , розбіжності між записами прізвищ ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 виникли при міжмовних перетвореннях прізвища і є типовою девіацією в умовах українсько-російської двомовності.

З копії трудової книжки НОМЕР_2 вбачається, що вона заповнена 18.03.1987 відносно особи - ОСОБА_1 (запис вчинено російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас у трудовій книжці НОМЕР_2 наявний запис, за яким прізвище ОСОБА_1 було змінено на прізвище ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу від 20.09.1988 серії НОМЕР_6 .

Разом з тим, судом встановлено, що у матеріалах справи відсутня копія трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 03.10.1979, відносно якої заявником ОСОБА_1 заявлена вимога про встановлення належності трудової книжки.

З копії трудової книжки НОМЕР_7 вбачається, що вона заповнена 03.10.1978 відносно особи - ОСОБА_1 (запис вчинено російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до записів трудової книжки, які містяться в матеріалах справи, останнім робочим місцем заявника ОСОБА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд», відомостей про припинення вказаної юридичної особи в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на даний час заявником до суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу і на те, що заявник ОСОБА_1 не надала суду докази того, що вона зверталася до вказаної юридичної особи із заявою про усунення недоліків щодо зміни записів у трудовій книжці про її прізвище та про відмову вказаної юридичної особи у внесенні таких змін.

Також судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні звернення заявника ОСОБА_1 до заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо оформлення нею пенсії за віком, а також відмова відповідного відділу заінтересованої особи у прийнятті її документів для нарахування їй пенсії за віком, на які заявник посилалася у вказаній заяві в обґрунтування заявлених нею вимог.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №320/948/19 зазначала, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення.

Згідно з ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації, відомості про стягнення до неї не заносяться.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція), визначено порядок встановлення факту належності трудової книжки та внесення до неї змін.

Пунктом 2.13. Інструкції визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Крім того схожі положення щодо ведення (внесення записів) до трудової книжки містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20 червня 1974 року №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням, яка діяла на момент заповнення трудової книжки заявниці, зокрема.

Пунктом 2 Інструкції №162 прописано порядок заповнення трудових книжок. Зокрема в ньому зазначено про те, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Верховний Суд у постанові у справі №347/576/18 від 10.06.2020 та у справі №947/14019/20 від 27.08.2021 вказав, що відповідно до пункту 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналізуючи наведені норми, враховуючи викладені вище обставини та письмові докази, судом встановлено, що на виконання в тому числі ст. 318 ЦПК України заявник ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона, як передбачає Інструкція, зверталася за її останнім місцем роботи із заявою щодо зміни записів у її трудовій книжці про її прізвище, а їй було відмовлено у внесенні таких змін або її заява залишилась без відповіді. Водночас заявником у заяві зазначені посилання на її мету звернення із вказаною заявою про встановлення належності їй трудової книжки - звернення до ПФУ для призначення пенсії за віком. Проте, заявник не надала документи на підтвердження її звернення до заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо оформлення нею пенсії за віком, а також отримання заявником відмові відповідного відділу заінтересованої особи у прийнятті її документів для нарахування їй пенсії за віком, на які заявник посилалася у вказаній заяві в обґрунтування заявлених нею вимог.

Між тим, заявник ОСОБА_1 обмежилася виключно поданням вказаної заяви, зі змісту якої слідує, що вона має намір звернутися до ПФУ з метою призначення їй пенсії за віком. Разом з тим, до суду жодного документального підтвердження вказаних нею обставин заявник не надала. Вказане унеможливлює перевірку таких обставин. Окрім цього, заявник не повідомила і про причини не подання документів щодо обставин, на які вона покликається. Отже, суд констатує, що заявник не підтвердила, що нею вживалися заходи з метою здійснення виправлень у трудовій книжці в позасудовому порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №938/792/21.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов`язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.

Такий висновок ґрунтується на тому принципі урядування, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов роботодавець зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки.

Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Таким чином, розгляд державними органами питання, що виходить за межі їх компетенції, є порушенням дискреційних повноважень як суб`єкта владних повноважень (доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law).

Крім того, згідно зі п. 18 Інструкції за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У п. 26 цього Інструкції визначено, що якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

З огляду на наведене, судом може бути встановлено факт належності особі трудової книжки, як документа, що підтверджує трудовий стаж та дає право на призначення пенсії на підставі показань свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Як вбачається із матеріалів вказаної справи, заявником ОСОБА_1 жодних клопотань, в тому числі і щодо виклику свідків, чи витребування доказів або долучення доказів, не було заявлено.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 заява про встановлення факту належності правовстановлюючого документу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 258-259, 263-265, 267-269, 273, 293, 315-319, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368.

Суддя О. Б. Кокошко