Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №688/5902/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/5902/25

Провадження № 22-ц/820/1185/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» на заочне рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року (суддя Горщар А.Г.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ТОВ «Макс Кредит» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалось, що 25.07.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10506971, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредитний ліміт в розмірі 7000 грн, строком на 360 днів. За умовами договору позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичні дати платежів, які є останнім днем кожного розрахункового періоду, тобто 19.08.2025 та кожного 25 дня після цієї дати протягом строку дії кредитної лінії.

ТОВ «Макс Кредит» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000 грн, переказавши їх на банківську карту позичальника.

З огляду на те, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором, порушує його умови, позивачем на електронну адресу відповідача була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, яка була проігнорована відповідачем.

Враховуючи викладене, ТОВ «Макс Кредит» просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 14950,60 грн.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Макс Кредит» заборгованість за договором кредитної лінії №00-10506971 від 25.07.2025, яка складається з: 7000 грн - заборгованість по кредиту, 3750,60 грн - заборгованість за процентами, а всього в загальній сумі 10750 грн 60 коп.

У решті вимог позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Макс Кредит» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1741 грн 70 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Макс Кредит» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за комісією та штрафними санкціями за договором кредитної лінії № 00-10506971 від 25.07.2025 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального права.

Вказує, що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», комісія не є забороненою у випадку передбачення її в договорі.

Вважає, що умови кредитного договору, якими передбачено сплату комісії за видачу кредиту, відповідають вимогам чинного Закону України «Про споживче кредитування», Правилам розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженим постановою правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 . Підписанням договору від 25 липня 2025 року №00-10506971 паспорта споживчого кредиту без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами договору. З позовом про визнання недійсним умов договору про відкриття кредитної лінії від 25 липня 2025 року №00-10506971 ОСОБА_1 щодо комісії не звертався

Звертає увагу на те, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, які були нараховані за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, у тому числі за договором про споживчий кредит, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498-IX, підлягають списанню кредитодавцем. Отже, по тих договорах, які будуть укладатися після 30 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, нараховувати штрафні санкції можна. Отже, з 24.01.2024. відсутнє обмеження по нарахуванню штрафних санкцій по споживчим кредитам. Договір кредитної лінії №№00-10506971 укладено 25 липня 2025 року, тобто після вказаної дати, а отже, нарахування штрафних санкцій є правомірним.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентах не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за комісією та штрафними санкціями по кредитному договору не відповідає в повній мірі.

Відмовляючи у позовних вимогах в частині стягнення заборгованості за комісією та штрафними санкціями за договором кредитної лінії № 00-10506971 від 25.07.2025, суд першої інстанції виходив із того, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії у розмірі 1400 грн не може бути стягнута з ОСОБА_1 на користь позивача, а також відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 2800 грн, оскільки така нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися в повній мірі з огляду на наступне.

Встановлено, що 25.07.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10506971, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит, сума кредитного ліміту склала 7000 грн, на строк 360 календарних днів, зі сплатою фіксованої відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 0,94% (стандартна процентна ставка).

Відповідно до пункту 1.6 договору, кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 1400 грн.

Пунктом 4.2.6 договору передбачено, що у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць кредитодавець, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну пошту позичальника, зазначену в договорі із направленням повідомлення про таке направлення на додаткові контактні дані позичальника вказані в цьому договорі, в тому числі з використанням месенджерів. З дати направлення вимоги кредитодавець має право зупинити нарахування процентів за договором.

Після отримання вимоги про повернення кредиту, як зазначено вище, позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту протягом 30 календарних днів після отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: 25.07.2025. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 7000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (пункт 2.10 Договору).

Договір підписаний електронним підписом сторін, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «16621», який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який вказаний у реквізитах договору.

Як вбачається із вказаного договору та паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, він ознайомлений з умовами кредитування, зокрема: тип кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, реальної процентної ставки, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, про що свідчить його підпис у договорі та паспорті споживчого кредиту, шляхом накладення особистого електронного підпису.

ТОВ «Макс Кредит» надало для ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7000 грн шляхом перерахунку на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 через ТОВ «ПрофітГід» на підставі договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-714 від 28.07.2023, що також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260127/34970-БТ від 03.02.2026, за даними якого на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 25.07.2025 здійснено зарахування коштів в сумі 7000 грн.

Згідно з наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-10506971, розмір заборгованості відповідача за даним кредитним договором станом на 08.11.2025 становить 14950,60 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000 грн, заборгованість за відсотками – 3 750,60 грн, комісії – 1 400 грн та штрафних санкцій – 2 800 грн.

19.09.2025 на електронну адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове повернення кредиту в порядку ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.

Пунктом 1.6 договору кредитної лінії №00-10506971 від 25 липня 2025 року, визначено, що кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає: 1400.00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього договору.

Сплата комісії була передбачена графіком платежів, а сама комісія включена до розрахунку реальної річної процентної ставки, що повністю відповідає вимогам законодавства.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Отже, підставними є доводи апеляційної скарги в частині правомірного стягнення з відповідача комісії у розмірі 1400 грн.

З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за комісією за договором кредитної лінії № 00-10506971 від 25.07.2025 підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення заборгованості зі штрафу в розмірі 2800 грн, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

Таким чином, позичальник звільняється від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану, а тому обґрунтованим є висновок першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 2800 грн.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні комісії та ухвалення нового рішення в цій частині про стягнення комісії, підлягає зміні розмір стягнення судового збору за подання позовної заяви.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача становить 1968,93 грн (2422,40х81,27%)

За подачу апеляційної скарги скаржнику слід було сплатити судовий збір в розмірі 1021,04 грн, тому, на користь скаржника з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 340,31 грн (1021,04*33,33%) пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» задовольнити частково.

Заочне рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року в частині відмови у стягненні заборгованості за комісією за договором кредитної лінії № 00-10506971 від 25.07.2025 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» заборгованість за комісією за договором кредитної лінії № 00-10506971 від 25.07.2025 у розмірі 1400 грн.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» 1968,93 грн судових витрат, сплачених при подачі позову.

Заочне рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 25 лютого 2026 року в частині відмови у стягненні штрафу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» 340,31 грн судових витрат, сплачених при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай