Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №454/4280/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/4280/24 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л. Ю.

Провадження № 22-ц/811/714/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 17.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1240-6674. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A3844 для підписання кредитного договору № 1240-6674 від 17.07.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 7 000, 00 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; знижена % ставка – 2, 50 % в день; стандартна % ставка – 3,00 % в день. Станом на 16.10.2024 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 69 510, 00 грн, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом – 7 000, 00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 62 510, 00 гривень. Також зазначає, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 34 510, 00 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 35 000, 00 гривень.

З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1240-6674 від 17.07.2023 в розмірі 35 000, 00 гривень.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 29 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1240-6674 від 17.07.2023 в розмірі 14 000, 00 грн, яка складається із 7 000, 00 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту та 7 000, 00 грн простроченої заборгованості за процентами.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 968. 80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт вказує, що базовий період – строк протягом якого позичальник бажає сплачувати саме проценти за користування кредитом, який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів, строк кредитування – строк на який видаються грошові кошти, якими він може користуватися. Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.6. та 10.1. кредитного договору ) в строк договору (згідно п. 4.8. Договору), що погоджений між сторонами. Стверджує, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України. Розрахунком заборгованості підтверджується, що позивачем не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в пункті 5 частини третьої статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Проценти за користування кредитом визначено відповідно до статтей 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». З наведених підстав просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1240-6674 від 17.07.2023 в розмірі 35 000, 00 грн з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 7 000, 00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 28 000, 00 гривень.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що розмір нарахованих відсотків є явно завищеним, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а також є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача фінансових послуг, тому з врахування інтересів обох сторін, розмір відсотків за користування кредитними коштами підлягає зменшенню до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів, а саме до 7 000, 00 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини четверта та п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1240-6674, за умовами якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 7 000, 00 грн. Кредитні кошти в зазначеному розмірі перераховані ОСОБА_1 на його банківську карту за допомогою системи Liqpay. Ці обставини справи сторонами не оспорюються.

Відповідно до п 4.7 договору про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надані в межах програми лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.

Згідно з п. 4.8 договору про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року базовий період складає 14 календарних днів.

Пунктом 10.1 договору про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року передбачено, що пільгова процентна ставка протягом першого базового періоду становить 2, 50 % за кожен день користування кредитом

Пунктом 4.10 договору про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою, що становить 3 % за кожен день користування кредитом.

Строк кредитування, тобто, строк, на який надається кредит позичальнику – 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту. Дата повернення (виплати) кредиту: 11.05.2024 року (п. 4.12 договору про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року).

Відповідно до п. 4.14 договору про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 70 000, 00 грн, що включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом.

Розмір відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування узгоджено сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Отже, за користування кредитним коштами за договором про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року у позичальника виник обов`язок зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 3 % в день на суму виданого кредиту.

З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за д оговором про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року вбачається, що така станом на 16 жовтня 2024 року становить 69 510, 00 грн, що складається із простроченої заборгованості в розмірі 7 000, 00 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 62 510, 00 грн.

Відповідач, всупереч вимогам частини першої статті 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ним заборгованості по нарахованих процентах за користування кредитними коштами.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що кредитодавцем було прийняте рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 34 510, 00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 35 000, 00 грн.

Враховуючи вищезазначене, просив суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року, а лише її частину, а саме: 7 000, 00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 28 000, 00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами.

Таким чином, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, що передбачено умовами договору про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року, проценти нараховувалися позивачем в межах строку кредитування та за процентною ставкою, встановленою умовами договору, нараховані проценти, про стягнення яких просить позивач, є процентами за користування кредитними коштами нарахованими відповідно до статтей 1048, 10561 ЦК України

У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Така компенсація може застосовуватися у випадку невиконання зобов`язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов`язання.

Разом з тим, проценти відповідно до статтей 1048, 10561 ЦК України є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про те, що нарахована заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами підлягає зменшенню до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів в сумі 7 000, 00 грн на підставі пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки проценти за користування кредитом нараховано відповідно до статтей 1048, 1056-1 ЦК України, а відтак такі не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору, сплата процентів за користування кредитними коштами в розмірі 2, 50 % протягом першого базового періоду (14 днів – до 30.07.2023 року) та 3% в день передбачена умовами договору про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року, а підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 погодився з такими умовами надання кредиту, однак, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору у нього виникла заборгованість, яка ним не сплачена в повному обсязі, позивач застосував програму лояльності, списавши відповідачу заборгованість за відсотками у розмірі 34 510, 00 грн, що є значним від нарахованої суми відсотків за погодженими умовами договору (62 510, 00 грн) і просив стягнути заборгованість за відсотками у розмірі 28 000, 00 грн, колегія доходить висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню заборгованість по нарахованих процентах за користування кредитними коштами за договором про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року в розмірі 28 000, 00 грн.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту постановлено судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному і всебічному з`ясуванні всіх дійсних обставини спору сторін. Суд у цій частині вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення в цій частині та задоволення поданої апеляційної скарги в цій її частині, виходячи з меж її доводів, відсутні.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, то у цій частині таке слід скасувати з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 28 000,00 грн.

У зв`язку з цим абзаци перший-четвертий резолютивної частини рішення суду першої інстанції необхідно викласти в новій редакції.

Частина тринадцята статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, то на підставі частини тринадцятої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню 2 422, 40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3 633, 60 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» – задовольнити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 січня 2026 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 28 000,00 гривень.

В решті рішення суду залишити без змін.

Викласти абзаци перший-четвертий резолютивної частини рішення у такій редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1240-6674 від 17 липня 2023 року в розмірі 35 000, 00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 7 000, 00 гривень; прострочена заборгованість по нарахованих процентах – 28 000, 00 гривень

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2 422, 40 гривень судового збору за розгляд справи судом першої інстанції».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 3 633, 60 гривень судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 31 липня 2026 року.

Головуючий: С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич