Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №466/10199/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/10199/25 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/1011/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

в листопаді 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просили стягнути з відповідачки на свою користь суму заборгованості за Договором кредиту № 8893442 в розмірі 30 815,00 грн, з яких: 8 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 815, 00 грн - сума заборгованості за процентами; 0 грн. - сума заборгованості за комісією; 16000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування, а також витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500, 00 грн та судовий збір.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 06.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 8893442, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 8 000, 00 грн строком на 360 днів (з 06.03.2025 по 28.02.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0, 95 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17, 25 % від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 380, 00 грн). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 400 грн за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 171755, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору № 8893442 від 06.03.2025, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8 000, 00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «Фінансова Компанія «Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № 32407dee-8a5d-43a0-98d0-ace5dd73210a від 06.03.2025 року, яка, у свою чергу, є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Враховуючи викладені вище умови Договору кредиту № 8893442 від 06.03.2025 та додаткової угоди, та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають - 6 497 грн, заборгованість останнього за договором кредиту складає 30 815, 00 грн, зокрема: 8 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 815,00 грн - сума заборгованості за процентами; 0 грн - сума заборгованості за комісією; 16 000, 00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

ТОВ «1 Безпечне Агентсво Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором кредиту № 8893442 від 06.03.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 16/10/25-01 від 16.10.2025 - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №16/10/25 від 16.10.2025, в тому числі до Відповідача в сумі 30 815, 00 грн з яких 8 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 815, 00 грн - сума заборгованості за відсотками, 0 грн - сума заборгованості за комісією, 16000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Просили позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Вирішено:

стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» суму заборгованості за Договором кредиту № 8893442 в розмірі 14 815, 00 грн, з яких: 8 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 815, 00 грн - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні вимоги про стягнення пені/неустойки у розмірі 16 000 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 1 164, 62 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

У задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1 , подавши в березні 2026 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення основного боргу (тіла кредиту), процентів за користування кредитом та судових витрат (судового збору та правничої допомоги), постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» відмовити повністю.

Заявник вважає оскаржуване судове рішення таким, що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином розрахунок заборгованості та не вказав у рішенні, що позивач вже отримав від відповідачки значні грошові кошти. Згідно з розрахунком позивача (Додаток 5), відповідачем вже сплачено 8 321, 00 грн за Договором. Враховуючи, що сума отриманого кредиту (тіло) становила 8 000, 00 грн, вважає, що відповідачка фактично повністю повернула основну суму запозичених коштів.

Вважає, що нарахована позивачем сума процентів у декілька разів перевищує суму самого кредиту. Так, згідно з пунктом 5 частини третьої статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції). У даному випадку обсяг відповідальності є нерозумним. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, може зменшити загальний розмір процентів.

Звертає увагу й на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідачки судовий збір, не врахувавши, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від його сплати.

Відзив від товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників спи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Аналіз змісту апеляційної скарги зводиться до того, що заявниця не заперечує факту укладення кредитного договору, звертає увагу лише на факт неврахування судом першої інстанції, що нею вже сплачено 8 321,00 грн, що складає суму тіла кредиту та не погоджується із нарахованими процентами, вважає, що такі у декілька разів перевищують суму самого кредиту.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Судом встановлено, що 06.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 8893442, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 8 000, 00 грн строком на 360 днів (з 06.03.2025 по 28.02.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0, 95 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17, 25 % від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 380, 00 грн). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 400 грн за кожен день понадстрокового користування.

Відповідно до п. 2.2.1. - 2.2.5. Кредитного договору, сума кредиту 8000,00 грн. Строк кредитування/Строк договору 360 днів. Розмір Першого обов`язкового платежу 3 660, 00 грн. Період сплати Мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати Позичальником процентів за користування Кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування Кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість Мінімальних обов`язкових платежів становить 11. Дата сплати Першого обов`язкового платежу 04.04.2025.

Відповідно до п. 2.3.1. Кредитного договору, денна процентна ставка/день 0, 998 %. Розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами Договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії Договору: 28 740, 00 грн.) / (Загальний розмір споживчого кредиту (Сума Кредиту): 8 000, 00 грн) / (строк дії договору: 360 днів) : 100% = 0, 998 відсотків в день. Інформація про умови, що дозволяють зміну процентної ставки або розміру Комісії за надання кредиту.

Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Ставка Комісії за надання кредиту не може бути збільшена Кредитодавцем в односторонньому порядку.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов кредитного договору № 8893442 від 06.03.2025, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 8 000, 00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 . Даний факт стверджується випискою по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк», на ім`я ОСОБА_1 , за період з 06.03.2025 до 09.03.2025, на яку 06.03.2025 було перераховано 8 000, 00 грн.

ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту № 8893442 від 06.03.2025.

Згідно п. 2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді - є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №16/10/25 від 16.10.2025, в тому числі до Відповідача в сумі 30 815, 00 грн з яких 8 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 815, 00 грн - сума заборгованості за відсотками, 0 грн - сума заборгованості за комісією, 16000, 00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Із довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 8893442 від 06.03.2025, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 станом на 03.11.2025 ухиляється від взятих на себе зобов`язань по сплаті кредитних платежів та відсотків, а саме: не сплачує проценти за користування кредитом, не проводить погашення кредиту у строки, передбачені кредитним договором, її заборгованість становить 14 815, 00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8 000 грн, по процентам - в розмірі 6 815, 00 грн.

Відповідачка не виконувала взяті на себе зобов`язання належним чином, що спричинило виникнення заборгованості за Кредитним договором, а саме по тілу кредиту та процентах.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПКУкраїни докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно статті 81 ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Із розрахунку заборгованості від 17 жовтня 2025 року, наданого позивачем, убачається, що відповідачкою ОСОБА_1 здійснювалися оплати на погашення кредитної заборгованості на суму 8 321, 00 грн, такі зараховано позивачем в рахунок сплати відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Стаття 534 цього ж кодексу передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку і відповідачка свідомо прийняла умови договору, не висловивши застережень чи заперечень.

Наведене свідчить, що позивачем правомірно нараховано відсотки в межах строку дії кредитного договору, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, на відповідачку покладено обов`язок сплатити відсотки, передбачені умовами кредитного договору, навіть якщо їх нарахування здійснюється після відступлення права вимоги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо незарахування позивачем 8 321, 00 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором - тіла кредиту та те, що на думку відповідачки позивачем надмірно нараховані відсотки не заслуговують на увагу.

Даних, що відповідачка у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасила, матеріали справи не містять.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що нарахована позивачем сума процентів у декілька разів перевищує суму самого кредиту, що суперечить пункту 5 частини третьої статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, у пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Тобто, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідачка, укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.

Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.

При цьому проценти за кредитним договором, згідно статті 1056-1 ЦК України, не мають компенсаційного характеру та є платою за користування чужими грошима, їх розмір визначається сторонами договору, тому положення пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до умов договору про встановлення розміру процентів не може застосовуватись.

Таким чином, суд першої інстанції розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позову сторони позивача, з наведених вище мотивів і підстав та правомірно стягнув з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість в розмірі 14 815, 00 грн, з яких: 8 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 815, 00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Доводи апеляційної скарги в повній мірі спростовані вище встановленими обставинами справи, колегія суддів не вбачає підстав для доповнення висновків суду першої інстанції, які є достаньо обгрунтованими.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними.

Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, і дослідивши наявні у справі докази та надавши їм вірну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про часткову підставність вимог позивача.

Наведені відповідачкою в апеляційній скарзі доводи по суті спору не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд першої інстанції дав вірну правову оцінку.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні.

Разом з тим, відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням вищенаведеного, зокрема того, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», рішення Шевченіквського районного суду м. Львова від 13 лютого 2026 року в частині вирішення питання стягнення судових витрат слід скасувати та ухвалити нове, яким компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» за рахунок держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 164 грн 62 коп в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 746 грн 93 коп. підлягає компенсації за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2026 року в частині вирішення питання про стягнення судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення

В порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» за рахунок держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 164 грн 62 коп.

В решті рішення залишити без змін.

В порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» за рахунок держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1746 грн 93 коп.

Поновити дію рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 31 липня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич