Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №688/3096/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3096/26

№ 3/688/616/26

Постанова

Іменем України

30 липня 2026 року м. Шепетівка

Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Березюк О.Г., з участю секретаря судових засідань Антонюк І.І. захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Задоєнка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Шепетівка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дружківка Донецької області, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , посвідчення НОМЕР_2 від 24 січня 2024 року,

за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

22 червня 2026 року близько 19 години 00 хвилин, в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , умисно висловлював погрози (образи, нецензурну лайку) в сторону своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав шкоди її психічному здоров`ю та вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Постановою Шепетівськкого міськрайонного суду від 31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Захисник Задоєнко О.В. подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що 22 червня 2026 року о 19 год ОСОБА_1 прибув до матері своєї дитини – ОСОБА_2 з метою передачі гостинців для їх спільної доньки ОСОБА_3 . Відповідно до пояснень ОСОБА_1 його спочатку збентежило наявність у ОСОБА_2 автомобіля, це викликало в нього обурення як платника аліментів і підозру у їх нецільовому використанні. Під час спілкування ОСОБА_1 з потерпілою, він спитав, чому мати дитини не возить їх доньку до розважальних центрів, оскільки ОСОБА_3 постійно перебуває з бабусею та дідусем вдома. На що ОСОБА_2 нічого не відповіла і це викликало додаткове обурення. В подальшому ОСОБА_1 частково поспілкувався з дитиною біля будинку ОСОБА_2 , піднявся до неї в квартиру і намагався отримати від неї пояснень щодо причини відсутності духовного розвитку їх дитини. Відмова ОСОБА_2 у наданні пояснень на прохання ОСОБА_1 переросла у конфлікт, який потерпіла вважала за вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства у присутності своїх батьків – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В подальшому ОСОБА_2 викликала патрульних і ними відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ВБА №139583 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Вважаємо, що матеріали адміністративного провадження не містять належних доказів, які свідчили би про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства. Так, адміністративні матеріали містять пояснення ОСОБА_2 як потерпілої, ОСОБА_1 як особи, відносно якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які є батьками ОСОБА_2 , копію рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області по справі № 688/5553/25. Інших доказів матеріали не містять. До матеріалів справи не додано жодного відеозапису безпосереднього моменту психологічного насильства, начебто вчиненого ОСОБА_7 . Органами поліції як свідків допитано виключно батьків потерпілої. Мати та батько потерпілої є очевидно зацікавленими сторонами, які перебувають у родинних зв`язках із заявницею та мають стійке негативне ставлення до мого підзахисного. Їхні свідчення є суб`єктивними, скоординованими та не можуть вважатися об`єктивним джерелом інформації. Жодних незалежних осіб (сусідів, випадкових очевидців) правоохоронці не опитували. Складання даного протоколу є нічим іншим, як спробою потерпілої використати правоохоронні органи як важіль тиску у триваючому міжособистісному конфлікті між колишнім подружжям. Факт того, що 6 місяців тому ОСОБА_1 вже притягався до відповідальності, не доводить його вину сьогодні, а лише підтверджує системне бажання колишньої дружини та її батьків штучно створити йому репутацію «домашнього тирана» задля вирішення особистих суперечок. Причиною виникнення сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало неналежне виховання спільної дитини ОСОБА_3 в частині розвинення її здібностей шляхом відвідування розважальних центрів. Також існує можливість нецільового використання аліментів ОСОБА_2 , що підтверджується листом Головного управління Національної сервісної служби в Хмельницькій області від 16 червня 2026 року № Д-03/03, яке містить інформацію про відсутність даних цільового використання аліментів при проведенні інспекційної перевірки працівниками служби у справах дітей. ОСОБА_1 не ухиляється від сплати аліментів, які вираховуються з його грошового забезпечення, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 09 квітня 2026 року № 884/3/298 і намагається виконувати свої батьківські обов`язки в частині виховання доньки. Натомість ОСОБА_2 замість узгодження з ОСОБА_1 питань, що стосуються утримання доньки та її виховання, створює конфліктні ситуації, що характеризуються віктимною поведінкою з її сторони. Така поведінка ОСОБА_2 направлена на обмеження ОСОБА_1 до доньки і вирішення одноосібно питань, пов`язаних з її розвитком особистості. Більш того, своєю поведінкою та залученням своїх батьків до конфліктів з ОСОБА_1 . ОСОБА_2 викликає у спільної дитини синдром відчуження батька, що може в подальшому негативно вплинути на життя дитини у дорослому віці. Отже, пояснення потерпілої та її батьків, які є зацікавленими у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, є неналежними доказами по справі. Більш того, потерпіла не подала клопотання про долучення до матеріалів адміністративного провадження доказів, які би свідчили про вчинення ОСОБА_1 відносно неї психологічного насильства. Просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положенням ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 3 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними.

Відповідно до п.3 ч.1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству № 2229-VIII від 07 грудня 2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого, що виразилося у висловлювані погроз (образи, нецензурна лайка).

Дослідженні у судовому засіданні докази, зокрема: заяву про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності; письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_1 підтверджують лише факт конфлікту 22 червня 2026 року між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною ОСОБА_2 з приводу виховання їх спільної доньки та нецільового використання аліментів на утримання дитини, який між ними існує тривалий час.

Зокрема, свідки у даній справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 це батьки потерпілої, які є зацікавленими особами.

Сам лише факт наявності між колишнім подружжям сварки не може свідчити про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Отже, належних, достатніх, переконливих, чітких і узгоджених між собою доказів про те, що ОСОБА_1 вчинив саме домашнє насильство, до протоколу не долучено і в ході розгляду справи не надано.

Виходячи із зазначеного, вважаю, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 не доведено.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsarv.Turkey), згідно з якими «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 повинні тлумачитись на його користь.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ч. 3 ст. 173-2 ст. 245, п. 1 ст. 247, ст. 256, ст. 278 КУпАП,

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя