Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №466/6123/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа №466/6123/26

Провадження №3/466/2038/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Львова Федорів О.П., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який працює водієм ПрАТ «Львівобленерго», проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 09 червня 2026 року близько 19:00 год, перебуваючи у громадському місці – у дворі будинку АДРЕСА_2 висловлював образи в сторону ОСОБА_2 , чим здійснив порушення громадського порядку та спокій громадян.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що 09 червня 2026 року близько 19:00 год, приїхавши власним автомобілем у двір будинку, в якому проживає, він побачив, як там паркується ОСОБА_2 , якого особисто не знав. Йому було відомо лише те, що ОСОБА_2 проживає в іншому будинку. Товариш ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , який у той час перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля, повідомив, що ОСОБА_2 є адвокатом протилежної сторони у його особистій справі.

ОСОБА_1 зазначив, що у дворі діє погоджений між мешканцями порядок паркування транспортних засобів, якого всі дотримуються. Оскільки ОСОБА_2 , який проживає в іншому будинку, не знав про такий порядок, він намагався припаркувати автомобіль на місці, яким зазвичай користується інший мешканець. Саме тому ОСОБА_1 зробив йому зауваження. Після цього ОСОБА_2 перепаркував автомобіль, а згодом підійшов до нього, здійснюючи відеозйомку на мобільний телефон, чим, на думку ОСОБА_1 , спровокував конфлікт.

ОСОБА_1 наголосив, що не мав наміру нікого образити, а лише прагнув забезпечити дотримання узгодженого мешканцями порядку паркування. Також просив суд звернути увагу на те, що з наданого самим ОСОБА_2 відеозапису, долученого працівниками поліції до матеріалів справи, вбачається, що наприкінці конфлікту самому ОСОБА_2 робили зауваження інші мешканці будинку.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Кекіш П.П. подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення. Зазначив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був звичайний побутовий конфлікт, як між сусідами, який супроводжувався спілкуванням на підвищених тонах. Метою ОСОБА_1 було попередження подальшого використання ОСОБА_2 чужих місць для паркування, а не порушення громадського порядку чи спокою громадян. Крім того, просив суд врахувати, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу займається волонтерською діяльністю, надає допомогу військовим та має численні подяки і грамоти, копії яких долучив до письмового клопотання.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що дійсно у день та час, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, паркував свій автомобіль біля будинку, в якому проживає ОСОБА_1 . Після зауваження останнього він перепаркував автомобіль, оскільки вважав, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, і хотів надати йому місце для паркування. Однак після того, як вийшов зі свого автомобіля, побачив, що ОСОБА_1 продовжує висловлювати претензії на підвищених тонах та наближається до нього. З огляду на це він увімкнув камеру мобільного телефону для фіксації подій.

За словами ОСОБА_2 , попри його намагання спілкуватися спокійно та ввічливо, ОСОБА_1 почав поводитися агресивно, висловлював на його адресу образливі слова, принижував його як людину та безпідставно ображав як адвоката, хоча про свій професійний статус він не повідомляв і жодним чином його не демонстрував. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово використовував нецензурну лайку та інші образливі висловлювання. У зв`язку з цим ОСОБА_2 просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно з вимогами ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Адміністративна відповідальність, передбачена ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, настає, зокрема, за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Окрім пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, суддя дослідила також матеріали справи та долучений до протоколу відеозапис. На відеозаписі чітко зафіксовано те, що дійсно між учасниками справи виник конфлікт з приводу паркування у дворі. У процесі конфлікту ОСОБА_1 у громадському місці – у дворі будинку – висловлював численні образи в сторону ОСОБА_2 , вживав лайливі слова, кричав.

Суд бере до уваги, що конфлікт між сторонами виник з приводу паркування транспортного засобу, однак сама по собі наявність побутового конфлікту не виключає адміністративної відповідальності, якщо під час нього особа допускає нецензурну лайку, образливі висловлювання чи інші дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Із дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 у громадському місці голосно висловлювався нецензурною лайкою, принижував потерпілого образливими словами та поводився агресивно, чим порушував громадський порядок і спокій громадян. Водночас ОСОБА_2 поводився стримано, не вдавався до взаємних образ та лише фіксував події на мобільний телефон.

Доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що він лише намагався забезпечити дотримання встановленого мешканцями порядку паркування, суд оцінює критично, оскільки навіть за наявності підстав для зауваження іншому учаснику конфлікту, це не надає права використовувати нецензурну лайку та образливі висловлювання в громадському місці. Так само не спростовує складу адміністративного правопорушення і твердження про нібито провокацію з боку потерпілого, оскільки матеріали справи, зокрема відеозапис, не свідчать про протиправну поведінку ОСОБА_2 , яка б виправдовувала дії ОСОБА_1 .

Суд також враховує позитивні характеристики особи правопорушника, його волонтерську діяльність, наявність подяк і грамот, що характеризують його позитивно та можуть бути враховані як дані про особу при визначенні виду й розміру адміністративного стягнення. Водночас зазначені обставини не свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення та не є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дрібного хуліганства повністю підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями потерпілого, дослідженим у судовому засіданні відеозаписом, які є належними, допустимими та достатніми доказами у їх сукупності.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його винуватості, а також відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, і наявності позитивних характеристик особи, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у межах санкції ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

п о с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 (трьох) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п`ятдесят одну) гривню 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. в дохід держави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складений 31 липня 2026 року.

Суддя О.П. Федорів