Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №336/6832/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6832/25

Провадження №: 2/336/2540/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року місто Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Зарютіна П.В., при секретарі Гордейченко Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 (надалі – Відповідач-1), ОСОБА_2 (надалі – Відповідач-3), ОСОБА_3 (надалі – Відповідач2), представник Відповідачів адвокат Булдигіна М.С., про стягнення боргу за централізоване водопостачання і водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник КП «Водоканал» звернувся до суду з позовом про стягнення у солідарному порядку з відповідачів боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі мешкають за адресою: АДРЕСА_1 ,користуються послугами КП «Водоканал», але обов`язок по сплаті виконують не в повному обсязі, у зв`язку з чим за період 01.01.2022 по 31.05.2025 роки утворилась заборгованість в сумі 33 672 грн. 36 коп.

25.11.2025 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя було винесено заочне рішення по справі № 336/6832/25 за позовною заявою Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за централізоване водопостачання і водовідведення, яким стягнуто на користь позивача заборгованість по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення за період з 01.01.2022 р. по 31.05.2025 р. на загальну суму 33 672 грн. 36 коп. та судові витрати у розмірі 3028 гривень.

До суду надійшла заява від представника Відповідачів від 02.03.2026 року про скасування заочного рішення по даній справі. Судове засідання було призначене на 19.03.2026 року на 11 год. 00 хв.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2026 року скасовано заочне рішення суду по справі № 336/6832/25 та справу призначено до розгляду.

В подальшому, від представника Відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, щонарахування заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснювалося у період проживання всіх Відповідачів за адресами, що є відмінними від адреси, за якою утворилася заборгованість по оплаті за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, і про стягнення якої Позивач звернувся з позовом до суду. Зауважує на тому, що інформація про те, що Відповідачі не проживають за вказаною адресою у зв?язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України, була відома позивачу, оскільки за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому порядку вже було скасовано судовий наказ по справі № 336/328/25 про стягнення заборгованості з централізованого водопостачання та водовідведення за період 01.01.2022 року. До заяви по справі № 336/328/25 додавались докази того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію Українне проживають в квартирі АДРЕСА_2 та послугами з централізованого водопостачання та водовідведення не користуються, а тому заборгованість нарахована безпідставно.

Що стосується Відповідача-3, ОСОБА_2 , то представник Відповідачів зазначає, що він має лише місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , однак у вказаній квартирі не проживає з квітня 2021 року, коли придбав для свого проживання квартиру за адресою АДРЕСА_4 , де послуги за централізованого водопостачання та водовідведення сплачуються в повному обсязі, оскільки він ними користується за адресою свого фактичного місця проживання, що підтверджується договоромр купівлі-продажу та витягом з реєстр у прав власності.

В обґрунтування своєї позиції, представником Відповідачів було додано до відзиву також довідку ОСББ на підтвердження того, що Відповідачі не проживають від початку повномасштабного вторгнення за адресою: АДРЕСА_3 .

Вищевказана справа була призначена до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відносини учасників спору регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

За визначенням, наданим у статті 1 цього Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із приписами ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 68 ЖК Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з пунктом 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць; оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №546 від 28 жовтня 1999 року "Про порядок оплати послуг за водоспоживання і водовідведення" збір абонентної платні з населення за водокористування і водовідведення проводиться окремо від інших комунальних послуг.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в повному обсязі, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.Представник КП «Водоканал» звернувся до суду з позовом про стягнення у солідарному порядку з відповідачів боргу по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі мешкають за адресою: АДРЕСА_1 ,користуються послугами КП «Водоканал», але обов`язок по сплаті виконують не в повному обсязі, у зв`язку з чим за період 01.01.2022 по 31.05.2025 роки утворилась заборгованість в сумі 33 672 грн. 36 коп.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі МЕШКАЮТЬ за адресою: АДРЕСА_1 , КОРИСТУЮТЬСЯ послугами КП «Водоканал», але обов`язок по сплаті виконують не в повному обсязі, у зв`язку з чим за період 01.01.2022 по 31.05.2025 роки утворилась заборгованість в сумі 33 672 грн. 36 коп.

Згідно позовних вимог, розрахунок заборгованості КП «ВОДОКАНАЛ» здійснює за період з 01.01.2022 по 31.05.2025 роки.

Нарахування заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснювалося у період проживання всіх Відповідачів за адресами, що є відмінними від адреси, за якою утворилася заборгованість по оплаті за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, і про стягнення якої Позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2025 року по справі № 336/328/25 було скасовано судовий наказ про стягнення заборгованості з централізованого водопостачання та водовідведення за період 01.01.2022 року з Відповідача-1 та Відповідача-2 у зв?язку з тим, що Відповідачі не проживають за вказаною адресою у зв?язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України та послугами з централізованого водопостачання та водовідведення не користуються.

Згідно довідки ВПО від 03.05.2022 року № 7101-5001510833, фактичне місце проживання ОСОБА_3 з травня 2022 року було наступне: АДРЕСА_5 . Оскільки Відповідач-1 та Відповідач-2 перебувають у шлюбі, то вони разом були вимушені переїхати спочатку в м. Черкаси, а з березня 2023 року - до смт. Кушугум, що підтверджується довідками ВПО № 150, № 151 від 24.03.2023 року про фактичне місце проживання подружжя за адресою: АДРЕСА_6 . ОСОБА_1 спочатку довідку ВПО не оформлював.

На сьогоднішній день, Відповідач-2 знову фактично проживає в АДРЕСА_7 ,) що підтверджується довідкою ВПО від 23.01.2026 року, оскільки після посилення обстрілів в смт Кушугум, не витримала психічного напруження та фізичний стан погіршився, тому й вимушена була знову виїхати в м. Черкаси.

В свою чергу, Відповідач-1 залишився жити в будинку за попередньою адресою: АДРЕСА_6 .

Що стосується Відповідача-3, то Відповідач-3 має лише місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , однак у вказаній квартирі не проживає з квітня 2021 року, коли придбав для свого проживання квартиру за адресою АДРЕСА_4 , де послуги за централізованого водопостачання та водовідведення сплачуються в повному обсязі, оскільки він ними користується за адресою свого фактичного місця проживання. Договір купівлі-продажу та витяг з реєстр у прав власності було надано представником відповідачів разом з заявою про перегляд заочного рішення.

Також, згідно довідки ОСББ відповідачі не проживають від початку повномасштабного вторгнення за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно із ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, справедливість, добросовісність та розумність, судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судзвертає увагу, що матеріалах справи міститься підтвердження відсутності факту проживання відповідачів за спірною адресою, що унеможливлює факт користування ними послугами з централізованого водопостачання та водовідведення.

Також судом взято до уваги те, що позивачу був достеменно відомий цей факт, оскільки в рамках судової справи № 336/328/25 відповідачами наголошувалося на цьому.

Таким чином, майнові вимоги КП «Водоканал» про стягнення заборгованості є безпідставними та необґрунтованими, в рахунок яких Стягувачем не було надано належних та допустимих доказів проживання Відповідачів за адресою та користування послугами з централізованого водовідведення та водопостачання за період з 01.01.2022 по 31.05.2025 роки, внаслідок чого могла виникнути заборгованість в такому розмірі, як 33 672 грн. 36 коп.

Отже, з мотивів викладених вище, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Керуючись ст.. 12, 13, 76-82,89,141,263-265, пп. 9 п.1 Перехідних положень ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник Відповідачів адвокат Булдигіна М.С., про стягнення боргу за централізоване водопостачання і водовідведення.

Роз`яснити, що через неявку у судове засідання всіх учасників справи судове рішення підписано судом без його проголошення.

Роз`яснити, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, що зазначена у вступній частині судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін