Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №309/2771/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2771/26

Провадження № 1-кс/309/356/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Хуст

Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026071050000385 від 20.07.2026 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України про арешт майна ,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026071050000385 від 20.07.2026 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України звернувся в суд з клопотанням про арешт майна.

Клопотання вмотивовано тим, що, 20 липня 2026 року, приблизно о 06 год. 55 хв., водй ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Touran» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись в м. Хуст по вулиці Львівська у напрямку с. Іза, Хустського району, відповідно до ст.. 35 Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений поліцейським СРПП Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції ОСОБА_6 , який діяв в межах повноважень, визначених ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», перебував при виконанні службових обов`язків та у форменому одязі, керуючись вимогами п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» повідомив водію пред`явити документи, що посвідчують особу та право користування вказаним автомобілем, у відповідь ОСОБА_5 розпочав словесну суперечку та відмовлявся надати вказані документи, а саме почав вчиняти активну протидію такій вимозі з метою уникнення можливої адміністративної відповідальності. В той час перед автомобілем марки «Volkswagen Touran» д.н.з. НОМЕР_1 знаходився ОСОБА_7 поліцейський СРПП відділення поліції №1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, з метою унеможливлення подальшого руху вказаного автомобіля, але водій не виконавши законних вимог поліцейських, чітко усвідомлюючи, що ОСОБА_7 перебуває перед його автомобілем, розпочав рух на вказаному транспортному засобі, здійснивши наїзд на потерпілого та провізши його на капоті автомобіля декілька метрів, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді забою і садна правого ліктьового суглобу та правого стегна. Після цього водій ОСОБА_5 зник з місця події.

За вказаним фактом 20.07.2026 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071050000385 за ч.2 ст.345 КК України.

Встановлено, що володільцем вище вказаного транспортного засобу, а саме «Volkswagen Touran» державний номерний знак НОМЕР_1 являється - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець російської федерації та мешканець АДРЕСА_1 , (тел. НОМЕР_2 ).

24.07.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю російської федерації та мешканцю АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру за ч.2 ст.345 КК України – умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу, легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Постановою від 29.07.2026 року транспортний засіб марки «Volkswagen Touran» державний номерний знак НОМЕР_1 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 , а саме у АДРЕСА_1 , на підстави ухвали слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , підозрюваний ОСОБА_5 відмовився повідомити про місце знаходження транспортного засобу «Volkswagen Touran» державний номерний знак НОМЕР_1 , що свідчить про намір приховування речового доказу з боку підозрюваного ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У зв`язку з чим з метою збереження речового доказу, а саме транспортного засобу марки «Volkswagen Touran» державний номерний знак НОМЕР_1 дане клопотання слід розглядати без участі підозрюваного ОСОБА_5 оскільки ОСОБА_5 вживає заходів щодо переховування вище вказаного транспортного засобу.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Приймаючи до уваги, що вище вказане майно має відношення до даного провадження, а саме являється знаряддям вчинення кримінального правопорушення і може зберігати на собі сліди злочину, являється речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а також з метою позбавлення можливості розпоряджатися, використовувати, приховувати та відчужувати дане майно, є підстави для накладення арешту на вище наведений транспортний засіб

У своєму клопотанні слідчий просить, накласти арешт на майно, а саме – транспортний засіб марки «Volkswagen Touran» державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у володільця, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця російської федерації та мешканця АДРЕСА_1 , який є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та являється речовим доказом у даному кримінальному провадженні з метою розшуку та можливістю вилучення вище вказаного транспортного засобу.

В судове засідання слідчий СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 не з`явився, надіславши суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність.

Відповідно до частини 2 статті 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_5 , будучи власником автомобіля, усвідомлює протиправність своїх дій та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, у зв`язку з чим уже вживає активних заходів щодо приховування транспортного засобу від слідства. Завчасне повідомлення підозрюваного про дату, час та місце розгляду цього клопотання очевидно нівелює мету звернення до суду. Це надасть власнику майна можливість безперешкодно знищити біологічні та механічні сліди на капоті й кузові автомобіля, повністю приховати або знищити транспортний засіб, що унеможливить проведення судових експертиз та вилучення речового доказу. З метою забезпечення дієвості цього заходу та запобігання знищенню доказової бази, розгляд клопотання здійснюється без повідомлення підозрюваного як власника майна.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.

Частиною 3 статті 132 КПК визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 зокрема передбачено, що арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього кодексу.

Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті (тобто арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна., заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини 1 статті 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява № 8793/79).

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя встановив, що транспортний засіб Volkswagen Touran» державний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 та є речовим доказом у цьому провадженні. Вказаний автомобіль безпосередньо слугував знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, за допомогою якого було здійснено наїзд на працівника поліції та його подальше транспортування на капоті кузова.

На поверхні, цього автомобіля можуть зберігатися сліди кримінального правопорушення (біологічні нашарування, мікрочастинки, деформації кузова тощо), які мають вирішальне значення для встановлення обставин події та проведення відповідних експертиз. Зважаючи на те, що підозрюваний наразі активно приховує належний йому автомобіль від органів досудового розслідування, існує об`єктивний та реальний ризик знищення, пошкодження чи приховування слідової інформації, а також відчуження або розукомплектування самого транспортного засобу. За таких обставин, накладення арешту є єдиним дієвим заходом забезпечення кримінального провадження, спроможним запобігти втраті речового доказу та забезпечити виконання завдань судочинства».

Слідчий суддя зазначає, що втручання у право власності ОСОБА_5 пов`язано із здійсненням кримінального провадження, тому таке обмеження права власності не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, й водночас застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна необхідне для досягнення мети цього кримінального провадження.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання та з метою проведення відповідних експертиз накласти арешт на майно, зазначене у резолютивній частині ухвали.

Керуючись ст. ст. 171, 172 КПК України, суддя слідчий –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026071050000385 від 20.07.2026 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України про арешт майна – задоволити.

Накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen Touran» державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у володільця, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця російської федерації та мешканця АДРЕСА_1 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя

Хустського районного суду: ОСОБА_1