Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №309/2869/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2869/26

Провадження № 1-кс/309/354/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Хуст

Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026071050000395 від 29.07.2026 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України про арешт майна ,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026071050000395 від 29.07.2026 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України звернувся в суд з клопотанням про арешт майна.

Клопотання вмотивовано тим, що, 28.07.2026 року приблизно о 11:20 год. інспектором СРПП Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 , під час патрулювання за порушення правил безпеки дорожнього руху було зупинено транспортний засіб марки «Mazda» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець м. Тячів, а також у даному транспортному засобі був присутній гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець м. Тячів, який заявив, що ніж який було виявлено у транспортному засобі, а саме в передній лівій дверці з сторони водія належить йому, та транспортний засіб перебуває у його користуванні.

За вказаним фактом 29.07.2026 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071050000395 за ч.2 ст.263 КК України.

28.07.2026 року в період часу з 12-08 по 12-19 год. в ході проведення огляду біля Боронявського залізничного переїзду за координатами 48.13108, 23.35722 у транспортному засобі марки «Mazda», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме в передній лівій дверці з сторони водія було виявлено та вилучено металевий ніж з рукояткою, фактичним користувачем якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 . В ході проведення огляду місця події було вилучено предмет схожий на ніж у пластиковому футлярі, чорного кольору з довжиною леза 16 см, з позначками біля рукоятки "Gerber 2168A” та поміщено до спец пакету NPU 5343342.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Приймаючи до уваги, що вище вказана річ має відношення до даного провадження, і може зберігати на собі сліди злочину та відноситися до холодної зброї, вилучена під час розслідування, і відповідно до норм КПК України відноситься до тимчасово вилученого майна, а також з метою позбавлення можливості розпоряджатися, використовувати, переховувати та відчужувати дане майно, є підстави для накладення арешту на дане тимчасово вилучене майно.

На підставi наведеного, з метою здійснення інших слідчих дій для встановлення всіх обставин кримінального провадження, прошу застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

У своєму клопотанні слідчий просить, накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме – предмет схожий на ніж у пластиковому футлярі, чорного кольору з довжиною леза 16 см, з позначками біля рукоятки "Gerber 2168A”, який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 та який в ході проведення огляду місця події було вилучено та поміщено до спец пакету NPU 5343342, шляхом заборони користування, розпорядження, відчуження майном.

В судове засідання слідчий СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 не з`явився, надіславши суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність.

В судове засідання власник вилученого майна ОСОБА_7 не з`явився, про місце і час розгляду клопотання належним чином був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.

Частиною 3 статті 132 КПК визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 зокрема передбачено, що арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього кодексу.

Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті (тобто арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна., заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини 1 статті 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява № 8793/79).

Слідчий суддя зазначає, що втручання у право власності ОСОБА_7 пов`язано із здійсненням кримінального провадження, тому таке обмеження права власності не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, й водночас застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна необхідне для досягнення мети цього кримінального провадження.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання та з метою проведення відповідних експертиз накласти арешт на майно, зазначене у резолютивній частині ухвали.

Керуючись ст. ст. 171, 172 КПК України, суддя слідчий –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026071050000395 від 29.07.2026 р. щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України про арешт майна – задоволити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме – предмет схожий на ніж у пластиковому футлярі, чорного кольору з довжиною леза 16 см, з позначками біля рукоятки "Gerber 2168A”, який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , та який в ході проведення огляду місця події було вилучено та поміщено до спец пакету NPU 5343342.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя

Хустського районного суду: ОСОБА_1