Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №308/2454/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2454/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючої судді Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання Сабо І.Й., розглянувши заяву представника відповідача – адвоката Олійника Євгенія Петровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Михаленко Леся Степанівна, до ОСОБА_2 про захист авторського права та припинення порушення, стягнення моральної шкоди та компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Михаленко Леся Степанівна, до ОСОБА_2 про захист авторського права та припинення порушення, стягнення моральної шкоди та компенсації – відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.

29 липня 2026 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача – адвоката Олійника Євгенія Петровича щодо ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої 28.07.2026 року до завершення судових дебатів відповідачем у справі було зроблено заяву про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, та їх покладення на сторону позивача (як під час виступу у судових дебатах, так і окремим процесуальним документом, поданим через підсистему «Електронний суд») у сумі 85000,00 грн. (вісімдесят пять тисяч гривень 00 коп.). Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Враховуючи наведене, даною заявою додано докази судових витрат відповідача на надання правничої допомоги у справі №308/2454/26, а саме: додаткова угода № 1 від 28.07.2026 року до Договору про надання правничої допомоги від 16.03.2026 року, якою зафіксовано остаточний розмір витрат на надання правничої допомоги у справі, виходячи з фактичної кількості судових засідань; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 308/2454/26 в Ужгородському міськрайонному суді за Договором про надання правничої допомоги від 16 березня 2026 року, погоджений відповідачем та адвокатом Олійником Є.П. 28.07.2026 року; акт прймання-передачі наданих послуг та виконаних робіт за Договором про надання правничої допомоги від 16 березня 2026 року, складений між відповідачем та адвокатом Олійником Є.П. 28.07.2026 року; рахунок № 28/07/26 від 28.07.2026 року про оплату коштів за Договором про надання правничої допомоги від 16.03.2026 року; акт приймання-передачі оплати за надані послуги та виконані роботи за Договором про надання правничої допомоги від 16 березня 2026 року, складений між відповідачем та адвокатом Олійником Є.П. 28.07.2026 року; Договір про надання правничої допомоги, укладений між Відповідачем та адвокатом Олійником Є.П. від 16.03.2026 року - його примірник також був наданий у електронній формі при поданні відзиву на позовну заяву. На підставі наведеного просить, покласти на сторону позивача судові витрати відповідача на правничу допомогу у даній справі в сумі 85000,00 грн. (вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.)

30.07.2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_3 , яка зазначає наступне. Як убачається із заяви відповідачки, практично всі документи були оформлені лише 28 липня 2026 року, тобто вже після завершення розгляду справи та безпосередньо у день проголошення скороченого тексту рішення суду. Саме цього дня сторони одночасно: уклали додаткову угоду; погодили детальний опис робіт; склали акт приймання-передачі наданих послуг; оформили рахунок; підписали акт приймання-передачі готівкових коштів. Фактично весь пакет доказів виник одночасно лише після завершення розгляду справи. Такий спосіб оформлення документів сам по собі викликає обґрунтовані сумніви щодо їх реального часу створення та достовірності. Більше того, під час аналізу наданих документів звертає на себе увагу істотна відмінність підписів відповідачки на різних документах. Підпис, що міститься на договорі від 16.03.2026 року, візуально суттєво відрізняється від підписів на додатковій угоді, актах та інших документах, датованих 28.07.2026 року. При цьому позивачці достеменно відомо, що станом на дату оформлення зазначених документів адвокат не перебував у місті Ужгород, тоді як відповідачка фактично знаходилася в Ужгороді, що слідує із її соціальних мереж. За таких обставин виникають обґрунтовані сумніви не лише щодо часу підписання документів, а й щодо самого факту їх підписання саме сторонами договору. Саме по собі незаявлення витрат в інших справах, безумовно, не позбавляє сторону права вимагати їх компенсації у цій справі. Водночас зазначена обставина підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, а саме: повним оформленням пакета документів лише в день ухвалення рішення; використанням готівкової форми розрахунку; відсутністю будь-яких банківських документів; відсутністю незалежного підтвердження передачі коштів; відсутністю погодинного розрахунку фактично витраченого часу; загальним і формальним змістом опису виконаних робіт; неспівмірністю заявленого гонорару зі складністю справи. До матеріалів справи не надано навіть банківської виписки відповідачки, яка б засвідчувала зняття нею 85 000 грн або співмірної суми готівкою безпосередньо перед датою нібито передачі коштів адвокату. Так само не подано доказів внесення адвокатом отриманих 85 000 грн. на власний банківський рахунок, відображення цієї суми у відповідних фінансових документах або будь-якого іншого підтвердження фактичного отримання коштів. Отже, не підтверджено ані наявність у відповідачки готівкових коштів у відповідному розмірі, ані їх фактичне вибуття з її володіння, ані їх реальне отримання адвокатом. Позивачка не стверджує, що готівкова форма розрахунку сама по собі є забороненою або автоматично свідчить про відсутність оплати. Однак за відсутності будь-яких незалежних фінансових доказів внутрішній акт, складений між двома зацікавленими особами, не може вважатися беззаперечним та достатнім підтвердженням фактичної передачі 85 000 грн. В іншому випадку будь-яка сторона після завершення судового розгляду могла б оформити зі своїм представником акт про передачу довільної суми готівкою та вимагати її стягнення з іншої сторони без підтвердження реального руху коштів. Саме тому подані документи повинні оцінюватися судом не формально, за фактом наявності підписаного акта, а з урахуванням часу його складення, відсутності банківського сліду, відсутності незалежних доказів платежу та інших обставин цієї справи. У даному випадку заявлена сума не відповідає зазначеним критеріям, оскільки: її фактична сплата не підтверджена незалежними фінансовими документами; розрахунок проведено готівкою без будь-якого банківського сліду; документи про оплату та прийняття послуг оформлено одночасно після завершення розгляду справи; не зазначено кількість часу, фактично витраченого адвокатом; не обґрунтовано вартість кожної окремої дії; опис робіт містить ознаки дублювання та штучного дроблення єдиного комплексу правничої допомоги; справа не мала підвищеної складності; заявлена сума істотно відрізняється від звичайної практики представника відповідачки в інших судових справах. Таким чином, заявлені відповідачкою витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 85 000 грн. є очевидно завищеними, економічно необґрунтованими, не підтвердженими належними та достатніми доказами їх фактичного понесення і мають ознаки штучного формування з метою подальшого стягнення з позивачки.

Такий підхід не враховує базової особливості авторського права: первинним суб`єктом авторського права та автором твору може бути виключно фізична особа, творчою діяльністю якої створено твір. Реєстрація автора як фізичної особи-підприємця не перетворює його особисті немайнові авторські права на права суб`єкта господарювання та не означає автоматичної зміни цивільної юрисдикції на господарську. Фізична особа не втрачає статусу автора та носія особистих немайнових прав лише тому, що вона одночасно зареєстрована підприємцем або використовує створений твір у професійній діяльності. Розмежування особистих немайнових прав автора, майнових прав інтелектуальної власності та прав фізичної особи як підприємця є одним із базових питань у сфері авторського права. Воно становить той мінімальний рівень правового розуміння, який необхідний для належного представництва у відповідній категорії спорів. Проте представник відповідачки фактично ототожнив фізичну особу - автора твору з фізичною особою-підприємцем та побудував заперечення щодо юрисдикції переважно на тому, що сторони є конкурентами та мають статус ФОП. Це свідчить не про виконання складної спеціалізованої роботи, яка могла б об`єктивно коштувати 85 000 грн, а про застосування загальних і спрощених аргументів без належного врахування специфіки авторських правовідносин. У сукупності з відсутністю банківського підтвердження оплати, переданням нібито 85 000 грн готівкою, одночасним оформленням усіх документів після завершення розгляду справи, відсутність сталої практики у представника відповідачки про стягнення витрат в інших справа, сумніви, щодо реальності підписання цих документів між представником та відповідачкою, а також відсутністю деталізованого обліку часу це додатково свідчить про штучний і завищений характер заявлених витрат. Тому такі витрати не можуть бути стягнуті з позивачки в заявленому розмірі в зв`язку із їх нереальністю та відсутністю доказів понесених витрат, а в разі визнання судом підстав для їх часткової компенсації мають бути істотно зменшені з урахуванням реального змісту, складності та якості наданої правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву, заперечення, дослідивши матеріали справи №308/2454/26, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Михаленко Леся Степанівна, до ОСОБА_2 про захист авторського права та припинення порушення, стягнення моральної шкоди та компенсації – відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.

З метою отримання правничої допомоги, в тому числі у вищезазначеній справі, відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги від 16.03.2026 року із адвокатом Олійником Євгенієм Петровичем. Представником відповідача було надано суду детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 308/2454/26 в Ужгородському міськрайонному суді за Договором про надання правничої допомоги від 16 березня 2026 року між громадянкою ОСОБА_2 та адвокатом Олійником Є.П., в результаті якого виконавець відповідно до укладеного із Замовником Договору про надання правничої допомоги від 16 березня 2026 року надав Замовнику юридичні послуги з представництва інтересів Замовника в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області по справі №308/2454/26 за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист авторського права та припинення порушення, стягнення моральної шкоди та компенсації, а Замовник прийняв вказані послуги (роботи) на умовах визначених вказаним Договором, згідно наступного переліку послуг (робіт) та їх вартості: підготовка та подання суду і сторонам справи всіх процесуальних документів пов`язаних зі справою - гонорар виконавця (адвоката) складає 20 000,00 грн.; Збір, аналіз, підготовка, оформлення та подання до суду і сторонам доказів на підтвердження підстав для відмови у позові по даній справі гонорар адвоката 20 000,00 грн.; роз`яснення Замовнику обставин справи, нюансів та юридичного значення процесуальних та інших документів у справі, ризики і юридичні наслідки справи та її етапів, юридичні консультації та роз`яснення законодавства щодо всіх пов`язаних із розглядом справи деталей гонорар адвоката 5000,00 грн.; участь у судових засіданнях по даній справі (гонорар адвоката згідно Договору складає 5000,00 грн. за одне засідання, незалежно від формату участі онлайн/офлайн), всього 6 (шість) фактично проведених засідань у справі у форматі відеоконференцій (від 01.05.2026 року, від 29.05.2026 року, від 16.06.2025 року, від 15.07.2026 року, від 17.07.2026 року, від 28.07.2026 року) — гонорар адвоката становить 30 000,00 грн.; винагорода адвоката за досягнення позитивного для відповідача результату розгляду справи - ухвалення судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю становить 10 000,00 грн. Всього надано послуг за Договором на суму 85000,00 грн.

Відповідно до п. 1 акта приймання – передачі від 28.07.2026 року наданих послуг та виконаних робіт за Договором про надання правничої допомоги від 16 березня 2026 року у зв`язку з належним наданням виконавцем послуг з надання правничої допомоги замовнику в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області по справі № 308/2454/26 за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист авторського права та припинення порушення, стягнення моральної шкоди та компенсації, на умовах визначених Договором між сторонами: 28 липня 2026 року замовник оплатив виконавцеві, а виконавець прийняв від Замовника, готівкові кошти у сумі 85 000,00 грн. (вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.), в якості оплати наданих виконавцем замовнику юридичних послуг за Договором про надання правничої допомоги від 16 березня 2026 року, укладеним між сторонами.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частин першої, третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно частин першої-п`ятої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

При вирішенні питання про стягнення із позивача витрат на правову допомогу, суд враховує те, що між відповідачем та адвокатом укладено Договір про надання правової допомоги, де сторони дійшли згоди про обсяг надання послуг та їх вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, судом враховано правовий висновок ВП ВС що міститься у постанові від 16 листопада 2022 року Справа №922/1964/21, згідно якого: «Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.»

Приймаючи до уваги наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стороною відповідача та позивача заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу сторони позивача відповідає принципам розумності в даних правовідносинах.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат, зазначених представником позивача - адвокатом Олійником Є.П. у акті приймання-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, вимоги ст.141 ЦПК України, зважаючи на заперечення розміру таких представником позивача, дійшов висновку про те, що визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи є обгрунтованим на суму 15000 грн. з урахуванням наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.

Враховуючи вище наведене, співмірність суми витрат із складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг, кінцевий результат розгляду справи, а також те, що вказаний розмір правової допомоги в загальній сумі 15000 грн. є належним чином обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних відносин, а відтак, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню частково на суму 15000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 133, 137, 141, 270, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача – адвоката Олійника Євгенія Петровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Михаленко Леся Степанівна, до ОСОБА_2 про захист авторського права та припинення порушення, стягнення моральної шкоди та компенсації – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в сумі 15000 гривень.

У задоволенні решти судових витрат відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст складено 31.07.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда