Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №916/4091/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4091/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Богацької Н.С.

суддів Савицького Я.Ф,, Принцевської Н.М.

секретар судового засідання Курінна К.В.,

за участю представників учасників справи:

від Прокуратури – Капустін М.В.,

від Чорноморської міської ради – не з`явився,

від ТОВ «Зіон» - Павлова А.А., Калужинський О.В.;

від ТОВ «Технострой» - Соколов Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технострой» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіон»

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2026, ухвалене суддею Демченко Т.І., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 20.03.2026

у справі № 916/4091/25

за позовом: керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави

до відповідачів:

1) Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіон»;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технострой»

про: скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2025 року керівник Чорноморської окружної прокуратури Одеської області (далі Прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі Рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіон» (далі ТОВ «Зіон»), в якому просив суд:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ «Зіон» на об`єкт нерухомого майна – земельну ділянку площею 0,3533 га, кадастровий номер 5110800000:01:002:0008 (реєстраційна справа на об`єкт нерухомого майна: 2192391751108);

- зобов`язати ТОВ «Зіон» повернути Чорноморській територіальній громаді в особі Ради земельну ділянку площею 0,3533 га, кадастровий номер 5110800000:01:002:0008, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон (далі земельна ділянка).

Позов мотивований незаконною передачею земельної ділянки комунальної власності в орендне користування поза процедурою земельної торгів. Зокрема, Прокурор зазначав про отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу розташованої на ній будівлі (трансформаторної підстанції, площею 19,6 кв.м.).

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави, а саме звернення до суду як самостійний позивач, визначивши Раду відповідачем, Прокурор зазначав, що саме вказаним органом і було допущено порушення вимог закону під час надання в оренду земельної ділянки у позаконкурентний спосіб, що виключає можливість здійснення ним захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав Прокурор. Також зазначив, що Рада в даному позові виступає одним із співвідповідачів, що унеможливлює її визначення в якості позивача у справі.

Таким чином, на думку Прокурора, орган, уповноважений здійснювати відповідні функції захисну інтересів держави у спірних правовідносинах, відсутній, у зв`язку з чим є підстави для набуття Прокурором статусу позивача відповідно до приписів ч. 5 ст. 53 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.03.2026 у справі № 916/4091/25 позов Прокурора задоволено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що Прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави.

Щодо суду спору, суд погодився з доводами та аргументами Прокурора про те, що первісний орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю «Технострой» (далі ТОВ «Технострой»)) вправі був претендувати на відведення в оренду поза процедурою земельних торгів лише земельної ділянки, безпосередньо зайнятої існуючим об`єктом нерухомого майна та виключно для обслуговування та експлуатації цієї будівлі. Проте, за висновком суду, формування спірної земельної ділянки, визначення її площі та державна реєстрація здійснювались за проектом землеустрою, за якими відведення земельної ділянки здійснювалось не для мети, що пов`язана з обслуговуванням та експлуатацією існуючого об`єкту нерухомого майна, а також за площею, неспівмірною із площею розташованої на ній капітальної споруди. Як наслідок, суд дійшов висновку, що рішення Ради, яким було затверджено такий проект землеустрою, є незаконним, договір оренди землі, укладений на виконання цього рішення, - нікчемним, а земельна ділянка має бути повернута територіальній громаді.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Технострой» та ТОВ «Зіон» подали на нього апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга ТОВ «Технострой» мотивована наступним.

- ТОВ «Технострой» набуло право власності на нерухоме майно в момент належно оформленого права користування земельною ділянкою, яка вже була сформована. Формування меж земельної ділянки відбулося не у 2020 році, підганяючи її під об`єкт нерухомості, як помилково вважає Прокурор. ТОВ «Технострой» отримав в оренду рівно ту саму земельну ділянку, яка перебувала у нього раніше в користуванні (у суборенді);

- новий вид цільового призначення земельної ділянки відповідав положенням діючої містобудівної документації;

- Рада правомірно, на підставі ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, передала ТОВ «Технострой» вказану земельну ділянку в оренду;

- судом безпідставно не призначено експертизу щодо визначення площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування вже існуючого нерухомого майна;

- суд першої інстанції помилково зазначив про нікчемність договорів оренди земельної ділянки;

- судом не надано належної правової оцінки доводам відповідача про порушення статті 1 Протоколу до Конвенції.

Апеляційна скарга ТОВ «Зіон» мотивована наступним:

- на момент прийняття Радою рішення від 04.09.2020, існували законні підстави для передачі ТОВ «Технострой» земельної ділянки без проведення аукціону у зв`язку з розміщенням на ній нерухомого майна, яке було збудовано та введено в експлуатацію у законний спосіб;

- на момент набуття ТОВ «Зіон» права власності на об`єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу, земельна ділянка вже існувала як об`єкт цивільних прав, а право користування нею було чинним та зареєстрованим, тому ТОВ «Зіон» набуло право оренди в силу прямої норми закону, а не в порядку нового відведення земельної ділянки;

- Прокурором не доведено належними і допустимими доказами необхідності використання відповідачем земельної ділянки у меншому розмірі та не наведено жодних порушень чинного законодавства при затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі;

- суд не надав жодної оцінки висновку експерта від 27.11.2025, складеного на замовлення ТОВ «Зіон»;

- задоволення позовних вимог у даній справі не відповідає принципу пропорційності, оскільки покладає надмірний індивідуальний тягар на юридичну особу, яка добросовісно набула право власності на об`єкт нерухомого майна та право оренди спірної земельної ділянки, а також належним чином виконує обов`язки щодо сплати орендної плати, в той час як таке право виникло на законних підставах на підставі рішення органу місцевого самоврядування;

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/4091/25 та вирішено відкласти питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами до надходження матеріалів з суду першої інстанції.

09.04.2026 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 за апеляційними скаргами ТОВ «Технострой» та ТОВ «Зіон» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2026 у справі № 916/4091/25 відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк до 01.05.2026 для подання відзивів на апеляційні скарги, роз`яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/4091/25 до розгляду на 05.05.2026 о 14:15 год., об`єднано апеляційні скарги в одне провадження для сумісного розгляду в судовому засіданні 05.05.2026 о 14:15 год.

У відзивах на апеляційні скарги Прокурор заперечував проти їх задоволення, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що наявність на земельній ділянці об`єкту нерухомого майна використано відповідачами лише як формальний привід для уникнення проведення процедури земельних торгів.

01.05.2026 від ТОВ «Зіон» надійшло клопотання про призначення комплексної судової експертизи (будівельно-технічної та земельно - технічної).

01.05.2026 від ТОВ «Зіон» надійшли клопотання (вх. № 1758/26 та вх. № 1764/26) про участь його представників в усіх судових засіданнях у справі № 916/4091/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, які ухвалою суду віл 04.05.2026 задоволені.

Під час проведення судового засіданні 05.05.2026 у даній справі судом апеляційної інстанції встановлено виникнення технічних проблем у роботі підсистеми ВКЗ (відеоконференцзв`язку), у зв`язку з чим ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 розгляд справи відкладено на 26.05.2026 о 14:15 год.

12.05.2026 від Прокурора надійшли заперечення на клопотання про призначення комплексної судової експертизи (будівельно-технічної та земельно - технічної).

В судове засідання 26.05.2026 з`явився Прокурор, представники ТОВ «Технострой» та ТОВ «Зіон», які надали пояснення по суті спору. Представник Ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 26.05.2026 колегія суддів оголосила перерву до 16.06.2026 о 13:30 год, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу. Клопотання ТОВ «Зіон» про призначення комплексної судової експертизи (будівельно-технічної та земельно - технічної) залишено відкритим.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 повідомлено Раду, що судове засідання з розгляду апеляційних скарг відбудеться 16.06.2026 о 13:30 год.

11.06.2026 від ТОВ «Зіон» надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач просить суд врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2026 у справі №916/2897/25.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 16.06.2026 з`явився Прокурор, представники ТОВ «Технострой» та ТОВ «Зіон». Представник Ради в судове засідання знову не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 16.06.2026 колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання ТОВ «Зіон» про призначення комплексної судової експертизи (будівельно-технічної та земельно - технічної), про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 16.06.2026 колегія суддів оголосила перерву до 21.07.2026 о 14:15 год, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 повідомлено Раду, що судове засідання з розгляду апеляційних скарг відбудеться 21.07.2026 о 14:15 год.

В судове засідання 16.06.2026 з`явився Прокурор, представники ТОВ «Технострой» та ТОВ «Зіон».

Представник Ради в судове засідання вкотре не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Представники ТОВ «Технострой» та ТОВ «Зіон» просили задовольнити їх апеляційні скарги, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2026 у справі № 916/4091/25, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Прокурора.

Прокурор заперечував проти доводів та вимог апеляційних скарг, просив залишити ї без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду – без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, рішенням Іллічівської міської ради від 17.02.2006 №546/107-IV ТОВ «Стройтехснаб» надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 10 га для забудови другої частини 13-го мікрорайону м. Іллічівська.

Рішенням Іллічівської міської ради від 21.08.2009 № 568/20-V ТОВ «Стройтехснаб» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 10 га для часткової забудови 13-го мікрорайону м. Іллічівська.

05.10.2010 між Іллічівською міською радою та ТОВ «Стройтехснаб» укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,2265 га.

04.04.2011 між ТОВ «Стройтехснаб» та ТОВ «Технострой» укладено договір суборенди земельної ділянки площею 0,3533 га.

В подальшому, ТОВ «Технострой» побудувало будівлю трансформаторної підстанції, яка розташована на вищевказаній земельній ділянці площею 0,3533 га., 18.09.2012 вказаний об`єкт був введений експлуатації.

Рішенням виконкому Іллічівської міської ради 25.10.2012 № 629 ТОВ «Технострой» видано свідоцтво про право власності від 05.11.2012 № 36586 на об`єкт нерухомого майна – будівлю трансформаторної підстанції.

16.01.2013 року ТОВ «Стройтехснаб» нотаріальною заявою надало згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,3533 га, що є частиною орендованої ним земельної ділянки площею 2,2265 га.

Рішенням Іллічівської міської ради від 22.02.2013 № 296/2-VI ТОВ «Технострой» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,3533 га з подальшою передачею в оренду на 49 років.

Рішенням Іллічівської міської ради від 25.12.2013 № 439/6-VI надано дозвіл ТОВ «Стройтехснаб» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 2,2265 га (кадастровий номер 5110800000:02:002:0004).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.07.2019 року у справі № 916/667/19 розірвано договір оренди земельної ділянки площею 2,2265 га від 05.10.2010, укладений із ТОВ «Стройтехснаб».

Рішенням Чорноморської міської ради від 21.02.2020 №551/12-VII надано дозвіл на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки площею 2,2265 га (кадастровий номер 5110800000:02:002:0004) (02.07. «для іншої житлової забудови»).

10.07.2020 до Чорноморської міської ради Одеської області надійшло клопотання ТОВ «ТЕХНОСТРОЙ» про передачу в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,3533 га для часткової забудови 13 мікрорайону у зв`язку з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на цій земельній ділянці (номер запису про право власності 7684099 від 11.11.2014, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 501114551108).

07.08.2020 Юридичним відділом управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області підготовлено лист начальнику УКВ та ЗВ Чорноморської міської ради стосовно розгляду заяви ТОВ «Технострой» про передачу в оренду земельної ділянки 5110800000:01:002:0008, в якому зазначено, що на сформованій земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості, належний цьому Товариству на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.11.2012 за № 36586. На земельній ділянці кадастровий номер 5110800000:01:002:0008 площею 0,3533 га, за адресою м. Чорноморськ, вул.Транспортна 23-т інші об`єкти нерухомості, об`єкти будівництва яких розпочато та не завершено відсутні.

Рішенням Чорноморської міської ради від 04.09.2020 № 609/22 VII затверджено поділ земельної ділянки площею 2,2265 га (кадастровий номер 5110800000:02:002:0004) на земельні ділянки: площею 0,3533 га (кадастровий номер 5110800000:01:002:0008), площею 0,3780 га (кадастровий номер 5110800000:01:002:0009), площею 1,4952 га (кадастровий номер 5110800000:01:002:0010).

Враховуючи лист юридичного відділу, рекомендації постійної комісії з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою про задоволення клопотання ТОВ «ТЕХНОСТРОЙ», Чорноморською міською радою Одеської області прийнято рішенням від 04.09.2020 № 609/66-VII, яким передано в оренду ТОВ «Технострой» земельну ділянку площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008 за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон», з видом цільового призначення 02.07 – для іншої житлової забудови строком на 49 років.

07.10.2020 Чорноморською міською радою та ТОВ «Технострой» укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008 за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон», з видом цільового призначення 02.07 – для іншої житлової забудови.

Рішенням Чорноморської міської ради від 21.05.2021 № 69/18-VIII був затверджений Детальний план частини території міста Чорноморськ, Одеського району, Одеської області, 13го мікрорайону.

Згідно з викопіюванням з проєктного плану, суміщеного з планом червоних ліній та схемою планування обмежень у масштабі 1:1000, прийнятим Детальним планом території на зазначеній території передбачено розміщення будівлі автозаправної станції.

25.05.2021 ТОВ «Технострой» звернулось до Чорноморської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у оренду земельної ділянки загальною площею 0,3533 га цільове призначення якої змінюється за адресою: Одеська обл, м.Чорноморськ, 13 мікрорайон.

18.06.2021 Чорноморською міською радою прийнято рішення № 98-VIII «Про надання дозволу ТОВ «Технострой» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3533 га, цільове призначення якої змінюється, за адресою: Одеська обл, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон».

23.06.2021 ТОВ «Технострой» звернувся до ТОВ «Праймконсалт» з клопотанням виконати комплекс робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється з «для іншої житлової забудови» на «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу», загальною площею 0,3533 га за адресою: Одеська обл, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон.

До названого клопотання Товариством додано рішення Чорноморської міської ради від 18.06.2021 за № 98-VIII, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Статут. У пояснювальній записці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється з «для іншої житлової забудови» на «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» ТОВ «Технострой» за адресою: Одеська обл, м.Чорноморськ, 13 мікрорайон, яку складено ТОВ «Праймконсалт» за змістом та відповідно до вимог встановлених ст. 29 Закону України «Про землеустрій», у таблиці 1 Експлікація земельних угідь (відомості про земельну ділянку за рахунок якої передбачено відведення) зазначено, що землі, зайняті поточним будівництвом та відведенні під будівництво (будівництво на яких не розпочато) становить усю площу земельної ділянки 0,3533 га. Також, у пояснювальній записці зазначено, що на земельній ділянці, яка підлягає відведенню в оренду ТОВ «Технострой» відсутні будівлі, споруди та речові права на них.

ТОВ «Праймконсалт» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється з «для іншої житлової забудови» на «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу» ТОВ «Технострой» за адресою: Одеська обл, м.Чорноморськ, 13 мікрорайон.

Рішенням Чорноморської міської ради від 30.07.2021 № 111/6-VIIІ зазначений проект землеустрою про зміну цільового призначення було затверджено, оскільки новий вид цільового призначення земельної ділянки відповідав положенням діючої містобудівної документації – детального плану територій.

15.09.2021 між Чорноморською міською радою та ТОВ «Технострой» укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008 за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, 13 мікрорайон», з видом цільового призначення 12.11 – «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу». Попередній договір оренди від 07.10.2020 розірвано.

У подальшому, між ТОВ «Технострой» (Продавець) та ТОВ «Зіон» (Покупець) укладено договір купівлі продажу від 18.11.2021 № 1925, відповідно до п. 1 якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність об`єкт нерухомого майна, будівлю трансформаторної підстанції загальною площею 19,60 м2, розташовану за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1 Травня (нині Захисників України), будинок 23-Т.

Рішенням Чорноморської міської ради від 03.12.2021 № 143/33-VIII внесено зміни до договору оренди земельної ділянки площею 0,3533 га від 15.09.2021 № 74 шляхом укладання додаткової угоди з ТОВ «Зіон».

07.12.2021 між Чорноморською міською радою та ТОВ «Зіон» укладено додаткову угоду від до договору оренди 15.09.2021 № 74, згідно з якою ТОВ «Зіон» визнано новим орендарем земельної ділянки площею 0,3533 га з кадастровим номером 5110800000:01:002:0008, із видом цільового призначення 12.11 – «для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу», за адресою: м. Чорноморськ, 13 мікрорайон.

Посилаючись на те, що ТОВ «Технострой» вправі було претендувати на відведення в орендне користування поза процедурою земельних торгів лише земельної ділянки, безпосередньо зайнятої існуючим об`єктом нерухомого майна (будівлею трансформаторної підстанції, площею 19,6 кв.м.) та виключно для обслуговування та експлуатації цієї будівлі), натомість фактично відбулася передача в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі без дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України, Прокурор звернувся до суду з даним позовом, предметом якого є вимоги:

- скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Зіон» на земельну ділянку;

- зобов`язати його повернути територіальній громаді в особі Ради земельну ділянку.

Як вже зазначалося, задовольняючи позов Прокурора, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності. При цьому, суд також дійшов висновку, що Прокурором підтверджені підстави для представництва інтересів держави.

Колегія суддів зазначає, що передумовою для вирішення справи по суті спору є з`ясування обставин щодо наявності/відсутності у Прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді у даному спорі.

За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала правові висновки, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не Прокурор.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 - пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 - пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 - пункт 8.56, 8.57).

Також у постанові від 07.11.2018 у справі № 916/749/17 Верховний Суд вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить.

Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.

Як вказав Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Необхідність захисту інтересів держави, за твердженням Прокурора, полягає в тому, що спірна земельна ділянка, є комунальною власністю та всупереч чинному законодавству, поза процедурою земельної торгів, незаконно передана в орендне користування.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 8.11 постанови від 28.09.2022 у справі №483/448/20 дійшла такого висновку: «У кожному випадку звернення до суду в інтересах держави перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити насамперед: а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; в) залежно від установленого - коло відповідачів.

Матеріалами справи підтверджується, що прокурором заявлено позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «Зіон» на земельну ділянку комунальної власності та про зобов`язання його повернути її територіальній громаді в особі Ради.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Водночас у ст. 143 Конституції України унормовано, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Нормами статей 4, 5 ЗК України передбачено, що завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України).

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідком задоволення позовних вимог у даній справі буде повернення спірної земельної ділянки власнику — територіальній громаді в особі Ради, яка у цій справі визначена Прокурором відповідачем.

Звертаючись із позовом у цій справі як самостійний суб`єкт звернення, визначивши Раду відповідачем, Прокурор зазначав, що саме вказаним органом і було допущено порушення вимог закону під час надання в оренду земельної ділянки у позаконкурентний спосіб, що виключає можливість здійснення ним захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав Прокурор. Також зазначив, що Рада в даному позові виступає одним із співвідповідачів, що унеможливлює її визначення в якості позивача у справі. Таким чином, на думку Прокурора, орган, уповноважений здійснювати відповідні функції захисну інтересів держави у спірних правовідносинах, відсутній, у зв`язку з чим є підстави для набуття Прокурором статусу позивача відповідно до приписів ч. 5 ст. 53 ГПК України.

Із зазначеними доводами Прокурора погодився суд першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами Прокурора та висновком суду, вважає їх помилковими, з огляду на таке.

Статтею 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (надалі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 виснувала, що коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.

Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 - пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 - пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц - пункт 8.12).

У пункті 7.17 іншої постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ч. 7 ст. 41 Конституції України). Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).

Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

Підсумовуючи наведене вище, визначаючи процесуальний статус прокурора як позивача у справі, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 виклала правовий висновок, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом принципу диспозитивності та враховуючи вимоги частини 1, 2 ст. 48 ГПК України, визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі.

Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає, та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.

Так, сторонами в судовому процесі - позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (ст. 4 та ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка за твердженням позивача, повинна виконати зобов`язання (боржник).

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанова від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у п. 39 постанови від 26.02.2020 у справі №304/284/18 зазначила, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Разом з тим, якщо ж Прокурор захищає суто інтереси територіальної громади, то вона в особі відповідного органу місцевого самоврядування є позивачем за таким позовом, навіть якщо за твердженням прокурора, саме внаслідок незаконних дій (рішення, правочину) цього органу порушено інтереси громади.

Саме такий правовий висновок викладено у п. 10.57. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21.

У цій справі Прокурор хоча і звернувся з позовом як самостійний позивач, однак обґрунтовує позов необхідністю захисту інтересів виключно Чорноморської територіальної громади, а свою роль як позивача прокурор обґрунтовує необхідністю визначити Раду як відповідача, оскільки вона, на його думку, і порушила ці інтереси.

Аналіз змісту позовних вимог свідчить, що прокурор фактично спрямовує свої дії на захист інтересів територіальної громади як власника спірної земельної ділянки, а не інтересів держави в широкому розумінні, які виходили б за межі інтересів цієї громади.

Водночас у такому випадку належним позивачем є сама територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування, навіть якщо, за твердженням прокурора, саме цей орган вчинив дії, що призвели до порушення її інтересів.

Вищенаведене у своїй сукупності свідчить про те, що Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, допустив неправильне визначення процесуального статусу сторін у справі.

Зокрема, прокурор визначив Раду як відповідача, водночас самостійно виступив позивачем без належного визначення органу, в інтересах якого подано позов, хоча саме Рада, з огляду на встановлені судом обставини, фактично і є суб`єктом, який має право вимоги у спірних правовідносинах.

За таких умов, Рада повинна була б виступати у справі як позивач, тоді як визначення її відповідачем не відповідає реальному змісту спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо представництва Прокурором інтересів держави у суді враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/5241/21, яка є останньою у таких правовідносинах.

У даній справі позиція Прокурора зводиться до ототожнення інтересів держави з інтересами територіальної громади та до обґрунтування свого процесуального статусу виключно тим, що відповідний орган визначений відповідачем у справі, що суперечить вищевказаній позиції Великої Палати Верховного Суду.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (п. 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

При цьому, ч. 1 ст. 278 ГПК України визначає, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 226 та 231 цього Кодексу.

Враховуючи те, що звернення прокурора до суду як самостійного позивача у даній справі не відповідає вимогам законодавства щодо підстав та порядку представництва інтересів держави, що свідчить про неправильне визначення суб`єкта, уповноваженого на захист порушених прав, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для залишення позову Прокурора без розгляду.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.

Керуючись статтями 226, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технострой» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіон» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2026 у справі № 916/4091/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області (вх № 4202/25 від 07.10.2025) залишити без розгляду.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 29.07.2026 (у зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці 27.07.2026 та 28.07.2026, відповідно до наказів в.о. голови суду від 27.07.2026 №203-в та від 28.07.2026 № 205-в).

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Я.Ф. Савицький

Н.М. Принцевська