Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №207/160/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6496/26 Справа № 207/160/26 Суддя у 1-й інстанції - Притуляк С.А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 23 березня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що він є батьком двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . На утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 04 жовтня 2016 року з позивача стягуються аліменти. Відповідно до судового наказу Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 19 грудня 2025 року з позивача стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття, починаючи з дня подання заяви до суду з 18.11.2025 року. Тому, позивач просив зменшити розмір стягуваних з нього аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.2-3).

Заочним рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 23 березня 2026 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів – відмовлено (а.с.21-22).

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та ухвалено з невідповідністю висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, зменшивши розмір аліментів (а.с. 25-27).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 14.08.2004 року перебував у шлюбі з ОСОБА_7 , від шлюбу з якою має неповнолітню доньку — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 03.05.2012 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 10).

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 04 жовтня 2016 року з позивача стягуються аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн, щомісяця з усіх видів заробітку (доходу) на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28 липня 2016 року. Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі 1000,00 грн підлягає індексації відповідно до закону (а.с. 11-12).

З 02.10.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перебували у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 , виданого 02.10.2021 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 9).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно судового наказу Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 19 грудня 2025 року з позивача стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття, починаючи з дня подання заяви до суду з 18.11.2025 року, допущено негайне виконання наказу у межах сплати платежу за один місяць; стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 302,80 грн. (а.с. 13).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 викладено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що у разі зміни матеріального або сімейного стану розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено, тому, зважаючи на те, що позивач є батьком двох дітей просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання ОСОБА_4 з до 1/6 частини заробітку(доходу) щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Однак, колегія суддів вважає, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилася в іншому шлюбі, без доведення погіршення майнового становища, чи зміни інших обставин, само по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів, стягнутих судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові ВС від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23.

Крім того, позивачем не доведено, що внаслідок змінених обставин він не в змозі сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, визначеному судовим рішенням.

Розмір аліментів, що стягується з позивача на утримання дитини, відповідає загальним принципам регулювання сімейних відносин – справедливості, добросовісності та розумності.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо наявного рухомого та нерухомого майна у ОСОБА_1 , незадовільного стану здоров`я останнього чи перебуванні на його утриманні інших осіб.

Уважно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що в частині наявності правових підстав для зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач ОСОБА_1 не надав суду належних, достовірних й достатніх доказів того, що його сімейний та майновий стан погіршився настільки, що не дозволяє йому платити аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 у розмірі, що визначений судовим рішенням по справі № 209/9184/25.

Колегія суддів зауважує, що з наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження позовних вимог, неможливо встановити, що у позивача відбулись зміни в бік погіршення матеріального стану або зміни сімейного стану після 19.12.2025 року (дата винесення судом судового наказу про стягнення аліментів на утримання доньки позивача). З цих доказів вбачається лише факт стягнення з позивача аліментів на двох дітей.

Апеляційний суд звертає увагу, що до обов`язків позивача, як учасника справи, відноситься зобов`язання сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 2, 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України). При цьому, дана справа стосується прав дитини та суд, вирішуючи дану категорію справ, першочергово захищає інтереси дитини, сприяє збереженню її права на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Тобто, суд може ухвалити рішення про зменшення розміру аліментів при наявності достатньо вагомих підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, що повинні бути підтвердженні сукупністю належних та достатніх доказів.

При цьому, приймаючи до уваги практику Верховного Суду, апеляційний суд нагадує, що саме по собі утримання ще однієї дитини позивача, яка народилась в іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього, без підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами погіршення майнового стану позивача, у тому числі, у зв`язку з народженням другої дитини.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про зменшення розміру аліментів.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянтів, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Крім того, апелянт не скористався наданими їм правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_10 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 23 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: