Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №202/12329/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5993/26 Справа № 202/12329/25 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря –Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат, відповідно до якої просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.12.2025 року; зобов`язати ОСОБА_2 відшкодувати ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину, а саме 1/2 вартості навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у «Приватному закладі «Біг Бен» до припинення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання у «Приватному закладі «Біг Бен»; сплату за наступний місяць навчання здійснювати до 27 числа поточного місяця, незалежно від місяця року, починаючи з грудня 2025 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі з 22 жовтня 2011 року. Шлюб розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2024 року. В шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після розірвання шлюбу діти проживають з позивачем. Позивач не має можливості самостійно утримувати дітей. Дітям потрібні кошти для придбання одягу, продуктів харчування, належного відпочинку, підручників, тощо. За інформацією позивача, відповідач офіційно працевлаштований, крім того отримує пенсію по інвалідності. Вказала, що під час шлюбу позивачем та відповідачем було прийнято рішення щодо навчання ОСОБА_4 у приватній школі. Про навчання дитини у цій школі свідчить договір, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_5 . Відповідно до пункту 8.3 цього договору, сплата за наступний місяць здійснюється до 27 числа поточного місяця і становить 17 000 грн. незалежно від місяця року (вересень 2025 року - червень 2026 року) у пакеті «Основний». Як вказує позивач, після розлучення відповідач обіцяв утримувати дітей та сплачувати половину вартості навчання ОСОБА_3 у приватній школі. При цьому, рахунки на навчання ФОП ОСОБА_5 розділяла за навчання порівну між батьками дитини. Що є свідченням згоди відповідача на несення таких витрат. Однак з невідомих причин відповідач припинив сплачувати за навчання в приватній школі своєї дитини, що є свідченням неналежного виконання взятих на себе зобов`язань, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом (а.с. 1-4).

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат – задоволено частково.

Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третини) заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з 17.12.2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В частині стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. (а.с.89-94).

Не погодившись з таким рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неналежну оцінку, надану судом першої інстанції, нормам матеріального права, та доводам позивача, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті саме в оскаржуваній частині. Просить рішення суду скасувати в частині відмови стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини, та ухвалити у відповідній частині нове рішення, в якому позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки рішення про навчання ОСОБА_4 у приватній школі “Біг Бен” приймалося обома батьками спільно під час шлюбу, тобто вчинене за згодою сторін по справі, то відповідач не має права припиняти фінансування в односторонньому порядку. Наголошує на тому, що навчання дитини в приватній школі не є короткостроковим експериментом, а його припинення може призвести до душевних страждань дитини, порушення її соціальних зв`язків та звичної атмосфери (а.с.97-101).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 жовтня 2011 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1053.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2024 року у справі № 199/3930/24, провадження № 2/199/2232/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, позовні вимоги позивача задоволено та шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало чинності 13.08.2024 року.

Від спільного життя сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до Договору № SH-OL-6/25-14 ОЛ укладеним між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 місце надання послуг «Приватний заклад БІГ БЕН». Вартість пакету «Основний» на 2025-26 рік становить 170 000 грн. за рік. Вартість пакету «спеціальний» (застосовується у період Особливих умов) на 2025-2026 рік становить 150 000 грн. Сплата за наступний місяць здійснюється до 27 числа поточного місяця і становить 17 000 грн. незалежно від місяця року ( вересень 20255 року – червень 2026 року) у пакеті «Основний».

Сторони не заперечують, що неповнолітні доньки проживають з матір`ю, позивачем по справі.

Інших неповнолітніх дітей відповідач не має, осіб похилого віку на утриманні не має.

Відповідач є інвалідом ІІІ групи, захворювання одержані при виконанні обов`язків військової служби, та отримує пенсію в розмірі 9 036,45 грн.

Відповідач офіційно працевлаштований в ТОВ «НВП «УКРТРАНСАКАД» та отримує там офіційний дохід

Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з березня 2025 року по грудень 2025 року включно ОСОБА_2 нараховано заробітну плату в розмірі 129 263,64 грн., отримано за продаж рухомого майна 336 000 грн. та страхові виплати склали 67 874,67 грн.

Відмовляючи у частині стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини, суд першої інстанції виходив з того, що доказів щодо необхідності додаткових витратах на дитину, а саме навчання у «Приватному закладі БІГ БЕН», викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), позивачем суду не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За приписами ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №756/4947/17-ц).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

З аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:

- навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі, адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі;

- розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками;

- оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там);

- лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, молодша донька сторін ОСОБА_6 навчається у 3 класі «Приватного закладу БІГ БЕН».

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 було заявлено вимоги про зобов`язання відповідача ОСОБА_2 відшкодувати їй додаткові витрати на дитину, а саме 1/2 вартості навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у «Приватному закладі «Біг Бен» до припинення навчання у такому закладі; сплату за наступний місяць навчання здійснювати до 27 числа поточного місяця, незалежно від місяця року, починаючи з грудня 2025 року.

Відповідач не заперечує факт часткової оплати за навчання ОСОБА_7 у навчальному році 2024 -2025 роки, проте зазначає, що Договір на навчальний рік 2025 та 2026 роки був укладений ОСОБА_1 без погодження з ним.

Колегія суддів зауважує, що позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність додаткових витрат на спільну з відповідачем дитину, оскільки доказів про те, що малолітня ОСОБА_3 має особливі здібності чи досягнення у навчанні, які доцільно розвивати, стороною позивача не надано.

Як вірно врахував місцевий суд, доказів щодо необхідності додаткових витратах на дитину, а саме навчання у «Приватному закладі БІГ БЕН», що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.

До того ж, колегія суддів зазначає, що в майбутньому та у разі недостатності стягнутих аліментів для забезпечення повноцінного утримання дитини, сторони не позбавлені можливості звернутись до суду з вимогами про збільшення розміру аліментів та/чи стягнення додаткових витрат на дитину.

За своїм змістом доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є належним чином мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині - залишенню без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року в оскарженій частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: