Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №175/8721/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5511/26 Справа № 175/8721/25 Суддя у 1-й інстанції - Краснокутська Н.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С ТА Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів на дитину, яка продовжує навчатися, за період з 01.02.2022 року по 24.06.2025 року та виплаті неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2025 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів на дитину, яка продовжує навчатися, за період з 01.02.2022 року по 24.06.2025 року та виплаті неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, у якій позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість по виплаті аліментів на дитину, яка продовжує навчання, за період з 01.02.2022 року по 24.06.2025 року у розмірі 67 464,97 грн. (шістдесят сім тисяч чотириста шістдесят чотири грн. 97 коп.). Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів (сума боргу 67 464,97 грн.) за період з 01.02.2022 року по 24.06.2025 року в сумі 351 188,28 грн. (триста п`ятдесят одна тисяча сто вісімдесят вісім грн. 28 коп.). В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 13.07.1999 року по 27.04.2025 року перебували у зареєстрованому шлюбі, але на підставі рішення суду шлюб було розірвано. За період перебування у шлюбі у батьків народилась спільна дитина – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23.06.2021 року у справі № 234/565/21 було стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/10 частки всіх видів прибутку ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 18.01.2021 року до досягнення ним 23 років, за умови, що він продовжує навчання. На виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23.06.2021 року у справі № 234/565/21 було видано виконавчі листи. Однак відповідач не виконує рішення суду від 23.06.2021 року у справі № 234/565/21 та не надає жодної матеріальної допомоги на утримання за період з 01.02.2022 року по 24.06.2025 року, тому у нього утворилась заборгованість з виплати аліментів у загальному розмірі 67 464,97 грн. Щодо стягнення суми пені (неустойки), то у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання зі сплати аліментів, він повинен сплатити пеню (неустойку) у загальному розмірі 351188,28 грн на користь позивача. 17.11.2025 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просив суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість по виплаті аліментів на дитину, яка продовжує навчання, за період з 01.02.2022 року по 24.06.2025 року у розмірі 48399,11 грн. (сорок вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять грн. 11 коп.). Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів (сума боргу 48399,11 грн.) за період з 01.02.2022 року по 24.06.2025 року в сумі 269179,00 грн. (двісті шістдесят дев`ять тисяч сто сімдесят дев`ять грн. 00 коп.) (а.с. а.с.1-3,86-88 ).

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів на дитину, яка продовжує навчатися за період з 01.02.2022 року по 24.06.2025 року та виплаті неустойки за прострочення сплати аліментів - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 48399,11 грн. (сорок вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень одинадцять копійок).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) (а.с.191-194).

Не погодившись з таким рішенням суду в частині задоволених позовних вимог позивача щодо стягнення пені по аліментам, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність, необґрунтованість судового рішення, ухвалене з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення пені по аліментам відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, оскільки військові дії та евакуація у м. Краматорську завадили своєчасно сплачувати аліменти саме через «Укрпошту». В той же час, позивач не повідомив відповідачеві свій картковий рахунок, а місце перебування позивача відповідачеві було не відоме. Зазначає, що позивач затягнув звернення до виконавчої служби з виконавчим листом на 4 роки, що сприяло накопиченню заборгованості зі сплати аліментів. Як тільки у липні 2025 року було відкрито виконавче провадження і з`явилися реквізити для оплати, відповідач протягом місяця повністю погасив усю суму заборгованості (а.с.199-201).

ОСОБА_1 скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу по даній справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 13.07.1999 року по 27.04.2025 року перебували у зареєстрованому шлюбі, але на підставі рішення суду шлюб було розірвано. За період перебування у шлюбі у них народилась спільна дитина – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23.06.2021 року у справі № 234/565/21 було стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/10 частки всіх видів прибутку ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 18.01.2021 року до досягнення ним 23 років, за умови, що він продовжує навчання.

На виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23.06.2021 року у справі № 234/565/21 було видано виконавчі листи.

Однак, відповідач не виконував рішення суду від 23.06.2021 року у справі № 234/565/21, тому станом 30.06.2025 року утворилась заборгованість по аліментам у загальному розмірі 48399,11 грн, що вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданим старшим державним виконавцем Краматорського ВДВС України Краматорського району Донецької області.

Із постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2025 року ВП № 78505143 вбачається той факт, що підставою для відкриття виконавчого провадження став виконавчий лист у справі № 234/565/21, на підставі якого було здійснено стягнення ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 аліментів на навчання до досягнення ним 23 річного віку.

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів АСВП № 78505143, наданого старшим державним виконавцем Краматорського ВДВС України Краматорського району Донецької області Шеховцовою О. вбачається той факт, що у ОСОБА_2 станом на 30.06.2025 року наявна заборгованість зі сплати аліментів у загальному розмірі 48 399,11 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до квитанції № 2.240773005.1 від 31.07.2025 року відповідачем ОСОБА_2 перераховано на рахунок Краматорського ВДВС України Краматорського району Донецької області Східного МУ МЮ суму заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 48 699,11 гривень, що є більшим на 300,00 грн. суми заборгованості.

Із постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 78505143 вбачається, що виконавче провадження було закінчено у зв`язку зі сплатою боргу відповідачем, зазначено, що заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

На рахунок позивача надійшла сума в розмірі 48 349,11 грн., постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 78505143 не оскаржувалася.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача та стягуючи з відповідача його користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 48 399,11 грн., суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно зі ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Нормою ч.1 ст.196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У даній статті не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання – сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2018 року, справа №572/1762/15-ц).

При обчисленні пені потрібно звернути увагу, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23.06.2021 року було стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/10 частки всіх видів прибутку ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 18.01.2021 року до досягнення ним 23 років, за умови, що він продовжує навчання.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, станом на 30.06.2025 року відповідач мав заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 48 399,11 грн., яка утворилась через несплату відповідачем своєчасно та в повному обсязі аліментів на утримання дитини на час навчання.

З урахуванням відомостей про наявність у відповідача заборгованості по сплаті аліментів, позивач має право на стягнення неустойки за несвоєчасно сплачені аліменти за період з 01.02.2022 року по 24.06.2025 року, що становить 269 179 грн.

Проте, матеріали справи свідчать, що заборгованість станом на 30.06.2025 року зі сплати аліментів складала суму в розмірі 48399,11 грн.

Відтак, розмір пені більший за розмір заборгованості за аліментами, тому підлягає обмеженню до 48399,11 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір стягнення пені за прострочення сплати аліментів у сумі 48399,11 грн, з відповідача .

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки на їх підтвердження належні та допустимі докази не надано.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині - залишенню без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2026 року в оскарженій частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: