Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №932/15572/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5172/26 Справа № 932/15572/25 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.,

суддів: Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря: Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

07 липня 2025 року АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 06.11.2021 року між АТ «Альфа Банк», назву якого змінено на АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором щодо надання позичальнику кредиту виконав в повному обсязі. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 71013,13 грн., яка складається з: 40339,26 грн. – заборгованості по простроченому тілу кредиту, 30673,87 грн. – відсотки за користування кредитом, яку позивач просить стягнути на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат (а.с.1-7).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором 06.11.2021 року у розмірі 71013,13 грн., яка складається з: 40339,26 грн. – заборгованості по простроченому тілу кредиту, 30673,87 грн. – відсотки за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» витрати на судовий збір в сумі 2422,40 грн. (а.с.27-32).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ковальчук Д.Ю., посилаючись нанезаконність на необґрунтованість оскаржуваного рішення, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, а також стягнути судові витрати.

Доводами апеляційної скарги наведено, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вважає, що оскільки відповідачка є дружиною військовослужбовця, проценти за користування кредитом не підлягають стягненню у відповідності до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Окрім того, проценти за користування кредитом у період з 07.11.2022 року по 05.04.2025 року у сумі 21 950,08 грн. стягнуто поза межами строку кредитування, оскільки строк кредитування становив 12 місяців.

Також зазначає, що овердрафт не передбачено умовами паспорту споживчого кредиту та акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки (а.с. 41-43).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення через те, що доводи, якими апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2021 року між АТ «Альфа Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» підписали акцепт пропозиції на укладання Угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого АТ«Альфа-Банк» зобов`язався надати кредит зі встановленим лімітом кредитної лінії (максимальна сума кредиту) – 200 000,00 грн; сума встановленої кредитної лінії на дату укладення договору – 30 000,00 грн., процентну ставку за користування Кредитною лінією для торгових операцій встановлено у розмірі 0,01 %, операцій зняття коштів готівкою — у розмірі 37,00 % річних.

Крім того встановлено, що відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, з якого вбачається, що в ньому між сторонами було погоджено всі істотні умови кредитування.

Укладаючи Кредитний договір відповідач та АТ «Альфа-Банк» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 7573, що підтверджено довідкою про ідентифікацію. Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно № 631887961.

Відповідно до умов кредитного договору, банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Банк свої зобов`язання за договором щодо надання позичальнику кредиту виконав в повному обсязі, однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого має заборгованість за кредитним договором від 06.11.2021 року у розмірі 71013,13 грн., яка складається з: 40339,26 грн. – заборгованості по простроченому тілу кредиту, 30673,87 грн. – відсотки за користування кредитом.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

На підтвердження позовних вимог, банком надано кредитний договір з додатками, розрахунок суми заборгованості, виписка по руху коштів по рахунку.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи із відповідачки заборгованість, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Відповідачка не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором.

З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Сенс Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 Кодексу, вказаного вище, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, з висновком суду першої інстанції щодо нарахування відсотків за користування кредитом, колегія суддів не може погодитись в повній мірі.

Як вбачається із матеріалів справи, належних доказів того, що ОСОБА_1 як позичальниця вчинила певні дії, які б об`єктивно свідчили б про її добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, зокрема сплату відповідної комісії, як це передбачено умовами договору, позивачем суду не надано.

Разом з тим, з виписки по рахунку за кредитною карткою позичальника та з розрахунку вбачається, що первісним кредитором здійснювалося списання комісій за розрахунково-касове обслуговування, штрафів, та оплати за овердрафт які в установленому порядку узгоджені з відповідачем не були, адже положення акцепту на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії і паспорту споживчого кредиту не містять домовленості сторін про сплату овердрафту, порядку та розміру його нарахування.

Крім того, відповідно до ч.ч. 6-7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ані акцептом пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 06.11.2021, ані паспортом споживчого кредиту не визначено правову природу і порядок нарахування заборгованості за овердрафтом.

Відтак, безпідставним є списання позивачем з відповідача заборгованості за овердрафтом, які підлягають вираховуванню із загального розміру заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 зазначила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Таким чином, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

А тому справедливим буде стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитом станом на 06.11.2022 року у розмірі 22 423,47 грн., яка складається з: 20 761,33 грн. – заборгованості по тілу кредиту, 1 662,14 грн. – відсотки за користування кредитом, а тому рішення суду першої інстанції треба змінити у відповідній частині.

При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували наявність у відповідачку статусу дружини військовослужбовця, призваного (мобілізованого) на військову службу, чи статусу учасника бойових дій, а тому не можливо встановити, чи поширюються на неї пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року)

Також, слід змінити рішення в частині стягнення розміру судового збору, з 2 422,40 грн. до 764,91 грн.

В іншій оскарженій частині рішення суду, має бути залишено без змін.

На підставі ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідачки слід стягнути судовий збір, за подання апеляційної скарги у розмірі 2 005,75 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 06 лютого 2026 року - змінити.

Зменшити стягнуту суму з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» за кредитним договором 06.11.2021 року з 71013,13 грн., до 22 423,47 грн., яка складається з: 20 761,33 грн. – заборгованості по тілу кредиту, 1 662,14 грн. – відсотки за користування кредитом.

Змінити рішення суду в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» зменшивши його з 2 422,40 грн. до 764,91 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 005,74 грн.

В іншій оскарженій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: