Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №204/11116/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5678/26 Справа № 204/11116/25 Суддя у 1-й інстанції - Книш А.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»

на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

14.10.2025 року позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №677291 від 19 березня 2023 року в розмірі 147 159,99 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 19 березня 2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №677291, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. 01 лютого 2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивач уклали Договір факторингу №01022024, згідно якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги в тому числі і до відповідача. Заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена та станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 147159,99 грн. (а.с.1-5).

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено повністю (а.с.77-78).

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог (а.с.81-87).

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 березня 2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено Договір про надання споживчого кредиту №677291, відповідно до п.п.1.2.-1.4., 1.5.-1.5.2. якого товариство надає споживачу кредит у розмірі 20000 грн на строк 420 днів, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору; знижена процентна ставка становить 0,88% в день та застосовується у випадку, якщо споживач до 18 квітня 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Крім того, споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить часткове/повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати часткового/повного дострокового повернення кредиту (включно).

З п. 2.1. Договору про надання споживчого кредиту №677291 від 19 березня 2023 року вбачається, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту – 19 березня 2023 року або 20 березня 2023 року (п.п.2.1., 2.2. Договору про надання споживчого кредиту №677291 від 19 березня 2023 року) (а.с. 8).

Відповідно до п.1.1. Договору про надання споживчого кредиту №677291 від 19 березня 2023 року укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Згідно п.9.6. Договору про надання споживчого кредиту №677291 від 19 березня 2023 року, цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству, в ІТС товариства, зазначений в цьому договорі.

Підписуючи договір відповідач підтвердив, що перед укладенням договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщені на веб-сайті, а також що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.9.8. Договору про надання споживчого кредиту №677291 від 19 березня 2023 року).

У пункті 10 договору «Реквізити та підписи сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», а також ідентифікуючі відомості позичальника, зокрема: прізвище, ім`я та по батькові, дані паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, додаткові контактні дані, електронна пошта, а також зазначено, що договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписавши 19 березня 2023 року паспорт споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с.42 зв-43зв).

На підтвердження виконання кредитодавцем договірного зобов`язання суду наданий лист від сервісу онлайн платежів на адресу ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» від 22 квітня 2025 року, згідно з яким ТОВ «ПЕЙТЕК» відповідно до отриманої НБУ (рішення від 29.05.2023 року № 21/990-РК), що переоформлена НБУ 24.05.2026 року (витяг НБУ із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24.05.2026 запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій) надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків.

Між підприємствами укладено Договір про організацію перекаазу грошових коштів №03052022-1 від 2022-05-03, відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 19.03.2023 15:20:18 на суму 20 000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а.с.24).

01 лютого 2024 року між ТОВ«СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 01022024, відповідно до умов якого ТОВ«СЕЛФІ КРЕДИТ» відступає (передає) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (а.с. 25зв-31).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року, боржником за кредитним договором №677291 від 19 березня 2023 року зазначено ОСОБА_1 (а.с. 30зв).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача становить 147 159,99 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 19 999,99 грн; заборгованості за відсотками – 127 160 грн (а.с.19зв-25).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження викладених у позові обставин щодо переказу на картку відповідача грошових коштів в сумі 20 000,00 грн. позивач надав лист від сервісу онлайн платежів на адресу ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» від 22 квітня 2025 року, згідно з яким ТОВ «ПЕЙТЕК» надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунків.

Згідно змісту даного листа, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 19.03.2023 15:20:18 на суму 20 000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Наданий позивачем розрахунок заборгованості без його узгодження з іншою стороною є одностороннім документом, у справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідачки, тому є безпідставним посилання апелянта на відсутність заперечень відповідачки проти цього розрахунку, як доказ його належності та допустимості. Такий стандарт доказування є доречним лише у разі доведеності бухгалтерських даних про отримання відповідачкою кредитних коштів, які позивач використовував у своєму розрахунку, а таких доказів позивач всупереч свого процесуального обов`язку до суду не надав.

Складений позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості та не підтверджує жодним чином факту перерахування кредитних коштів на банківську карту відповідача.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2022 року у справі №336/4796/18, вказано, що для стягнення боргу недостатньо надати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Однак, згідно відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 12 грудня 2025 року на виконання ухвали Чечелівського районного суду міста Дніпра від 19 листопада 2025 року на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , однак по рахунку № НОМЕР_2 зарахування коштів на суму 20000 грн відсутнє (а.с. 71).

Таким чином, позивачем не надано належних доказів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі договору про споживчий кредит № №677291 від 19 березня 2023 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачу.

Саме по собі укладання договору № 677291 не свідчить про те, що він був виконаний (реалізований). Інших доказів на підтвердження факту перерахування грошових коштів ОСОБА_1 позивач не надав.

Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що на підтвердження викладених у позові обставин щодо переходу прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту №677291 від 19 березня 2023 року, позивачем, окрім договору факторингу №01022024від 01.02.2024 р., було надано витяг з реєстру боржників, акт приймання - передачі реєстру боржників від 01.02.2026 року до договору факторингу від 01.02.2026 року №01022024, які не містять повних даних щодо відповідача та укладеного ним з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» кредитного договору від 19 березня 2023 року, тобто про перехід права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (позивача).

З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, підтвердження зарахування грошових коштів саме на картку ОСОБА_2 та те що надані позивачем документи, які засвідчують укладення кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Слон Кредит» не містять погодження напрямку перерахування коштів, номеру розрахункового або карткового рахунку, на який необхідно було зарахувати кредитні кошти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про не доведеність позовних вимог.

Фактично, зазначені в позовній заяві обставини є лише твердженням позивача, оскільки підтверджуються лише створеними останнім доказами та доказами створеними попередній кредитором, які неможливо перевірити та які не узгоджуються з жодним іншим доказом не створеним самим позивачем.

Не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і доводи скарги про те, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості, що підтверджує користування кредитними коштами, оскільки такі відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором зазначені лише у наданому позивачем розрахунку заборгованості та були сформовані самим ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», а тому, вони не можуть вважатися належним доказом виконання ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» своїх зобов`язань за договором щодо надання відповідачу кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" - залишити без задоволення.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: