Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №185/6507/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6436/26 Справа № 185/6507/25 Суддя у 1-й інстанції - Головін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, або звільнення від сплати аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом у якому просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з неї на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з 03.03.2025 року, і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.04.2025 року у справі № 185/2312/25, визначити розмір аліментів в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до повноліття дитини. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона з 01.09.2022 року по 30.06.2025 року навчається у КЗ «Павлоградський фаховий медичний коледж» за спеціальністю: медична сестра. Позивач уклала 06.05.2014 року шлюб з ОСОБА_4 . У шлюбі з ОСОБА_4 у неї народилась дитина: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розмір стипендії, яку вона отримує у період навчання на денному відділенні в КЗ «Павлоградський фаховий медичний коледж» становить 2 500 грн., інших доходів вона не має. У позивача на утриманні знаходиться малолітня дитина, донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На сьогоднішній час матеріальний стан позивача не дозволяє сплачувати аліменти на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина в тому розмірі, що визначено судовим рішенням від 15.04.2025 року, а тому наявні підстави для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина з 1/4 частини на 1/6 частину усіх доходів позивача (а.с.2-4).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, або звільнення від сплати аліментів – відмовлено (а.с. 71-73).

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги зменшивши розмір аліментів.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що з народженням другої дитини її сімейний та матеріальний стан змінився. Вказує, що хоча вона і закінчила медичний коледж, проте на момент подання скарги не має сертифіката медичної сестри, без якого не може бути допущена до роботи. Відтак, висновки суду першої інстанції про можливість працевлаштування та отримання заробітної плати є лише припущенням на майбутнє. Зауважує, що автомобіль Mazda 6 був придбаний за кошти її теперішнього чоловіка, який працює за кордоном у Литві, а інші транспортні засоби (VOLKSWAGEN LT 35 та FORD TRANSIT) належать її чоловіку та були зареєстровані ним ще до укладення шлюбу з позивачкою, а тому не мають відношення до спору (а.с.78-80).

ОСОБА_2 скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу по даній справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.04.2025 у справі № 185/2312/25 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був звільнений від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, стягнутих на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.02.2017 року у справі № 185/6593/14, з 01.04.2024 року. З ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з 03.03.2025 року, і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а сам по собі факт наявності родини і народження другої дитини у платника аліментів не є обов`язковою підставою для зменшення розміру аліментів.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції.

Так, частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 викладено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.04.2025 року у справі № 185/2312/25 ОСОБА_2 був звільнений від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, стягнутих на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.02.2017 року у справі № 185/6593/14, з 01.04.2024 року. З ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з 03.03.2025 року, і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказане судове рішення сторонами не оскаржувалося, та набрало законної сили.

ОСОБА_1 просить суд зменшити розмір аліментів, оскільки на даний час її матеріальний та сімейний стан змінився. Так на її утриманні перебуває ще одна малолітня дитина - дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відтак вона не має можливості в повній мірі виконувати покладені обов`язки щодо сплати аліментів на утримання спільної з відповідачем дитини.

Однак, колегія суддів вважає, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивачка має на утриманні дитину, яка народилася в іншому шлюбі, без доведення погіршення майнового становища, само по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові ВС від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23.

Крім того, позивачем не доведено, що внаслідок змінених обставин вона не в змозі сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, визначеному судовим рішенням.

Розмір аліментів, що стягується з позивачки на утримання дитини, відповідає загальним принципам регулювання сімейних відносин – справедливості, добросовісності та розумності.

Як вірно врахував місцевий суд, завершення навчання ОСОБА_1 обумовлює покращення її матеріального стану, оскільки остання має можливість працевлаштуватись та отримувати заробітну плату, що забезпечить виконання обов`язку зі сплати аліментів.

До того ж, матеріали справи свідчать про те, що позивачка має у власності авто Мазда 6, яку придбала у липні 2023 року, тобто навчання в медичному закладі не завадило їй придбати авто.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про зменшення розміру аліментів.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі, як на одну з підстав для зміни розміру аліментів, на те, що з 01.06.2025 року її донька отримала травму та позивачка здійснює догляд за дитиною, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки сам по собі факт лікування та необхідності реабілітації без підтвердження істотного впливу на матеріальний стан не може їх зменшувати.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Апелянт не скористався наданими їм правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо .

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Судді: