Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №932/12083/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7105/26 Справа № 932/12083/25 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С.С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Потоцька С.С.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2025року ОСОБА_1 подала в суд позов проти ОСОБА_2 з вимогою про поділ боргів подружжя.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме надання документу про сплату судового збору та судом висловлена вимога про необхідність вказати ціну позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що позивачка у встановлений в ухвалі суду про залишення позову без руху строк фактично не усунула зазначені недоліки, судовий збір не сплатила та ціну позову не зазначила.

При цьому суд вважав, що сам по собі факт відсутності у позивачки офіційних доходів не свідчить про її скрутне матеріальне становище. Крім того, позивачкою не обґрунтовано як наявність дітей перешкоджає працевлаштуватися, якими документами підтверджується утримання дитини позивачкою як матір`ю, а не батьком, також недоведена відсутність аліментних платежів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

01 травня 2026року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про скасування ухвали і просила про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що правові підстави для повернення позовної заяви відсутні.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

06 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Шевченківського районного суду міста Дніпра цивільну справу; та 25 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2026року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026року справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виснував, що позивачка фактично у визначений судом строк не виконала вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Однак, апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають нормам процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені у статті 16 Цивільного кодексу України.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” (далі Конвенція).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 185 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з частиною п`ятою статті 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху через невідповідність її вимогам статей 175, 177 ЦПК України з наданням десятиденного строку з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме надання документу про сплату судового збору та зазначення ціни позову (а.с.20).

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків, в якій просила звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на відсутність доходів та наявність дітей, які знаходяться на її утриманні (а.с.29-31).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 13 лютого 2026року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено та позовну заяву повторно залишено без руху (а.с.33-34).

Позивачка на виконання ухвали суду від 13 лютого 2026року подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору, посилаючись на відсутність доходів та наявність дітей, які знаходяться на її утриманні (а.с.37-41).

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке згідно статті 64 Конституції України не може бути обмежене, навіть в умовах воєнного стану (пункт 7.46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023року у справі № 204/2321/22).

Гарантування кожному права на судовий захист та заборона обмеження в такому праві, в тому числі в умовах інтенсивної діджиталізації суспільства, повномасштабної збройної агресії проти України російської федерації та введення воєнного стану на всій території України, хоча б з точки зору найвищої соціальної цінності життя та здоров`я людини, спонукають до сприяння в забезпеченні плюралізму способів звернення до суду, а не їх обмеження судами (ухвала Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022року в справі № 204/2321/22).

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13 вересня 2023року у справі № 204/2321/22 наголосила, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Відповідно до пункту 29 постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Водночас, у рішенні по справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001року, Європейський суд з прав людини констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У постанові Верховного Суду від 12 березня 2021року у справі № 912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Отже, суд наділений повноваженнями звільнити від сплати судового збору особу, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що звільнення від сплати судових витрат, є не обов`язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе звільнення від сплати тих судових витрат, яких зазнає сторона.

Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень звільнити її від сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2020року у справі № 420/1582/19, від 17 вересня 2020року у справі № 460/3138/19 тощо).

Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2022року у справі № 905/1059/21, від 30 листопад 2022 року у справі № 905/1060/21, від 02 лютого 2023року у справі № 320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005року).

Так, на підтвердження свого скрутного матеріального становища, позивачкою подано докази, а саме: свідоцтво серії НОМЕР_1 від 12 січня 2018 року про народження ОСОБА_3 ; свідоцтво серії НОМЕР_2 від 06 листопада 2020 року про народження ОСОБА_4 ; свідоцтво серії НОМЕР_3 від 09 серпня 2022 року про народження ОСОБА_5 ; відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу за формою ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; банківську виписку по картці від 22 січня 2026 року.

Крім того, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, за період з січня 2025року по грудень 2025року включно ОСОБА_1 доходів не мала.

Отже, надані докази у своїй сукупності дають суду можливість об`єктивно оцінити реальний майновий стан позивачки та дійти обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору. Більше того, ігнорування наведених обставин та відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за наявності належних і допустимих доказів призвело до фактичного обмеження права позивачки на доступ до правосуддя.

А тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви та постановив ухвалу, яка суперечить вимогам ЦПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 з порушенням норм процесуального права.

Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала Шевченківського районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026року про повернення позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026року про повернення позовної заяви – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 липня 2026року.

Судді: