Рішення від 13 листопада 2011 р. у справі №2-3665/11 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

№2-3665/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді - Леміш О.М

при секретарі - Химинець О.Я

з участю позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2 .

Представник відповідача – Муртазіна Н.М

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у майні, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, -

Встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 пpo визнання права власності на частку у майні, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Свій позов позивачка мотивує тим, що 12.10.1995 року між сторонами було укладено шлюб. За час перебування сторін в шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 . 07.07.2008 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано. Разом з тим, впродовж спільного проживання сторонами було набуто спільне майно , а 3 липня 2008 року між позивачкою і відповідачем укладений шлюбний договір, який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Рак О.І. та зареєстрований у реєстрі за № 3795, згідно якого сторони зобов`язалися протягом 7 місяців , але не пізніше 03 лютого 2009 року нотаріально посвідчити договір про поділ майна подружжя, визначивши що кожному з Подружжя належатиме по частині. Оскільки відповідач від укладення договору про поділ майна ухиляється та здійснює перешкоди позивачці в користіванні спільно набутим майном , позивачка просила суд визнати за нею право власності на частини об”єкту незавершеного будівництва , право ласності на частини гаражу № НОМЕР_1 та право власності на частини земельної ділянки.

В судовому ззасіданні позивач та її представник позов із наведени у ньому мотивів підтримали та просили суд такий задовільнити.

Представник відповідача проти позову заперечила , просила суд відмовити в задоволенні такого та зазначила, що майно, на яке позивачка просить визнати за нею право власності , є приватною власністю відповідача.

Заслухавши позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи всебічно та повно оцінивши докази, та об`єктивно і безпосередньо дослідивши їх, суд вважає, що позов із наведених у ньому мотивів є обгрунтованим та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 12.10.1995 року було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 від 12.10.1995 року. Після укладення шлюбу позивачці було присвоєне прізвище ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 05.08.1996 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, ОСОБА_3 .

07.07.2008 року Ужгородським міськрайонним судом по справі № 2п-3783/08 постановлено рішення, яким шлюб, зареєстрований 12 жовтня 1995 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради, актовий запис № 660, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 — розірвати. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2008 року рішення від 07.07.2008 року залишено в силі без змін.

У свідоцтві про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 від 10 липня 2009 року вказано, що ОСОБА_4 змінює прізвище на ОСОБА_7 .

За час спільного проживання у шлюбі сторонами було набуте у спільну сумісну власність майно, в тому числі:

1) квартира по АДРЕСА_1 згідно Договору купівлі-продажу від 09 січня 2003 року. Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Столяровим Олександром Олексійовичем і зареєстрований в реєстрі за № 86. Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради рішенням від 27.08.2003 року № 207 п.ІІ.9 подружжю ОСОБА_3 дозволено реконструкцію з розширенням власної квартири АДРЕСА_2 та надбудову мансарди над нею по АДРЕСА_3 .

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що реконструкція квартири майже завершена. Згідно з техпаспортом та витягом з реєстру прав власності станом на 07.08.2008 р. квартира представляє собою незавершену реконструкцію з розширенням власної квартири АДРЕСА_2 та надбудову мансарди 90 % готовності.

2) земельна ділянка площею 0.0519 га., що знаходиться по АДРЕСА_3 . Право власності на земельну ділянку підтверджується Державним актом серія ЗК № 057369.

3) гараж АДРЕСА_4 , Право власності на гараж підтверджується свідоцтвом про право власності на гараж № НОМЕР_1 від 27.06.2003 року

3 липня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений шлюбний договір, який посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Рак О.І. та зареєстрований у реєстрі за № 3795.

Згідно з п. 3.5. шлюбного договору сторони зобов`язалися протягом 7 місяців , але не пізніше 03 лютого 2009 року нотаріально посвідчити договір про поділ майна подружжя, визначивши, що кожному з Подружжя належатиме по частині.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 від укладення договору про поділ майна подружжя ухиляється, про що свідчить той факт, що вищеназване майно оформлене на його прізвище, хоча й набуте сторонами під час шлюбу , однак незважаючи на це відповідач чинить позивачці перешкоди у користуванні таким майном, а саме постійно вчиняє сварки та створює умови неможливості проживання у спільній реконструйованій квартирі.

Згідно із ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловіку на праві спільної сумісної власності. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 68 СК України Розірванняшлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно , набуте за час шлюбу.

Згідно ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 70 СК України , У разі поділу майна , що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

На підставі наведеного , керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218, ЦПК України, суд, -

Рішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у майні, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на частини об”єкту незавершеного будівництва за адресою - АДРЕСА_3 (літ.А незавершена реконструкція з розширенням власної квартири АДРЕСА_2 та надбудова мансарди 90% готовності).

Визнати за ОСОБА_1 , право ласності на частини гаражу № НОМЕР_1 , що розташований у дворі будинку по АДРЕСА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на частини земельної ділянки, яка складає 0.0519 га., що знаходиться по АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати , а саме судовий збір в розмірі- 51 грн. 00 коп., та витрати пов”язані з ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн.00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

3 повним рішенням суду сторони можуть ознайомитись 21.11.2011 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Леміш О.М.