Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №127/19054/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19054/26

Провадження № 1-кп/127/513/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026020010000380 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судимого;

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2026 року близько 09 год. 30 хв. ОСОБА_5 рухався на велосипеді вздовж проїзної частини дороги по вул. Пирогова, 180 в м. Вінниця, де його зупинили військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перебували у форменому одязі та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 233 від 03.04.2026 виконували службові обов`язки у складі групи оповіщення військовозобов`язаних громадян.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, військовослужбовці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки під час здійснення заходів оповіщення та перевірки військово-облікових документів виконують покладені на них службові обов`язки.

На законну вимогу військовослужбовців пред`явити військово-облікові документи ОСОБА_5 почав висловлюватися на їх адресу нецензурною лайкою та намагався залишити місце події.

При цьому, ОСОБА_5 достовірно усвідомлював, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є військовослужбовцями територіального центру комплектування та соціальної підтримки та виконують покладені на них службові обов`язки, оскільки останні перебували у форменому одязі, діяли у складі групи оповіщення та висунули законну вимогу щодо пред`явлення військово-облікових документів. Незважаючи на це, ОСОБА_5 , посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері авторитету органів державної влади, умисно застосував до них насильство саме у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків.

Після того, як військовослужбовці перешкодили подальшому руху ОСОБА_5 , в останнього виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень службовим особам у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 дістав із кишені куртки ніж та, використовуючи його як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, наніс один удар у ділянку лівої половини грудної клітки військовослужбовцю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 наніс два удари ножем військовослужбовцю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , а саме в ділянку лівої половини грудної клітки та в ділянку лівого плечового суглоба.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді непроникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки та колотої рани лівого плечового суглоба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Так, ОСОБА_5 , діючи умисно, у зв`язку з виконанням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 службових обов`язків військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо здійснення заходів оповіщення військовозобов`язаних громадян та перевірки військово-облікових документів, заподіяв останнім легкі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав повністю, суду надав наступні показання. Того дня він на велосипеді повертався з роботи додому. По дорозі він побачив службових осіб ТЦК, які здійснювали оповіщення. Він почав від них утікати. Чоловіки висловлювали йому вимогу зупинитися та пред`явити документи, яку він свідомо не виконав. Двоє працівників ТЦК, які були у військовій формі, наздогнали його, застосовували до нього фізичну силу. Його намагалися затримати. Він дістав з кишені свій ніж та наніс ним тілесні ушкодження цим чоловікам. Спочатку він хотів налякати військовослужбовців, яких було більше п`яти. Наносячи тілесні ушкодження військовослужбовцям, він розумів, що умисно завдає тілесні ушкодження військовослужбовцям ТЦК при виконанні ними службових обов`язків. Погоджується з обставинами, які описані в обвинувальному акті, у скоєному розкаюється.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 350 КК України, як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень службовим особам у зв`язку з їхньою службовою діяльністю.

Вирішуючи питання щодо визначення виду та міри покарання суд виходив з наступного.

Судом враховано, що ОСОБА_5 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання компрометуючих даних не надходило.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд вважає повне визнання вини. Суд не вважає, що в даному кримінальному провадженні наявна така пом`якшуюча покарання обставина, як щире каяття, оскільки ОСОБА_5 , хоча формально і визнав свою провину, однак стверджував, що він вважає, що мобілізація має бути добровільною, та йому невідомо про конституційний обов`язок кожного громадянина України захищати свою країну від збройного посягання на її цілісність та недоторканість, що свідчить про відсутність в нього критичного ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення у повній мірі.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Основним і безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 350 КК України є нормальна діяльність та авторитет органів державної влади, місцевого самоврядування і громадська діяльність громадян. Здоров`я та життя особи, при скоєнні цього злочину є факультативним об`єктом злочинного посягання.

24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України введено воєнний стан. Відповідно до цього Указу військове командування разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування надано повноваження запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, вказаними органами можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Отже, військовослужбовці, які намагалися зупинити ОСОБА_5 з метою перевірки його документів та можливості мобілізації до Збройних сил України діяли на виконання Указу Президента України з метою забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та забезпечення обороноздатності нашої країни.

Намагаючись втекти від групи оповіщення ОСОБА_5 діяв протиправно, та цілком усвідомлював це, як вбачається із його власних показань, наданих в судовому засіданні. А завдаючи удари ножом військовослужбовцям ТЦК, які виконували свої службові обов`язки, він проявив особливу зухвалість та здійснював злочинне посягання не лише на життя та здоров`я потерпілих, а й на нормальну роботу та авторитет органів державної влади.

В умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли кожного дня від російських дронів, бомб та ракет гинуть цивільні люди та військові, з-під завалів в містах виносять мертвих дітей, з лиця землі стерті цілі українські міста і села, люди втрачають здоров`я, близьких, житло, такий злочин набуває підвищеної суспільної небезпеки, а тому покарання за нього має бути призначене з урахуванням всіх зазначених вище обставин.

За таких обставин, суд вважає, що для виправлення та перевиховання ОСОБА_5 , а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Враховуючи посткримінальну поведінку обвинуваченого, суд вважає, що строк позбавлення волі має бути мінімальний, який передбачений санкцією ч. 2 ст. 350 КК України, але має бути реальним. Також суд вважає, що ОСОБА_5 слід зарахувати в строк відбування покарання термін перебування під вартою, врахувавши положення ч. 5 ст. 72 КК України та термін перебування під цілодобовим домашнім арештом, врахувавши положення ч. 7 ст. 72 КК України, а запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту слід залишити без змін.

Суд вважає за необхідно вирішити долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання на виконання вироку суду.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту затримання – 04.04.2026 року до – 06.04.2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання термін перебування під цілодобовим домашнім арештом з 07.04.2026 року до 04.06.2026 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити попередній – домашній арешт в нічну пору доби, з покладенням раніше визначених обов`язків.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

майку темно-зеленого кольору, флісову кофту, зимову сорочку зеленого кольору, куртку піксельного забарвлення, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області – повернути потерпілому ОСОБА_6 , скасувавши накладений на них арешт;

сорочку зеленого кольору, кітель зеленого кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області – повернути потерпілому ОСОБА_7 , скасувавши накладений на них арешт;

жилетку та куртку камуфляжного забарвлення, кофту темно-синього кольору, спортивні штани чорного кольору, кросівки, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області – повернути ОСОБА_5 , скасувавши накладений на нихї арешт.

предмет схожий на ніж зі слідами речовини бурого кольору, балон з написом «Терен 4», які зберігаються в камері зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області – знищити, скасувавши накладений на них арешт;

два диски з відеозаписами, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження у прокурора – залишити там же.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку обвинуваченим та прокурору – негайно. Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя :