Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №203/3780/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/709/26

Справа № 203/3780/22

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Булацевської Я.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Логойди Тетяни Василівни

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2025 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси, у складі: судді Федчишеної Т.Ю. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання батьківства, виключення відомостей про народження, зобов`язання внести відомості,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 в особі свого представника Логойди Тетяни Василівни звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 128, 134 СК України просив:

1) визнати його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який народився в с. Миронівка, Нікопольського району, Дніпропетровської області, громадянина України, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Покров, Дніпропетровської області;

2) зобов`язати Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виключити відомості про ОСОБА_5 , громадянина України, як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження № 57, складеного 10.04.2019 Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

3) внести відомості до актового запису про народження № 57, складеного 10.04.2019 Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме зазначити батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який народився в с. Миронівка, Нікопольського району, Дніпропетровської області, громадянина України, змінити дитині ОСОБА_4 прізвище з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та видати нове свідоцтво про народження.

В обґрунтування позову зазначив, що навесні 2013 року він познайомився з відповідачкою ОСОБА_2 та з березня 2015 року вони почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу у належному йому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 , проте оскільки сторони у шлюбі не перебували, відомості про батька дитини на підставі ч. 1 ст. 135 СК України зазначені за вказівкою матері.

Позивач повідомляє, що він є батьком дитини, він та відповідачка ОСОБА_2 проживали разом в одному жилому приміщенні як до народження дитини, так і після її народження однією сім`єю, вели спільне господарство, спільно виховували та утримували дитину. Із народження дитина вважає позивача своїм батьком. Позивач постійно піклується про дитину, проявляє батьківську турботу та піклується про сина, із народження дитина перебуває на його повному утриманні.

Відповідачка відмовляється від подання спільної заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей про батька до актового запису про народження дитини (т. 1, а.с. 1-20).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2022, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.12.2022, справу передано за територіальною підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси (т. 1, а.с. 47-48, 77-79).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства задоволено.

Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який народився в с.Миронівка Нікопольського району Дніпропетровської області батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Покров Дніпропетровської області.

Зобов`язано Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вчинити наступні дії :

виключити відомості про ОСОБА_5 , громадянина України, як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження №57, складеного 10.04.2019 Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

внести відомості до актового запису про народження №57, складеного 10.04.2019 р. Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме зазначити його батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який народився в с. Миронівка Нікопольського району Дніпропетровської області, громадянина України, змінити дитині ОСОБА_4 прізвище з « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та видати нове свідоцтво про народження.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 500 гривень та судовий збір у розмірі 992,40 гривень (т. 2, а.с. 54-57зв.).

05.01.2024 відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника Юдіної Наталії Миколаївни подала заяву про перегляд заочного рішення (т. 2, а.с. 67-82).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2024 заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Юдіної Наталії Миколаївни про перегляд заочного рішення по справі №203/3780/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства - задоволено.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2023 року, ухвалене по справі № 203/3780/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства - скасовано і справу призначено до судового розгляду в загальному позовному порядку (т. 2, а.с. 102-103).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.08.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання батьківства, виключення відомостей про народження, зобов`язання внести відомості відмовлено (т. 3, а.с. 125-132).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі свого представника Логойди Тетяни Василівни просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.08.2025 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Також позивач просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2024 про скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 та ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2025 в частині невизнання поважною причину пропуску строку на подання заяви про відвід судді.

Доводами апеляційної скарги є те, що відповідач ОСОБА_2 щонайменше з 12.05.2023 знала про існування справи № 203/3780/22 та про предмет її розгляду, а до цього з листа ДАС від 16.11.2022 про звернення ОСОБА_1 до неї з позовною заявою про визнання його батьком їх спільної дитини ОСОБА_4 , тому, вважає, що відповідачка, достовірно знаючи про існування справи, добровільно та свідомо відмовилася від участі у ній, а заява про перегляд заочного рішення не містить посилання на нові докази, які не були враховані судом при ухваленні заочного рішення. Зазначає, що відповідачка була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, жодних доказів поважності причин своєї неявки в судові засідання нею подано не було, а відсутність проживання особи за місцем своєї реєстрації саме по собі не може бути поважною причиною неявки в суд. Тому, скаржник вважає, що у суду були відсутні передбачені ЦПК України підстави для скасування заочного рішення.

Щодо суті спору зазначає, що суд не надав оцінки наданим позивачем матеріалам кримінального провадження № 12022041030001821, внесеного до ЄРДР 01.10.2022 за ч. 4 ст. 185 КК України, отримані в порядку допиту ОСОБА_8 від 02.10.2022, яка батьком ОСОБА_9 називає ОСОБА_1 , а також пояснення ОСОБА_2 від 05.09.2022, в яких вона назуває ОСОБА_1 своїм цивільним чоловіком, стверджує, що вони разом проживають, а ОСОБА_10 - це їх спільний син. Крім того, не надана оцінка фото та відео, долученим до матеріалів справи, та заявам свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в яких вони підтверджують, що ОСОБА_10 є сином сторін по справі та народився під час їх спільного проживання як чоловіка та дружини конкубінатним (фактичним) шлюбом.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що причиною не проведення експертизи є неявка на експертизу відповідачки разом із дитиною, на порушення вимог процесуального закону не надав цим обставинам, а також відповідним доказам позивача, належної правової оцінки.

Суд не врахував доказів належного повідомлення відповідачки про необхідність явки до експерта і виправдав умисні дії відповідачки, ігноруючи матеріали справи, що містять докази належного її повідомлення про час та місце відбору біологічних зразків з метою проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Суд стверджує, що позивачем не надано доказів, які б достеменно свідчили про походження дитини від нього, однак не враховує, що двічі ДНК-експертиза призначалася за клопотанням позивача і жодного разу її не було проведено виключно через поведінку відповідача.

Тому, скаржник вважає, що висновки в оскаржуваному рішенні про відсутність підстав для застосування наслідків ст. 109 ЦПК України та визнання факту батьківства позивача відносно дитини є помилковими.

Серед іншого, скаржник вважає безпідставним залишення без розгляду його заяви про відвід судді Федчишеної Т.Ю., так як до справ, які потребують особливої оперативної, належать справи стосовно опікунства над дитиною та справи щодо батьківської відповідальності. Тривалий розгляд справи суддею Федчишеною Т.Ю. є наслідком безпідставного затягування чи невжиття суддею заходів щодо розгляду справи у строки, встановлені законом (т. 3, а.с. 141-165).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_14 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін оскаржуване рішення.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу сторона відповідача зазначила, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильному встановленні фактичних обставин справи, яким надана належна правова оцінка; суд першої інстанції дослідив та надав належну правову оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи; норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, застосовано правильно; суд першої інстанції під час розгляду справи не допустив порушення ні норм матеріального, ні норм процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи; а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться лише до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції (т. 3, а.с. 185-196).

Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (суддя - доповідач), Драгомерецького М.М., Коновалової В.А.) від 10.10.2025 та 06.01.2026 за вказаною апеляційної скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду (т. 3, а.с. 179-180, 197-197зв.).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2026 здійснено заміну судді Драгомерецького М.М. на учасника постійно діючого складу колегії - суддю Кострицького В.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 28.07.2026 позивач ОСОБА_1 та його представник - Логойда Т.В. , яка брала у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просили апеляційну скаргу задовольнити, представник відповідача - ОСОБА_14 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, третя особа Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судову повістку-повідомлення на 28.07.2026 отримали в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 12.05.2026 о 09:20:43, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 3, а.с. 210); відповідач ОСОБА_2 - у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як її повноважний представник ОСОБА_14 отримав судову повістку-повідомлення на 28.07.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 12.05.2026 о 09:14:50, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 3, а.с. 208 зв.), в судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 10 квітня 2019 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено актовий запис № 57 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1, а.с. 9).

Матір`ю дитини записано ОСОБА_2 .

Відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері, що не заперечується сторонами.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2023 за клопотанням позивача у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання, зокрема чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведення якої було доручено КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР».

Відповідно до листа КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» ухвалу суду повернуто без виконання в зв`язку з неявкою обох сторін 15.05.2023 та неявкою ОСОБА_2 з дитиною 12.06.2023 на експертизу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2024 року у справі повторно призначено судову молекулярно-генетичну експертизу щодо біологічного батьківства ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У травні 2024 року справу з експертної установи повернуто до суду без виконання ухвали суду від 08.02.2024, у зв`язку з неявкою ОСОБА_2 разом з дитиною 15.04.2024 та 13.05.2024 на експертизу.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Логойда Т. В. указувала на необхідність застосування в даному випадку наслідків ухилення відповідача від участі в експертизі, передбачених ст. 109 ЦПК України, та просила визнати факт батьківства позивача відносно дитини.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, причиною непроведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 04.04.2023, стала неявка обох сторін зокрема 15.05.2023 на експертизу.

Отже, 15.05.2023 до експертної установи не з`явилися як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , який був повідомлений про необхідність такої явки 15.05.2025 до експертної установи, що підтверджується представником позивача у повідомленні про сповіщення сторін про їх виклик до судового експерта, адресованому суду від 11.05.2023 (а. с. 148 т. 1), а тому відсутні підстави стверджувати за таких обставин про ухилення саме відповідача від участі в експертизі.

При цьому, суд зазначив, що відповідно до листа КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від 23.08.2023 № 466 згідно правил проведення молекулярно-генетичних експертиз та методичних рекомендацій експертизи спірного батьківства проводяться з обов`язковим дослідженням ДНК матері, дитини, припустимого батька. Відбір біологічних зразків проводиться тільки при одночасній їх присутності у відділенні. Відсутність однієї із сторін не дозволяє провести дослідження.

Доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про необхідність явки до експертної установи на 12.06.2023 матеріали справи не містять, як і не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про необхідність явки до експертної установи на 15.04.2024 та 13.05.2024, що виключає можливість стверджувати про її ухилення від участі в експертизі.

Як слідує з листа Держмитслужби № 19/19-02-04/8.19/3735 від 08.09.2023 ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23 червня 2023 року виїхали за межі території України. Відомості про їхнє повернення на територію України в матеріалах справи відсутні.

Перебування матері та дитини в умовах воєнного стану в Україні за кордоном та неявка у зв`язку з цим до експертної установи, на переконання суду першої інстанції, не може свідчити про ухилення від проведення експертизи.

Щодо доводів позивача про те, що в період, визначений експертом для явки до експертної установи для проведення експертизи, ОСОБА_2 перебувала в Україні та, на думку позивача, могла з`явитися до експертної установи, то вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Водночас позивачем не надано доказів, які б достеменно свідчили про походження дитини від нього.

Наявні в матеріалах справи світлини та відеозапис спілкування позивача з дитиною суд першої інстанції вважав такими, що не підтверджують з достовірністю біологічне батьківство позивача відносно дитини.

Щодо письмових заяв (показань) свідків, то такі суд першої інстанції, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 200/17947/16-ц, визнав належними доказами, оскільки такого порядку надання показань свідків як письмові показання цивільним процесуальним законодавством України не передбачено. Надання до суду письмових показань свідків не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на задання питань свідкам стосовно обставин справи

Позивач звертався до суду із заявою про виклик у судове засідання та допит як свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , допит яких просив проводити в режимі відеоконференції в приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.02.2025 заяву ОСОБА_1 про виклик свідків задоволено, викликано у судове засідання як свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Ухвалою суду від 07.05.2025 вирішено питання про допит указаних свідків в режимі відеоконференції, доручено Вільнянському районному суду Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції під час судового засідання за участю свідків.

Однак позивачем ОСОБА_1 у подальшому подано до суду письмову заяву, в якій він відмовляється від виклику та допиту свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , просив вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.08.2025 позивач підтримав свою заяву про відмову від допиту свідків.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також позивачем не надано й інших доказів, які б достеменно свідчили про походження дитини від позивача у справі.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та відмовив у задоволенні такого.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Згідно ч. 4 та п.п. 3-5 ч. 5 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував доказів належного повідомлення відповідачки про необхідність явки до експерта і виправдав умисні дії відповідачки, ігноруючи матеріали справи, що містять докази належного її повідомлення про час та місце відбору біологічних зразків з метою проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та висновки в оскаржуваному рішенні про відсутність підстав для застосування наслідків ст. 109 ЦПК України та визнання факту батьківства позивача відносно дитини є помилковими, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції двічі за клопотання сторони позивача призначалася судова молекулярно-генетична експертиза.

Так, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2023 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Логойди Тетяни Василівни про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи в рамках розгляду цивільної справи №203/3780/22 - задоволено.

Призначено по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства, судову молекулярно-генетичну експертизу.

На вирішення судової молекулярно-генетичної експертизи поставлено питання:

- Чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

- Якщо так, чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, площа Соборна,14 e-mail: dneprsme@ukr.net) (т. 1, а.с. 127-128).

04.05.2023 на ім`я суду надійшло повідомлення від КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» про необхідність сторін по справі з`явитися у КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» для проведення експертизи 15 травня 2023 року з 09:00 до 12:00 за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, 14, про що суду необхідно сповістити сторін (т. 1, а.с. 145).

12.05.2023 представник позивача - Логойда Т.В. направила до суду першої інстанції повідомлення про сповіщення сторін справи про їх виклик до судового засідання (т. 1, а.с. 147-148), в якому зазначила, що 08.05.2023 та 11.05.2023 вона направила електронні листи до Дніпровського фахового коледжу радіоелектроніки, за місцем роботи ОСОБА_2 , та відповідачу ОСОБА_2 з повідомленням про виклик останньої та її сина ОСОБА_4 15.05.2023 до КЗ «ДОБ СМЕ» ДОР у проміжок часу з 09:00 до 12:00, а також повідомила про вказаний виклик до експертної установи і позивача ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 148).

Згідно з відповіддю Дніпровського фахового коледжу радіоелектроніки від 12.05.2023 № 165 на адвокатський запит Логойди Т.В. , ОСОБА_2 продовжує працювати в Коледжі викладачем трьох предметів на контрактній основі, 12.05.2023 з нею проведено бесіду та доведено до її відома інформацію про наявність відкритого судового провадження, ознайомлено з ухвалою суду від 04.04.2023 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, ознайомлено з листом з КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від 04.05.2023, в якому повідомляється про дату та умови проведення експертизи. Даний факт підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_2 власноручно та поставлено підпис. Всі документи направлені ОСОБА_2 , на її прохання, на електронну пошту (т. 1, а.с. 150-154).

17.05.2023 до суду надійшло повідомлення від КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» про те, що у зв`язку із неявкою обох сторін 15.05.2023 на експертизу, сторонам необхідно з`явитися у КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» 12.06.2023 з 09:00 до 12:00 за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, 14 (т. 1, а.с. 156).

Відомості про направлення судом сторонам вказаного повідомлення матеріали справи не містять.

05.07.2023 до суду від КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» надійшло повідомлення від 14.06.2023 № 341 про повернення без виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04.04.2023 у зв`язку із неявкою обох сторін 15.05.2023 та неявкою гр-ки ОСОБА_2 з дитиною 12.06.2023 (а.с. 141 т. 1).

В подальшому, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2024 клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Логойди Тетяни Василівни про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи в рамках розгляду цивільної справи № 203/3780/22 - задоволено.

Призначено по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання батьківства, судову молекулярно-генетичну експертизу.

На вирішення судової молекулярно-генетичної експертизи поставлено питання:

- Чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

- Якщо так, чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?

Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, площа Соборна,14 e-mail: dneprsme@ukr.net) (т. 2, а.с. 137-138зв.).

28.03.2024 до суду надійшло повідомлення від КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» про необхідність явки сторін по справі для проведення експертного дослідження 15.04.2024 (т. 2, а.с. 145-146).

У зв`язку з цим, секретар судового засідання в телефону режимі повідомила про надходження листа про необхідність явки до експертної установи позивача ОСОБА_1 , його представника Логойду Т.В. , а також представника відповідача ОСОБА_2 - Юдіну Н.М. , що підтверджується телефонограмами, які наявні в матеріалах справи (т. 2, а.с. 147, 149, 150). Згідно з телефонограмою, адресованою відповідачці ОСОБА_2 , остання на телефонний дзвінок не відповіла (т. 2, а.с. 148).

15.04.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву представника ОСОБА_2 - Юдіної Н.М. щодо неналежного сповіщення ОСОБА_2 про умови та дату проведення експертизи, оскільки чинним законодавством не передбачено можливість повідомлення сторони у справі, яка викликається для проведення експертизи, через її представника. Крім того, у заяві представник відповідача повідомила, що відповідач із дитиною проживає за кордоном і на цей час зв`язку з нею не має (т. 2, а.с. 153-153зв.).

29.04.2024 до суду від КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» надійшло повідомлення, в якому зазначено, що у зв`язку з неявкою громадянки ОСОБА_2 разом з дитиною 15.04.2024 на експертизу, сторонам необхідно з`явитися в експертну установу 13.05.2024 з 09:00 до 12:00 за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, 14 (т. 2, а.с. 155).

Копія вказаного повідомлення направлена представникам сторін на їх електронні пошти 02.05.2024 (т. 2, а.с. 156-157).

У зв`язку із неявкою громадянки ОСОБА_2 разом з дитиною 15.04.2024 та 13.05.2024 на експертизу ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 08.02.2024 повернута без виконання (т. 2, а.с. 158).

Колегія суддів звертає увагу на те, що ні сповіщення телефонограмами, ні направлення відповідних повідомлень на електронні пошти представників сторін, які є адвокатами (в силу чого комунікація суду з представниками сторін повинна здійснюватися засобами поштового зв`язку або за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, як це передбачено ст. 14 ЦПК України) не може вважатися належним сповіщенням сторони відповідача про необхідність явки до експертної установи. Як і не є таким повідомлення відповідача через Дніпровський фаховий коледж радіоелектроніки.

Тому, судом першої інстанції правильно виснувано про те, що доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про необхідність явки до експертної установи на 12.06.2023 матеріали справи не містять, як і не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про необхідність явки до експертної установи на 15.04.2024 та 13.05.2024, що виключає можливість стверджувати про її ухилення від участі в експертизі.

Крім того, з листа Держмитслужби № 19/19-02-04/8.19/3735 від 08.09.2023 вбачається, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23 червня 2023 року виїхали за межі території України (т. 1, а.с. 210-211). Відомості про їхнє повернення на територію України в матеріалах справи відсутні.

Тобто, на момент повторного ініціювання стороною позивача призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи йому було відомо про те, що відповідач разом із дитиною не перебувають на території України, що пов`язано, зокрема, із безпековою ситуацією, викликаною збройною агресією рф та введенням на території України режиму воєнного стану.

Триваюча російська військова агресія проти України, яка змусила відповідачку з малолітньою дитиною залишити Україну з безпекових міркувань, є поважною причиною неможливості явки відповідачки до експертної установи для проведення експертизи як через відсутність відомостей про належне її повідомлення про дату і місце проведення експертизи, так і саме в тій експертній установі в Україні, яку визначив суд.

Крім того, позивач, володіючи інформацією про перебування відповідачки з дитиною за кордоном, не скористався своїм правом на зміну місця проведення такого експертного дослідження, визначивши, наприклад, таке не за своїм місцем проживання, а у більш віддалених від лінії бойового зіткнення регіонах України, що відповідало б якнайкращим та першочерговим інтересам дитини.

Вказане у своїй сукупності унеможливлює покладення на відповідачку передбачених ст. 109 ЦПК України наслідків, що вірно враховано судом.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованих і справедливих висновків, що застосування наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України, до спірних правовідносин у зв`язку із нез`явленням відповідачки до експертної установи порушило б принцип рівності сторін.

Такі висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2026 року у справі № 522/13613/21, яка з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню при вирішенні даного спору.

Оскільки застосування передбачених ст. 109 ЦПК України наслідків є правом, а не обов`язком суду, а ухилення відповідачки від участі у проведенні експертизи по справі не встановлене, то відсутні і можливості суду встановлювати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, оскільки доведеність кровної спорідненості батька із дитиною є предметом доказування по справі, а отже доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості втретє подати клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи у порядку, визначеному, ст. 367 ЦПК України, однак відповідним правом не скористався, а в силу ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції правом на самостійне вирішення вказаного питання законом не наділений.

У постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц, від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18, від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21, від 20 вересня 2024 року у справі № 183/2690/21, від 01 квітня 2025 року у справі № 127/13328/22 зазначено, що, крім висновку експерта генетичної експертизи (ДНК-дослідження), доказами у справі можуть бути будь-які інші фактичні відомості, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд не надав оцінки наданим позивачем матеріалам кримінального провадження № 12022041030001821, внесеного до ЄРДР 01.10.2022 за ч. 4 ст. 185 КК України, отримані в порядку допиту ОСОБА_8 від 02.10.2022, яка батьком ОСОБА_9 називає ОСОБА_1 , а також пояснення ОСОБА_2 від 05.09.2022, в яких вона називає ОСОБА_1 своїм цивільним чоловіком, стверджує, що вони разом проживають, а ОСОБА_10 - це їх спільний син. Крім того, не надана оцінка фото та відео, долученим до матеріалів справи, та заявам свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в яких вони підтверджують, що ОСОБА_10 є сином сторін по справі та народився під час їх спільного проживання як чоловіка та дружини конкубінатним (фактичним) шлюбом.

З такими доводами колегія суддів погодитися не може, оскільки надані позивачем фото та відео, на яких зображений він з дитиною, а також він, дитина і відповідачка (т. 1, а.с. 194-204, т. 2, а.с. 212-216), лише свідчать про проведення їх спільного часу разом, добрі відносини, однак такі докази не можуть беззаперечно підтверджувати факт батьківства позивача, оскільки відсутня саме необхідна сукупність доказів у розумінні вимог ст. 89 ЦПК України.

Щодо долучених письмових пояснень свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , то колегія суддів погоджується із наданою судом першої інстанції оцінкою таким, з огляду на те, що цивільним процесуальним законодавством України такі не передбачено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.01.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 в особі свого представника Логойди Тетяни Василівни про допит в режимі відеоконференції з приміщення Вільнянського районного суду Запорізької області в якості свідків: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; оголосити та дослідити показання свідка ОСОБА_20 , дані нею у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване заочне рішення від 06.12.2023 у справі № 203/3780/22; оголосити та дослідити заяви ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; клопотання про здійснення виклику відповідача ОСОБА_2 у судове засідання Одеського апеляційного суду шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України» відмовлено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, оскільки відсутні підстави для прийняття нових доказів в суді апеляційної інстанції (т. 3, а.с. 197-197зв.).

Про допит в якості свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , позивач клопотав і в суді першої інстанції (т. 2, а.с. 204-206) та згодом відмовився від поданого клопотання (т. 3, а.с. 70, 113).

Вказане, з огляду на повторне заявлення відповідного клопотання в суді апеляційної інстанції свідчить про непослідовну процесуальну поведінку сторони позивача, що у свою чергу ставить під сумнів процесуальну позицію сторони позивача щодо заявлених ним вимог по суті спору. І з цього приводу колегія суддів звертає увагу на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Щодо оскарження позивачем ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2024 про скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 (яка відповідно до положень ст. 353 ЦПК України окремому оскарженню від рішення суду не підлягає) колегія суддів зазначає, що постановлення такої не є безумовною процесуальною підставою для ухвалення іншого по суті судового рішення. Крім того, судова повістка, адресована відповідачці, на 06.12.2023 (дата ухвалення заочного рішення) повернулася з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не вважається належним сповіщенням сторони про дату і час судового засідання, в якому ухвалене заочне рішення, що також є підставою для скасування такого.

Щодо оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2025 в частині невизнання поважною причину пропуску строку на подання заяви про відвід судді колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник вважає безпідставним залишення без розгляду його заяви про відвід судді Федчишеної Т.Ю., так як до справ, які потребують особливої оперативної, належать справи стосовно опікунства над дитиною та справи щодо батьківської відповідальності. Тривалий розгляд справи суддею Федчишеною Т.Ю. є наслідком безпідставного затягування чи невжиття суддею заходів щодо розгляду справи у строки, встановлені законом.

Такі посилання скаржника не є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки згідно п. 1 та 2 ч. 3 ст. 376 ЦПК України такими підставами є - справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Проте, посилаючись на безпідставність залишення без розгляду його заяви про відвід судді Федчишеної Т.Ю., мотиви такого скаржником в апеляційній скарзі не наведені і в чому саме полягає така безпідставність також не зазначено.

Що стосується тривалого розгляду справи, як підстави обґрунтованості заявленого відводу, то така не міститься в переліку обставин, визначених ст. 36 та 37 ЦПК України і не свідчить про наявність сумнівів в неупередженості або об`єктивності судді.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Логойди Тетяни Василівни залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 30 липня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький