Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №748/1108/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 748/1108/26

Провадження № 2/750/2885/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю секретаря Буглака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до Чернігівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від 21.08.2020 в розмірі 14456,48 грн та понесених судових витрат.

Згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17.04.2026 справу за вказаним позовом передано до Деснянського районного суду м. Чернігова за підсудністю.

Позов обґрунтовано тим, що 21.08.2020 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 13-308-863-2-20-Г. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримала кредит і мала сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконала, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 14456,48 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 6380,19 грн; сума заборгованості за відсотками – 1839,65 грн; сума заборгованості за штрафними санкціями – 6236,64 грн. У подальшому, на підставі договорів про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 № GL1N426240 та від 27.12.2024 № 1/12 право вимоги за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від 21.08.2020 поступово перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ». Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат, в які включено витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 29.05.2026.

29.05.2026 розгляд справи відкладено на 12.06.2026 у зв`язку з неявкою відповідача; представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

12.06.2026 сторони повторно не з`явились; від відповідача та від її представника надійшло клопотання про відкладення судового засідання та витребування доказів, які судом задоволено, у зв`язку із чим розгляд справи відкладено на 21.07.2026.

У судове засідання 21.07.2026 сторони не з`явилися; від відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій остання позовні вимоги не визнала, мотивуючи це виконанням своїх зобов`язань за кредитним договором та законодавчою забороною на нарахування пені за кредитними договорами.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

21.08.2020 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 13-308-863-2-20-Г (далі – Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах, визначених Договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.

Пунктом 2 Договору визначено умови та порядок надання кредиту. Зокрема, розмір кредиту становить 6496,34 грн; строк кредитування – до 20.08.2024; процентна ставка за користування кредитом – 10% річних; щомісячний платіж – 295,35 грн; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості – 2% від суми кредиту, що сплачується щомісячно; процентна ставка за користування кредитом після 20.08.2024 – 0,1%.

За змістом п. 1.2 Договору кредит надається, у тому числі, шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою.

Згідно з п. 7.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 20.08.2027, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що Договір укладено у письмовій формі; його підписано представником АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 особисто. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Отже, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору та досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

21.08.2020 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким АТ «МЕГАБАНК» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти на визначених у договорі умовах.

АТ «МЕГАБАНК», здійснивши 21.08.2020 видачу готівки ОСОБА_1 , виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором, що підтверджено заявою на видачу готівки № TR.2634283.1415.4129 від 21.08.2020 та випискою по особовому рахунку останньої; факт отримання кредитних коштів відповідач визнала.

Таким чином, АТ «МЕГАБАНК» виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від 21.08.2020 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги, а новий кредитор набув права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього договору (п. 1 Договору). При цьому за відступлення прав вимоги новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі та в порядку, визначеними цим договором (п. 4 Договору).

На підтвердження переходу прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» позивачем надано копію витягу з додатку № 1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 (реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/дебіторів за такими договорами) та копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024.

У подальшому, 27.12.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, згідно з умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром в додатку № l до цього договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти в сумі та в порядку, визначених цим договором.

Згідно з абз. 2 п. 1 договору про відступлення прав вимоги № 1/12 права вимоги, що відступаються за цим договором, належать первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором боржників – АТ «МЕГАБАНК».

На підтвердження переходу прав вимоги до відповідача за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» позивачем надано копію витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 (реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/дебіторів за такими договорами) та копії платіжних інструкцій № 1074 від 27.12.2024, № 1091 від 31.01.2025 та № 1822 від 22.09.2025.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Отже, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором – банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, на підставі зазначених вище договорів факторингу ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від 21.08.2020.

Щодо порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором, суд зважає на таке.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів та комісій своєчасно й у повному обсязі не виконала, допустивши прострочення грошового зобов`язання на загальну суму 14456,48 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

На підтвердження факту порушення відповідачем своїх зобов`язань позивачем надано довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від 21.08.2020, яку видано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», згідно з якою станом на 03.09.2024 сума заборгованості відповідача становить 14456,48 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 6380,19 грн; сума заборгованості за відсотками – 1839,65 грн; сума заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями – 6236,64 грн. Вказана заборгованість є предметом позову.

Надаючи оцінку розрахунку заборгованості відповідача в частині заборгованості за тілом кредиту та за процентами, суд зважає на наступне.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.06.2026 клопотання відповідача та її представника про витребування доказів задоволено; у первісного кредитора (АТ «МЕГАБАНК») витребувано інформацію щодо сплати ОСОБА_1 коштів за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від 21.08.2020.

26.06.2026 до суду надійшла витребувана інформація щодо сплати ОСОБА_1 коштів за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від 21.08.2020, а саме виписки по особовим рахункам останньої. Так, згідно з інформацією уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» від 23.06.2026 № 542 за наявними в АТ «МЕГАБАНК» даними станом на дату відступлення права вимоги ОСОБА_1 здійснено платежі, що відображено у доданих виписках за рахунком.

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 21.08.2020 по 02.12.2022 вбачається, що 21.08.2020 на рахунок останньої зараховано грошові кошти в сумі 6496,34 грн (призначення: «видача позичкових коштів згідно договору № 13-308-863-2-20-Г від 21.08.2020 через касу»).

01.10.2020 ОСОБА_1 здійснила два платежі по кредитному договору на суму 4,87 грн та 111,28 грн і ці платежі враховано позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача (6496,34 – 4,87 – 111,28 = 6380,19).

Разом з тим, ця виписка по особовому рахунку відповідача містить інформацію про проведення останньою інших платежів на погашення заборгованості за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від 21.08.2020, а саме 31.08.2020 – на суму 150,00 грн; 29.09.2020 – на суму 300 грн; 29.09.2021 – на суму 400 грн та 19.11.2021 на – суму 300 грн, а загалом – на суму 1150,00 грн. Зазначені платежі при проведенні розрахунку заборгованості за кредитним договором позивачем не враховано.

Окрім того, згідно випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 03.12.2022 по 04.09.2024 на погашення заборгованості за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від 21.08.2020 позивач також здійснила й інші платежі, а саме 04.09.2024 – в сумі 3776,55 грн та в сумі 2603,64 грн, як погашення заборгованості за тілом кредиту (в графі призначення платежу зазначено «повернення кредиту»), а також в сумі 1137,52 грн та в сумі 702,13 грн, як погашення заборгованості за відсотками (в графі призначення платежу зазначено «сплата %»). Ці платежі при проведенні розрахунку заборгованості за кредитним договором позивачем також не враховано.

Таким чином, при обчисленні заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від 21.08.2020, позивач правильно врахував сплату відповідачем по кредиту грошових коштів на суму 116,15 грн (4,87 + 111,28), однак, позивачем не враховано здійснення ОСОБА_1 інших платежів за цим кредитним договором на загальну суму 9369,84 грн (1150 + 3776,55 + 2603,64 + 1137,52 + 702,13), які відображено у зазначених вище виписках по особовим рахункам відповідача.

Отже, відповідач виконала свої зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором № 13-308-863-2-20-Г від 21.08.2020 в частині сплати заявленої позивачем заборгованості за тілом кредиту (6380,19 грн) та за відсотками (1839,65 грн), сплативши на користь первісного кредитора (АТ «МЕГАБАНК») грошові кошти на загальну суму 9369,84 грн, у зв`язку із чим у задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити.

Щодо нарахування відповідачу заборгованості за комісією за кредитним договором суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Пунктом 2.8 Договору передбачено нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,0 % від суми кредиту, яка має сплачуватись щомісячно.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації щодо стану кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 Верховний Суд зазначив наступне: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, умовами Договору не визначено перелік послуг, які підлягають оплаті як комісія за обслуговування кредитної заборгованості; доказів надання таких послуг кредитодавцем не надано, а отже положення договору про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості слід визнати нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на позивача.

Зважаючи на прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати, а саме судовий збір та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», місцезнаходження: провул. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411;

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Б.В. Крапивний