Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №127/25097/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25097/26

Провадження № 3/127/4974/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за статтею 173 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 145078 від 03.07.2026: «13.06.2026 близько 19:00 год за адресою: місто Вінниця, вулиця Дубовецька, громадянин ОСОБА_1 під час непорозуміння з громадянином ОСОБА_2 застосував в напрямку останньої перцевий балон сльозогінної дії».

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом надіслання SMS-повістки. Поряд з тим, ОСОБА_1 надіслав до суду заяву, у якій повідомив суд, що з`явитись до суду не має змоги, оскільки перебуває на військовій службі, також до заяви долучив письмові докази наявності конфлікту між ним та потерпілою.

Оскільки, ОСОБА_1 надано до суду оригінал витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , на підтвердження проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , суд не вбачає доцільності застосовування до нього приводу, у протилежному випадку це було б «правовим пуризмом», на недопустимості якого наголошує ЄСПЛ.

За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція статті 173 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Тобто, об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що призвели до порушення громадського порядку і спокою громадян. Означені, передбачені диспозицією ст. 173 КУпАП стани: «порушення громадського порядку» та «порушення спокою громадян» – є обов`язковими альтернативними елементами об`єктивної сторони дрібного хуліганства.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, працівниками поліції до суду, крім протоколу про адміністративне правопорушення, надано протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.06.2026, письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ..

Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 13.06.2026 та письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що остання просить прийняти міри до її сусіда – ОСОБА_1 , з яким у неї 13.06.2026 на вулиці виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_1 почав ображати ОСОБА_3 нецензурною лайкою та бризнув балончиком в обличчя. Після чого, ОСОБА_3 почала відходити від ОСОБА_1 , однак, він наздогнав її та повторив неправомірні дії. На крик вибігла мати ОСОБА_3 , якій ОСОБА_1 також намагався забризгати очі перцевим балончиком сльозогінної дії.

Із письмових пояснень ОСОБА_1 від 13.07.2026 вбачається, що останній виїжджав з двору на автомобілі в якому також знаходилась його дружина. Вийшов зачинити ворота. В цей час до автомобіля підійшла сусідка ОСОБА_3 , яка почала погрожувати та стукати руками по машині. ОСОБА_1 намагався заспокоїти ОСОБА_3 , проте, остання на зауваження не реагувала, тому ОСОБА_1 на відстані 3-х метрів застосував перцевий газ в напрямку ОСОБА_3 , яка постійно його переслідує. Крім того, ОСОБА_3 через нерозділені почуття постійно переслідує дружину ОСОБА_1 , погрожує їх сім`ї та ображає нецензурною лайкою дружину та дітей.

Відеозапису до матеріалів справи про адміністративне правопорушення працівниками поліції не долучено.

Інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, матеріали справи не містять.

Згідно вище зазначених пояснень, ОСОБА_1 забризгав очі перцевим балончиком сльозогінної дії у відповідь на агресивні дії потерпілої. Крім того, ОСОБА_1 надав суду докази переслідувань з боку потерпілої ОСОБА_3 , а також докази взаємних тривалих конфліктних відносин між сім`єю ОСОБА_1 та сусідкою ОСОБА_3 ..

Наявність стійкого та тривалого конфлікту між особами, з суб`єктивної сторони, виключає в насильницьких діях особи, зумовлених таким конфліктом, хуліганські мотиви, тобто мотиви неповаги до суспільства.

Зазначені у протоколі обставини не розкриті з точки зору їх відповідності диспозиції статті 173 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 і не є підтвердженими достатніми доказами. Досліджені судом пояснення сторін конфлікту є протилежними за змістом щодо обставин подій.

Слід зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших достатніх доказів, не може бути достатнім доказом винуватості особи.

Таким чином, при наявності двох протилежних версій, одна з яких не підтверджена достатніми доказами, а інша жодним чином не спростована, приймаючи до уваги норми статті 62 Конституції України, що всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: