Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №127/24128/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24128/26

Провадження № 3/127/4829/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянинаУкраїни, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

03.07.2026 о 12 год 16 хв у м. Вінниця, вулиця Левка Лук`яненка, 139-А, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя; звужені зіниці очей, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки, усвідомлюючи свої дії та будучи ознайомленим з відповідальністю. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори № 470795. Також було встановлено що водій вже двічі протягом року був притягнутий до відповідальності за ст. 130 КУпАП. Водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та дату судового засідання, шляхом надіслання SMS-повістки та повістки надіслано за адресою місця проживання, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відомості про неможливість з`явитись у судове засідання з поважних причин суду надані не були. Тому право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на справедливий суд, яке гарантоване ст. 6 Конвенції, є забезпеченим, проте означеним правом особа не скористалась.

Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини у справі (далі – ЄСПЛ) «Пономарьов проти України», сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, у постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі – ВС) зауважив, що частиною другою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) визначено, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за статтею 130 КпАП, не є обов`язковою.

В зв`язку з цим суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 3 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно з ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Пунктом 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі – Інструкція) визначені ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими ознаками, як слідує з наведеної Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Наявність складу адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_1 , у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами наявними у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 709589 від 03.07.2026, на якому наявний підпис ОСОБА_1 ; довідкою старшого інспектора ВАП; безперервним відеозаписом з портативного відеореєстратора № 470795; письмовим направленням водія до проходження на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 03.07.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку; копією постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2025 року, у справі № 127/20602/25; копією постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 12.12.2025 року, у справі № 136/2288/25; іншими матеріалами справи.

Рапорт суд оцінює виключно як службовий документ, який містить інформацію про вчиненні поліцейськими дії та мотиви, якими керувались поліцейські, встановлюючи осіб, причетних до вчинення адміністративних правопорушень.

Наявні в матеріалах справи докази в сукупності узгоджуються між собою, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному законом порядку, в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП і встановлений судом перебіг досліджуваної події відповідає змісту відео, яке міститься на технічному носієві з відеозаписом і знаходиться в матеріалах справи.

З відеозаписів, долучених до протоколу чітко вбачається: факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом; факт, що під час спілкування, працівниками поліції у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку; факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 безпідставно відмовився від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, за наявності передбачених законом, зокрема Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, підстав направлення його до проходження такого медичного огляду.

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння ОСОБА_1 , суд враховує, що згідно з наданими суду копіями судових рішень, останній двічі протягом року був притягнутий до адміністративної відповідальності за дії, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП.

Зокрема, з наданих суду копій постанов суду випливає, що ОСОБА_1 притягнутий: постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2025 року, у справі № 127/20602/25, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,постанова набрала законної сили 08.08.2025; постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 12.12.2025 року, у справі № 136/2288/25, за ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова набрала законної сили 23.12.2025.

Правопорушення, яке є предметом судового дослідження, ОСОБА_1 вчинив 03.07.2026 року, тобто протягом року після двох разів накладення на нього судом відповідних адміністративних стягнень за частиною 1 статті 130 КУпАП. Отже, діяння ОСОБА_1 за зазначеним фактом охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення правопорушення особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення нею нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує таке.

Згідно з наданими суду матеріалами був підтверджений факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП. Однак факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП не може бути врахований судом в якості обставини, що обтяжує відповідальність останнього, оскільки є кваліфікуючою ознакою вчиненого ним діяння. Не були встановлені судом й обставини, що пом`якшують його відповідальність.

Санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП вставлені такі види стягнення як штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Відповідно до довідки інспектора ВАП Тетяни Гамарник: ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував. 03.07.2026 втретє протягом року, керував автомобілем марки Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння.

Згідно з ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Поряд з цим, ч. 2 ст. 130 КУпАП містить виключення із визначеного в ч. 2 ст. 30 КУпАП загального правила щодо можливості позбавлення лише наданого права, оскільки прямо передбачає для водіїв безальтернативну санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність», колізія норм права - це протиріччя або невідповідність між нормами права у нормативно-правових актах, що регулюють одні й ті самі суспільні відносини. Протиріччя між нормами права у нормативно-правових актах - це колізія норм права в нормативно-правових актах рівної юридичної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність», у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають:

1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті (пріоритет застосування кодексу над первинним законом, прим.));

2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.

Як видно, санкція частини 2 статті 130 КУпАП встановлює для водіїв додаткове безальтернативне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, була викладена в останній редакції Законом України № 1231-IX від 16.02.2021, який вступив в дію 17.03.2021 року (опубліковано в Офіційний Вісник України 2021, 23 від 26.03.2021). Тоді як частина 2 статті 30 КУпАП, яка передбачає можливість позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами, прийнята в редакції Закону України від 24 вересня 2008 року N 586-VI, який вступив в дію 16.11.2008 року (через 30 днів з дня його опублікування в Голос України 2008, N198 від 17.10.2008).

Відтак, у випадку колізії між ч. 2 ст. 30 КУпАП, яка не допускає позбавлення права керування транспортними засобами особи, якій це право не було надано, та ч. 2 ст. 130 КУпАП, яка прямо передбачає безальтернативне додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами особи, якій цього права не було надано, за правилами п. 2 ч. 3 ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність», пріоритетному застосуванню підлягає ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи положення ст. 33 КУпАП при вирішенні питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нею, а також іншими особами нових правопорушень, суд враховує: характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної шкідливості, особу порушника, ступінь її вини. А тому суд вважає за доцільне задля досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у статті 23 КУпАП, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

Вирішуючи питання щодо обсягу застосованого стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд враховує таке. Відповідно до частини 2 статті 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Згідно з частиною 3 статті 30 КУпАП у разі, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

З наданої до матеріалів справи копії постанови вбачається, що постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 12.12.2025 року, у справі № 136/2288/25, за ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова набрала законної сили 23.12.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Відтак, на момент розгляду означеної справи, згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 має невідбуте стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, застосоване постановою суду у справі № 136/2288/25, невідбута частина якого за імперативною нормою ч. 3 ст. 30 КУпАП підлягає приєднанню, зокрема, за постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 12.12.2025 року (набрала законної сили 23.12.2025), у справі № 136/2288/25про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, - невідбута частина стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами становить: 4 (чотири) роки 5 (п`ять) місяців 1 (один) день.

Відтак, за правилами ч. 3 ст. 30 КУпАП, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення, застосованого в цій справі: 10 років позбавлення права керування транспортними засобами, слід приєднати невідбуту частину стягнення за вищевказаною постановою та, з врахуванням вказівки ч. 3 ст. 30 КУПАП, що загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті, визначити остаточне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 14 (чотирнадцять) років 5 (п`ять) місяців 1 (один) день.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування до ОСОБА_1 додаткового стягнення, передбаченого санкцією закону про адміністративну відповідальність, у виді конфіскації керованого транспортного засобу, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Конституції України, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 354 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 29 КУпАП, конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

Як видно із змісту означених правових норм, конфіскація як санкція за вчинене правопорушення може бути застосована судом до правопорушника, який є власником майна, що підлягає конфіскації. Тому не можна накладати це стягнення на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

З наданих суду матеріалів справи не вбачається, кому саме належить керований ОСОБА_1 транспортний засіб, тому правові підстави для застосування додатково стягнення у виді конфіскації керованого ним автомобіля, на переконання суду, відсутні.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в сумі 665 грн 60 коп., сплата якого передбачена п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 130, статтями 7, 9-12, 23, 30, 33-35, 40-1, 221, 245, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням на нього штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

На підставі частини 3 статті 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до застосованого стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк десять років приєднати невідбуту ОСОБА_1 частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, застосовану до нього постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 12.12.2025 року у справі № 136/2288/25, та застосувати до ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк 14 (чотирнадцять) років 5 (п`ять) місяців 1 (один) день.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: