Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №308/9836/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9836/26

3/308/3234/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника – Ільчука І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №005941Е від 27.06.2026 вбачається, що 27.06.2026 о 21 год 55 хв, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 241 на відстані 5100 м. до державного кордону на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_1 , який здійснив повторну спробу незаконного перетину державного кордону України, з України в Словацьку Республіку, поза встановленим пунктом пропуску через державний кордон, в умовах воєнного стану. Своїми діями порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57.

ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину не визнав. Пояснив, що 27 червня 2026 року, перебуваючи у потязі напрямком Мукачево-Сянки (квиток на який було придбано у м. Ужгороді з часом відбуття зі станції «Ужгород» о 20:26) на станції Невицьке близько 20:42 до нього підійшло двоє осіб і попросили пред`явити документи. Після його пояснень щодо мети та поїздки до міста Львова, пред`явлення оригіналу квитка на потяг та наголошення, що кінцевою станцією є Сянки Львівської області, як згодом з`ясувалося, працівники прикордонної служби наказали йому покинути потяг, зважаючи на їх обов`язок відвезти його до прикордонного пункту «Гута» для більш поглибленої перевірки його особи. Після цього, його транспортували на автомобілі до прикордонного пункту «Гута», де о 21:55 був складений протокол про його затримання і протокол за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Наголосив, що жодного наміру перетнути кордон та виїхати за межі України як у законний, так і в незаконний спосіб у нього не було.

Захисник у судовому засіданні зауважив, що протокол про адміністративне правопорушення складено за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, кваліфікуючою ознакою якої є повторність вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, однак будь-які докази притягнення його підзахисного до відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП матеріали справи не містять. Так само і за змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №005941Е від 27.06.2026 відсутнє посилання на судове рішення, згідно з яким його підзахисного піддано адміністративному стягненню і що строки не погашено. Захисник зазначив, що посилання у протоколі на місце вчинення правопорушення є невірним, оскільки підзахисний вимушено покинув потяг і не був затриманий на місці вчинення правопорушення при спробі перетину кордону.

При цьому заявив клопотання про закриття провадження у справі, у якому зазначив, що до матеріалів справи не долучено жодних речових доказів, фото чи відеофіксації факту його руху у напрямку державного кордону. Вважає, що у даній справі не доведено поза всяким розумним сумнівом факт спроби перетинання державного кордону України 27.06.2026, за що передбачено відповідальність ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а тому на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 7 та ст. 245 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного і об`єктивного з`ясування всіх обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення.

Диспозицією ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена, зокрема, відповідальність за спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинену групою осіб.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Отже, для наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, необхідно встановити факт спроби перетину ним державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску у групі осіб та наявність прямого умислу на незаконний перетин державного кордону.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, до матеріалів справи не додано належних доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

За твердженнями ОСОБА_1 , його було опитано у потязі щодо наявності певних військово-облікових документів, на підтвердження обставини щодо прямування у потязі пред`явлено у судовому засіданні оригінал квитка, придбаного 27.06.2026 о 19:53, напрямком Ужгород-Сянки. Роздруківку відомостей щодо станцій та часу відбуття потяга 6523/6524 «Мукачево-Сянки Приміський поїзд(електричка), згідно з яким часом відбуття потяга зі станції «Ужгород» значиться 20:26, час відбуття зі станції «Невицьке» - 20:42. Вказані відомості узгоджуються з поясненнями щодо пересування ОСОБА_1 після 20:00 27.06.2026.

Як вбачається з протоколу про адміністративне затримання від 27.06.2026, ОСОБА_1 затримано 27.06.2026 о 21:55 год. на напрямку 241 на відстані 5100 м до державного кордону на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». При цьому згідно з протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 27.06.2026 у ОСОБА_1 вилучено тільки паспорт громадянина України, іноземної валюти не виявлено, а також не виявлено паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» до прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Крім того, за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 «Про прикордонний режим» визначено категорію осіб, які планують здійснювати в`їзд у межах прикордонної смуги, що не потребують оформлення дозволу у відповідного органу Державної прикордонної служби України. Зокрема, п. 47 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147, визначено, що право на в`їзд, перебування і пропуск у прикордонну смугу без дозволу мають особи, рух яких починається та закінчується за межами прикордонної смуги, що рухаються у тому числі залізничним транспортом залізничними шляхами сполучення, частина яких проходить по ділянках місцевості, де встановлено прикордонну смугу, без виконання зупинок, виходу на залізничних станціях у прикордонній смузі.

Доказів, що ОСОБА_1 здійснив вихід на залізничній станції «Невицьке» добровільно з умислом незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску до справи не долучено.

Крім того, суддя бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у вчиненні правопорушення суд вправі посилатися лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи; що справа про адміністративне правопорушення повинна бути розглянута у розумні строки.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі.

Статтею 62 Конституції України регламентовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення. Тому суддя, ухвалюючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 204-1 ч. 2, 247 ч. 1 п. 1, 283-285, 287-294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик