Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №550/235/22 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/235/22 Номер провадження 22-ц/814/30/26Головуючий у 1-й інстанції Юрлагіна Т. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Триголов В.М.,

судді: Дряниця Ю.В., Дорош А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2022 року та додаткове рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 12 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Чутівського районного суду Полтавської області з позовом до відповідача, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня подання позовної заяви до досягнення повнолітня дітьми, також просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 24.05.2022 року і до закінчення навчання ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від шлюбу мають повнолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є студенткою 2 курсу факультету «Міжнародно-правовий факультет» Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, денної форми навчання, та двох малолітніх доньок: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 17.03.2020 року сторони проживають окремо, шлюбні відносини припинено, крім того відповідач звернувся до Чутівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Діти проживають разом з матір`ю та перебувають на її утриманні, відповідач ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків щодо утримання малолітніх дітей та дитини, яка продовжує навчання, угоди про сплату аліментів у добровільному порядку між сторонами не досягнуто, а тому позивач звернулась до суду з позовною заявою.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітніх доньок ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.05.2022 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 24.05.2022 року і до закінчення навчання ОСОБА_1 до 30.06.2024 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1984 грн. 80 коп. (одна тисяча девятсот вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Додатковим рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 12 липня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , суму витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі ) гривень.

Непогодившись із вказаними рішеннями їх в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права .

У скарзі на рішення апелянт вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги звернення ОСОБА_1 із зустрічним позовом зокрема щодо оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини ( ОСОБА_6 ).

Відповідач вказує, що розгляд справи за наявними у ній доказами без урахування позиції відповідача позбавив його можливості реалізувати своє право на подачу клопотання про призначення експертизи, допиту свідків та надання належних доказів стосовно дійсних обставин справи та взаємин між сторонами у справі.

Апелянт зазначає, що при розгляді справи судом було порушено принцип змагальності сторін та надано перевагу вимогам ОСОБА_2 , при цьому взагалі не враховано аргументи відповідача , щодо обставин справи та безпідставності задоволення первісного позову.

Щодо додатково рішення , ОСОБА_1 зазначає, що таке прийняте з порушенням норм статтей 141, 246, 270 ЦПК України. Так, з викладеним текстом поданої заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданими відповідними копіями документів ОСОБА_1 не згодний, оскільки заява подана без дотримання представником процесуальних дій визначених ЦПК України, адже така заява мала бути подана у відповідності до вимог ст.134 ЦПК України, тобто з першою поданою заявою по суті, також наголошував, що розмір витрат, які сторона силатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.141 ЦПК України).

Зважаючи на викладені обставини , скаржник просив скасувати рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2022 року та додаткове рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 12 липня 2022 року. Скасувати ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2022 року у справі №550/284/22 та направити справу №550/235/22 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У справі встановлено, що згідно повторно виданого свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 19 січня 2008 року , батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 та НОМЕР_3 виданих 27 лютого 2012 року батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно студентського квитка, серії НОМЕР_4 ОСОБА_5 є студенткою «Міжнародно-правового факультету» Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, денної форми навчання, термін навчання до 30.06.2024 року .

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 29 червня 2022 року у справі № 550/1205/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Ухвалою Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2022 року в даній справі у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено та повернуто позов позивачу. Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишено без задоволення. Ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2022 року про відмову у прийнятті зустрічного позову – залишено без змін.

Щодо рішення , задовольняючи частково позов про стягнення аліментів на утримання дітей місцевий суд виходив з того, що конституційним обов`язком батьків є утримання своїх дітей до їх повноліття, тим більше, що ОСОБА_1 , є особою працездатного віку, відомостей щодо перебування на обліку у центрі зайнятості не надав, не маючи інших аліментних зобов`язань, не надає ОСОБА_2 необхідної матеріальної допомоги на утримання доньок.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Згідно зі статтею 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до частини 6 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями частини 3 статті 183 СК України передбачено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено аргументів , що вказували б на неможливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі та вказували б на наявність заперечень щодо стягнення з нього аліментів на утримання доньок ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу). Відтак , рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає залишенню без змін.

Скаржник заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання.

Статтею 198 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ст. 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно ст. 200 СК Українисуд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Частково задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції обґрунтовував свій висновок тим, що позивач надала суду достатні докази на підтвердження факту навчання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у зв`язку із цим дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 24.05.2022 року і до закінчення навчання тобто - до 30.06.2024 року.

Наголошуючи на необхідності скасування рішення суду першої інстанції відповідач вказував , що під час розгляду справи судом першої інстанції він звернувся із зустрічним позовом про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з батьком, про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини, про поділ в натурі майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що неврахування даного зустрічного позову призвело до ухвалення незаконного по суті рішення, оскільки у разі задоволення вимог про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з батьком, та про оспорювання батьківства й виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини, були б відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Колегія суддів відхиляє дані аргументи оскільки ОСОБА_1 скористався своїм правом на оскарження ухвали про відмову у прийнятті зустрічного позову .

Так, постановою Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2022 року залишено без змін.

А отже , судом апеляційної інстанції вже було надано оцінку аргументам ОСОБА_1 щодо законності ухвали про відмову у прийнятті зустрічного позову та можливості об`єднання позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до спільного розгляду . Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили.

Відомостей про звернення ОСОБА_1 із відповідним самостійним позовом про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з батьком, та про оспорювання батьківства й виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини до ОСОБА_2 матеріали справи не містять . Відтак, наведені скаржником аргументи є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Параграф 1 глави 5 ЦПК України містить основні положення про докази, зокрема частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи матеріали справи та враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дитину, забезпечувати їй необхідні та достатні умови життя, які б сприяли всебічному і гармонійному розвитку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 24.05.2022 року і до закінчення навчання ОСОБА_1 до 30.06.2024 року.

Щодо скарги на додаткове рішення.

Апелянт зазначав, що не згоден із додатковим рішення , адже суд першої інстанції при його ухваленні не звернув уваги на порушення стороною позивача норм законодавства , зокрема ст.134 ,141 ЦПК , не надавши докази витрат на правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору та не зробивши відповідну заяву до судових дебатів.

Так , дійсно відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Разом з тим, згідно ч.8 ст.141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні з позовом ОСОБА_2 вказала , що орієнтовна сума судових витрат складатиме 10 000 грн. Після ухвалення рішення по суті позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у строк та в прядку що визначений ч.8 ст.141 ЦПК з урахуванням положень ч.3 ст.124 ЦПК. Тож, на думку колегії суддів , позивач до судових дебатів, під час звернення із позовом зробила відповідну заяву , про стягнення витрат на правничу допомогу та в подальшому скористалась своїм правом на надання доказів понесення таких витрат після ухвалення рішення по суті справи.

Відповідно до ч.2 ст.134 ЦПК у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Проте , відмова у стягненні судових витрат з підстав неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат є правом суду , а не обов`язком.

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення позивачем долучено докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, а саме: укладений 18.05.2022 року між адвокатом Ковжогою О.І. і позивачем ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги та додаток №1 до договору про надання правової допомоги б/н від 18.05.2022 року; квитанцію про сплату за послуги б/н від 18.05.2022 на суму 10000 грн. ; розрахунок суми гонорару, який складається з 1000 грн., консультації роз`яснення з правових питань ; аналіз судової практики 750 грн.; підготовка позову 3000 грн.; підготовка різних процесуальних документів 750 грн.; участь у судових засіданнях 4500 грн.; акт виконаних робіт від 04.07.2022 року.

Зважаючи на наведене, враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно зазначив , що вартість наданих послуг у розмірі 10 000 грн є надмірною, а отже підлягає зменшенню до 4 000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції регламентовані положеннями ст.367 ЦПК України , частинами 1-3 якої визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішень суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд -,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2022 року та додаткове рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 12 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: Ю.В. Дряниця

А.І. Дорош