Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №554/17976/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/17976/25 Номер провадження 22-ц/814/3001/26Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Дряниці Ю.В., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року до Шевченківського районного суду міста Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (далі ДКС) про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання зобов`язання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 30.10.2023 у справі 554/13154/22 позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, ДКС про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, задоволено в повному обсязі, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку ДКС, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 240 500 грн.

17.01.2024 року Октябрським районним судом міста Полтави видано виконавчий лист у справі №554/13154/22.

ОСОБА_1 на адресу ДКС направив заяву від 19.02.2024 року про виконання рішення суду із вимогою про перерахування грошових коштів у сумі 240500 грн, до якої долучив рішення суду, оригінал виконавчого листа у справі 554/13154/22, довідку з реквізитами рахунку для перерахування коштів. ДКС отримала його заяву 23.02.2024 року.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі Закон № 4901-VI) перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Початком перебігу тримісячного строку слід вважати наступний робочий день після отримання заяви ОСОБА_1 разом із виконавчим листом 26.02.2024 року, а кінцевим строком виконання зобов`язання 25.05.2024 року.

У той же час зобов`язання виконано 17.10.2025 року.

Зважаючи на викладене, ДКС прострочила виконання зобов`язання, початком строку якого слід вважати наступний день після спливу тримісячного строку встановленого у ч.4 ст. 3 Закону № 4901-VI, тобто з 26.05.2024, а кінцевим день виплати 17.10.2025, а всього 510 днів.

Ураховуючи викладене, сума інфляційних втрат за вказаний період становить 42 802, 00 грн, а сума 3% річних дорівнює 10 081, 23 грн. Загалом боржник повинен сплатити за прострочення 510 днів виконання зобов`язання на користь ОСОБА_1 52 883, 23 грн.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання зобов`язання було задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 52 851, 59 гривень, з яких 10 049,59 гривень 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання за період з 26.05.2024 до 16.10.2025 включно, 42 802,00 гривень інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання за той самий період, та судовий збір у сумі 605,60 гривень.

В задоволені позову в частині вимог до Полтавської обласної прокуратури було відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилась Державна казначейська служба України та подали апеляційну скаргу, в якій прохають скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Зокрема вказує, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають істотне значення по справі та не застосовано законодавство, яке поширюється на спірні правовідносини.

Акцентує увагу суду, що строки виконання судових рішень за КПКВК 3504030 насамперед залежать від суми коштів, встановленої у законі про державний бюджет України у відповідний рік.

Крім того зазначає, що розмір бюджетних асигувань не є достатнім для виконання усіх судових рішень, то казначейство на виконання вимог пункту 39 порядку №845 постійно звертається до Мінфіну із пропозиціями щодо необхідності передбачення у Законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за КПКВК 3504030, що дозволило б виконувати відповідні судові рішення у максимально стислі законом строки. Враховуючи вищевикладене, Казначейством було здійснено перерахування коштів за Виконавчим листом в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше Виконавчого листа.

Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 30.10.2023 у справі 554/13154/22 позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування задоволено в повному обсязі, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_1 240 500 грн.

17.01.2024 року Октябрський районний суд міста Полтави видав виконавчий лист у справі №554/13154/22.

ОСОБА_1 на адресу ДКС направив заяву від 19.02.2024 року про виконання рішення суду із вимогою про перерахування грошових коштів у сумі 240500 грн. Вказану заяву направлено разом із рішенням суду, оригіналом виконавчого листа у справі 554/13154/22, довідкою-реквізитами рахунку для перерахування коштів та отримано ДКС 23.02.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за формою 119 АТ «Укрпошта», на якому міститься відбиток пошти та позначка дати вручення «23.02.24» (а.с.12-13).

17.10.2025 року кошти за рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 30.10.2023року надійшли на рахунок ОСОБА_1 - кошти у сумі 240500 грн., що підтверджено інформацією про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 14).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням суду було визначено грошове зобов`язання держави перед позивачем, яке виконано з порушенням установленого законом строку, у зв`язку з чим позивач набув право на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Водночас суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову до Полтавської обласної прокуратури, оскільки належним відповідачем у спірних правовідносинах є Державна казначейська служба України, яка здійснює виконання судових рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

За змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зобов`язання виникають і із завдання шкоди.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 30.10.2023 у справі 554/13154/22 на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди було стягнено кошти в сумі 240 500 грн. 17.01.2024 року Октябрський районний суд міста Полтави видав виконавчий лист у справі №554/13154/22.

ОСОБА_1 на адресу ДКС направив заяву від 19.02.2024 року про виконання рішення суду із вимогою про перерахування грошових коштів у сумі 240500 грн. 17.10.2025 року кошти за рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 30.10.2023року надійшли на рахунок ОСОБА_1 - кошти у сумі 240500 грн., що підтверджено інформацією про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 14).

Початком перебігу тримісячного строку відповідно до Закону № 4901-VI є 26.02.2024 року, а кінцевим строком виконання зобов`язання 25.05.2024 року.

Зважаючи на викладене, ДКС прострочено виконання зобов`язання, початком строку якого слід вважати наступний день після спливу тримісячного строку, встановленого у ч. 4 ст. 3 Закону № 4901-VI, тобто з 26.05.2024, а враховуючи те, що днем виплати позивачу, визначеного судом, відшкодування є 17.10.2025, то кінцевою датою невиконання зобов`язання слід вважати день, що передує дню повного виконання судового рішення» - 16.10.2025, а всього 509 днів.

Згідно статей 12,13,81ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки останній правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про те, що прострочення виконання державою грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано визначив початок перебігу прострочення з наступного дня після спливу тримісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а кінцевою датою періоду прострочення – день, що передує фактичному виконанню рішення суду, у зв`язку з чим правильно здійснив розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за 509 днів прострочення виконання грошового зобов`язання. Визначений судом розмір інфляційних втрат у сумі 42 802,00 грн та трьох процентів річних у сумі 10 049,59 грн відповідає вимогам статті 625 ЦК України, обставинам справи та здійсненому розрахунку, правильність якого апеляційним судом перевірено і підстав для його коригування не встановлено.

Також суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що належним відповідачем у спірних правовідносинах є Держава в особі Державна казначейська служба України, тоді як Полтавська обласна прокуратура не є суб`єктом виконання такого грошового зобов`язання, а тому підстави для задоволення позову до неї відсутні.

Колегія суддів зазначає, що інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 30 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 28 липня 2026 року.

Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин

Судді: __________________ С.Б. Бутенко _________________ Ю.В. Дряниця