Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №759/4833/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4833/26

пр. № 2/759/7463/26

30 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 11 865 грн 15 коп. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму понесених судових витрат.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 09.06.2021 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/9407/82/111557, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

АТ «Райффайзен Банк Аваль» своє зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту. У свою чергу, ОСОБА_1 свої обов`язки за договором не виконала, що призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості у загальному розмірі 11 865 грн 15 коп., що складається виключно з заборгованості за тілом кредиту.

17.07.2025 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-78 F, на підставі якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором у загальному розмірі 11 865 грн 15 коп.

З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних нарахувань за договором, а ОСОБА_1 не здійснювала погашення виниклої заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 02 березня 2026 року направлялась відповідачу ОСОБА_1 на її зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштове відправлення було повернуто до суду без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 09.06.2021 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/9407/82/1115957. Заява підписана уповноваженою особою банку шляхом використання факсимільного відтворення її підпису та печатки юридичної особи, а також особисто підписана ОСОБА_1 .

Згідно з п. 1 - 1.3 заяви № 010/9407/82/1115957 від 09.06.2021 АТ «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язалося відкрити на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок, здійснити випуск платіжної картки за цим рахунком та надати ОСОБА_1 споживчий кредит шляхом здійснення кредитування карткового рахунку у межах поточного ліміту кредитування, а саме у випадку відсутності (недостатності) особистих коштів ОСОБА_1 на картковому рахунку надати їй у межах поточного ліміту кредитування грошові кошти (кредит). У свою чергу, ОСОБА_1 у випадку використання кредитних коштів зобов`язалася повернути їх та сплатити проценти за їх використання.

У розділі 2 заяви № 010/9407/82/1115957 від 09.06.2021 сторонами було погоджено наступні істотні умови кредитування: розмір кредитного ліміту - 15 000 грн 00 коп.; спосіб надання кредиту - кредитування рахунку у випадку відсутності (недостатності) особистих коштів ОСОБА_1 для проведення ініційованої нею платіжної операції за картковим рахунком, сторони погодили, що кредитування рахунку здійснюється банком безпосередньо в момент ініціювання ОСОБА_1 відповідної платіжної операції; фіксована процентна ставка за використання кредитних коштів - 45% річних.

Додатками до заяви № 010/9407/82/1115957 від 09.06.2021 є розрахунок вартості споживчого кредиту, паспорт споживчого кредиту та тарифи банку, які містять вичерпну інформацію про специфікацію кредитного продукту, який може надаватися ОСОБА_1 . Ці документи особисто підписані ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що 09.06.2021 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір, умовами якого, серед іншого, було передбачено можливість отримання ОСОБА_1 кредитних послуг.

До заяви № 010/9407/82/1115957 від 09.06.2021 долучено документи, зокрема, розписку ОСОБА_1 , з яких вбачається, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» на виконання умов укладеного договору 09.06.2021 відкрило на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок формату IBAN НОМЕР_1 , а також здійснило випуск за цим рахунком платіжної картки № НОМЕР_2.

Таким чином, судом встановлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» належним чином виконало своє зобов`язання за договором № 010/9407/82/1115957 від 09.06.2021 у частині відкриття карткового рахунку на ім`я ОСОБА_1 та випуску за цим рахунком платіжної картки.

Суд звертає увагу на те, що вирішення позовних вимог по суті вимагає з`ясування обставин виконання АТ «Райффайзен Банк Аваль» свого зобов`язання за договором № 010/9407/82/1115957 від 09.06.2021 у частині здійснення кредитування рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 . З огляду на вид та характер кредитної послуги (встановлення кредитного ліміту та здійснення кредитування платіжних операцій на суму, що перевищує залишок особистих коштів ОСОБА_1 на рахунку), що була передбачена умовами договору № 010/9407/82/1115957 від 09.06.2021, з`ясування цих обставин передбачає необхідність встановлення того, що ОСОБА_1 ініціювала платіжні операції на суму, що перевищує залишок її особистих грошових коштів, а АТ «Райффайзен Банк Аваль» забезпечував проведення цих операцій за рахунок кредитних коштів. З`ясування цих обставин має важливе значення для ухвалення остаточного судового рішення з огляду на наступне.

Аналіз конструкції договору позики, передбаченої ст. 1046 ЦК України, дає можливість зробити висновок, що договір позики є реальним договором, тобто вважається укладеним з моменту отримання позичальником у речей, визначених родовими ознаками, зокрема, обумовленої сторонами договору суми грошових коштів.

У свою чергу, аналіз конструкції договору кредиту, передбаченої ст. 1054 ЦК України, дає можливість зробити висновок, що кредитний договір має конструкцію консенсуального договору, тобто вважається укладеним з моменту погодження сторонами всіх істотних умов такого договору.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про те, що в аспекті доведення позивачем факту укладення кредитного договору (договору позики) та отримання права вимоги за ним саме на кредитора покладається обов`язок доведення належного виконання свого зобов`язання за кредитним договором (договором позики), тобто доведення факту надання позичальнику обумовленої суми грошових коштів.

Відсутність доказів надання суми кредиту (позики) у власність позичальника, зокрема, шляхом перерахування визначеної суми грошових коштів на його картковий рахунок чи в інший погоджений спосіб, за відсутності інших обставин (наприклад, поведінки позичальника, що свідчить про визнання ним факту отримання кредитних коштів, сплата позичальником заборгованості тощо), не дає можливість зробити висновок, що кредитор належним чином виконав своє зобов`язання за кредитним договором, а відповідно не дає можливість зробити висновок про отримання позичальником погодженої суми кредиту (позики), що у свою чергу не дає можливості зробити висновок про наявність правових підстав для виникнення заборгованості.

У постанові КЦС ВС від 30.11.2022 у справі № 332/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Вказаний висновок також відображено у Постанові КЦС ВС від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18.

З урахуванням вищевикладених висновків, суд звертає увагу, що для підтвердження виникнення у ОСОБА_1 обов`язку з повернення кредитних коштів, сплати процентів за їх використання матеріали позовної заяви повинні містити достатню сукупність належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що кредитні кошти були надані ОСОБА_1 у спосіб, передбачений у договорі.

Судом встановлено, що в кредитному договорі № 010/9407/82/1115957 від 09.06.2021 було передбачено лише один спосіб надання кредиту - здійснення кредитування рахунку у межах поточного кредитного ліміту шляхом кредитування платіжних операцій, які були ініційовані ОСОБА_1 і сума яких перевищує залишок її особистих грошових коштів.

З урахуванням цього матеріали позовної заяви повинні містити достатню сукупність належних, допустимих та достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що ОСОБА_1 ініціювала платіжні операції на суму, що перевищує залишок її особистих грошових коштів на картковому рахунку, а АТ «Райффайзен Банк Аваль» забезпечував проведення цих операцій, здійснюючи їх кредитування у межах кредитного ліміту.

Разом з тим, до позовної заяви не долучено жодного доказу на підтвердження того, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» надало у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів у спосіб, який був передбачений умовами кредитного договору. Матеріали позовної заяви не містять жодного документа, який би підтверджував рух грошових коштів від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та навпаки, зокрема, виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 . До позовної заяви не долучено жодного документа, який би стосувався обставин використання ОСОБА_1 картковим рахунком, що був відкритий на її ім`я в АТ «Райффайзен Банк Аваль».

До позовної заяви долучено лише розрахунок заборгованості, сформований позивачем. Однак одного лише розрахунку заборгованості недостатньо для підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та констатації виникнення у неї обов`язку повернути ці грошові кошти. При цьому розрахунок заборгованості за кредитним договором не дає можливості констатувати, що ОСОБА_1 у будь-який спосіб перераховувала на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти в якості повернення кредиту, сплати процентів за його використання, зокрема, відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 забезпечувала поповнення карткового рахунку для того, щоб банк міг здійснювати списання грошових коштів на погашення виниклої заборгованості, і про те, що банк здійснював таке списання. Тобто, до позовної заяви також не долучено жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 або АТ «Райффайзен Банк Аваль» вчиняли дії, які б свідчили про виникнення між ними кредитного зобов`язання.

Таким чином, до позовної заяви не додано жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження того, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» на виконання умов кредитного договору № 010/9407/82/1115957 від 09.06.2021 передало погоджену суму кредитних коштів у розпорядження ОСОБА_1 .

Відсутність доказів надання у розпорядження відповідача обумовленої суми кредиту свідчить про відсутність правових підстав для виникнення заборгованості за договором та її стягнення з відповідача (не може виникнути заборгованості з повернення кредитних коштів, які особою не було отримано). Це, у свою чергу, свідчить про відсутність в АТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги до ОСОБА_1 щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та стягнення кредитної заборгованості.

У зв`язку з цим суд доходить висновку, що позивачем не доведено факт виконання попереднім кредитодавцем своїх зобов`язань з надання кредиту у розпорядження ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 010/9407/82/1115957 від 09.06.2021.

Обставини подальшого укладення між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» договору відступлення прав вимоги, за яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 010/9407/82/1115957 від 09.06.2021, не спростовують вищевикладених висновків суду, оскільки АТ «Райффайзен Банк Аваль» не могло передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 , виникнення якого не підтверджено позивачем жодними доказами. Сам по собі факт укладення кредитного договору не є достатнім для констатації наявності такого права вимоги.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт виникнення кредитного зобов`язання між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , однак не доведено факт виконання АТ «Райффайзен Банк Аваль» свого обов`язку з надання у розпорядження ОСОБА_1 погодженої суми кредитних коштів, а отже, не доведено наявності правових підстав для виникнення заборгованості ОСОБА_1 з повернення цих грошових коштів.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то судові витрати позивача розподілу не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко