Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №759/1526/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1526/26

пр. № 2/759/6333/26

30 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 35 280 грн 00 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 16.12.2025 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було досягнуто домовленості щодо купівлі товару - акумуляторної батареї Deye SE-G5.1 Pro-B (5 кВт).

16.12.2025 на виконання досягнутих домовленостей ОСОБА_1 перерахував на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 35 280 грн 00 коп. У свою чергу, ФОП ОСОБА_2 не виконав свою частину домовленостей щодо передання зазначеного товару. Станом на момент подання позову товар не переданий ОСОБА_1 , строки поставки порушені і сплачені грошові кошти не повернуті.

У зв`язку з ухиленням ФОП ОСОБА_2 від виконання своїх зобов`язань 21.12.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів. За результатами розгляду цієї заяви було розпочато кримінальне провадження № 12025105080001509 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Досудове розслідування в кримінальному провадженні триває.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 35 280 грн 00 коп. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його місцезнаходження, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 04 лютого 2026 року направлялась відповідачу ФОП ОСОБА_2 за адресою його місця проживання.

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштові конверти повернулися до суду без вручення у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Окрім того, ухвала суду від 04.02.2026 направлялась на офіційну електронну адресу відповідача як фізичної особи-підприємниця, відомості про яку отримано за результатами доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою, сформованою засобами автоматизованої системи документообігу суду, ухвалу суду від 04.02.2026 було доставлено на електронну адресу ФОП ОСОБА_2 04 лютого 2026 року.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Водночас, правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Зміст та межі пред`явлених ОСОБА_1 позовних вимог дає можливість констатувати, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, повинен був надати достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, які б давали достатні підстави вважати (створювали достатній ступінь вірогідності стверджуваних позивачем обставин), що 1) між ОСОБА_1 , як покупцем, та ФОП ОСОБА_2 , як продавцем, виникло договірне зобов`язання з купівлі-продажу товару (акумуляторної батареї), 2) ОСОБА_1 було виконано своє зобов`язання з оплати обраного товару, 3) ФОП ОСОБА_2 було порушено своє зобов`язання з передачі оплаченого товару.

Надання позивачем доказів, з яких вбачалися б вищезазначені обставини, за умови більшої переваги цих доказів над доказами сторони відповідача, давало б суду достатні підстави погодитися з пред`явленими вимогами та задовольнити їх.

Однак, всупереч вищевикладеному ОСОБА_1 до позовної заяви долучено лише: 1) платіжну інструкцію № РР8Е-АТ4Р-А461-ВАА2 від 16.12.2025, зі змісту якої вбачається, що 16.12.2025 ОСОБА_1 перерахував на користь ФОП ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 35 280 грн 00 коп. з призначенням платежу «рахунок 42»; 2) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 21.12.2025 було зареєстровано кримінальне провадження № 12025105080001509 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, з наступною фабулою - 16.12.2025 близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , на інтернет-платформі «OLX», знайшов оголошення про продаж акумуляторної батереї. У подальшому ОСОБА_1 зв`язався з продавцем за номером телефону та домовився про купівлю вказаного товару. За умовами домовленості ОСОБА_1 16.12.2025 зі своєї банківської картки перерахував грошові кошти у сумі 35 280 грн 00 коп. на рахунок ФОП ОСОБА_2 як оплату товару. Після здійснення оплати ОСОБА_1 оплачений товар не отримав, продавець перестав виходити на зв`язок та грошові кошти не повернув.

Будь-яких інших доказів, які б містили дані про фактичні обставини, що входять до предмета доказування у межах цієї справи, до позовної заяви не долучено.

За результатами дослідження та оцінки наданих позивачем доказів суд доходить висновку, що їх недостатньо для констатації того, що обставини виникнення між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 договірного зобов`язання з купівлі-продажу товару і порушення ФОП ОСОБА_2 цього зобов`язання скоріше мали місце, аніж ні, тобто наданих позивачем доказів недостатньо для констатації того, що стверджувані ним обставини вірогідно мали місце в об`єктивній дійсності.

Долучена платіжна інструкція дає можливість лише зробити висновок про перерахування грошових коштів. Водночас, встановити правову підставу перерахування цих грошових коштів неможливо. Платіжний документ містить згадку про «рахунок 42», однак позивачем не долучено такий рахунок до позовної заяви. Так само позивачем не долучено до позовної заяви жодних матеріалів, які б свідчили про те, що ФОП ОСОБА_2 пропонував до продажу товар (акумуляторну батарею), з приводу придбання цього товару між позивачем та відповідачем здійснювалася комунікація у будь-якій формі (дзвінки, електронне листування тощо) і було досягнуто домовленості щодо придбання цього товару, а також про деталі та зміст цих домовленостей.

Всупереч доводам сторони позивача витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не має доказового значення для обставин, що входять до предмета доказування у межах цієї справи. Відомості, зазначені в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, не мають для суду значення встановлених обставин, якщо тільки такі відомості не підтверджені остаточним процесуальним рішенням, яким закінчено кримінальне провадження. Це пов`язано з тим, що зазначена у витягу фабула ймовірного вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, є не констатацію фактичних обставин, а лише викладом відомостей, які підлягають перевірці у ході досудового розслідування, та, у випадку підтвердження слідством, перевірки судом за результатами судового розгляду. Більше того суд звертає увагу, що навіть у межах кримінального провадження витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів (постанова ККС ВС від 09.09.2020 у справі № 761/28347/15-к).

Таким чином, фактично позивачем надано лише один доказ, який стосується обставин, що входять до предмета доказування у межах цієї справи, і такий доказ стосується лише обставин перерахування ОСОБА_1 грошових коштів на користь відповідача. Водночас лише одного цього доказу недостатньо для підтвердження позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то понесені позивачем судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення коштів - залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за сторонами справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко