Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №734/2279/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/2279/25

Головуючий у першій інстанції – Іванюк Т. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1143/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

секретар: Хілик М.О.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Козелецька селищна рада Чернігівського району Чернігівської області

Третя особа: приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Рожець Алла Петрівна, ОСОБА_2

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про скасування рішень щодо передачі земельних ділянок у приватну власність та зобов`язання відповідача вчинити певні дії (суддя Іванюк Т.І.), ухвалене в селищі Козелець, повний текст рішення складено 26 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Лихолітської сільської ради народних депутатів №10 від 21 жовтня 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок» про незаконну передачу у приватну власність - № 83 ОСОБА_3 «присадибну земельну ділянку» - площею 0,25 га, замість раніше наданої йому згідно чинного, не скасованого рішення виконкому Козелецької районної ради народних депутатів №37 від 10 лютого 1987 про надання дозволу під забудову земельної ділянки розміром 1500 кв.м по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Лихолітської сільської ради народних депутатів (без номера) від 24 грудня 1993 року про незаконну передачу у приватну власність не існуючу по факту «присадибну земельну ділянку» - 0,25 га та 0,58 га землю сільгосппризначення по АДРЕСА_1 , на підставне прізвище ОСОБА_4 - невідомій особі, щодо якої нема відомостей про видачу їй паспорта громадянина України, та місця реєстрації; визнати та вважати спадщину від 2004 року - відумерлою по АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстави - спадкова справа не заводилась, до Спадкового реєстру не заносилась.

Позов мотивовано тим, що рішенням виконкому Козелецької селищної ради народних депутатів від 21 серпня 1986 року №84 було виділено ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1500 кв.м в АДРЕСА_1 під забудову без зазначення строків користування землею. Рішенням виконкому Козелецької районної Ради народних депутатів від 09 вересня 1986 року №222 ОСОБА_6 був наданий дозвіл на проектування та будівництво житлового будинку та господарських приміщень на вказаній земельній ділянці. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 листопада 1986 року шлюб між позивачкою і її чоловіком було розірвано, після чого ОСОБА_1 звернулася із письмовим проханням до Козелецької селищної ради про надання їй, як одинокій матері, земельної ділянки під забудову окремо від колишнього чоловіка, яка була надана за однією адресою з колишнім чоловіком. Рішенням виконкому Козелецької селищної ради народних депутатів №2 від 22 січня 1987 року ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 1500 кв.м, але рішенням №37 від 10 лютого 1987 року було надано земельну ділянку з дозволом під забудову площею 1200 кв.м. За доводами ОСОБА_1 , первинні постійні суміжні межі між сусідніми земельними ділянками на законних підставах були встановлені в натурі (на місцевості) з виготовленням індивідуальних генпланів забудови ще до оформлення ділянки ОСОБА_3 . Позивачка вказує, що рішенням Лихолітської сільської ради від 24 грудня 1993 року ОСОБА_5 передано неіснуючі площі земельних ділянок у приватну власність – замість 0,12 га для будівництва (законна спадщина від спадкодавця ОСОБА_3 ) передано неналежні їм обом ділянки розміром 0,25 га та 0,58 га для ведення особистого підсобного господарства. Незаконним переданням у власність ОСОБА_3 виділеної у користування позивачки земельної ділянки порушені її права які вона просить захистити у судовому порядку.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_2 , який брав участь у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не було залучено до участі у справі відповідачем, а рішення суду безпосередньо впливатиме на його спадкові (майнові) права, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Суд при вирішенні питання про стягнення на користь третьої особи витрат на професійну правничу допомогу звернув увагу на складність справи, яка розглядається в порядку загального позовного провадження, тривалість і кількість судових засідань, кількість учасників справи, прийшов до висновку про співмірність заявлених до стягнення витрат у сумі 12000 грн з позивача на користь ОСОБА_2 ..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що справа не стосується прав ОСОБА_2 , оскільки після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась, спадщину ніхто не приймав. Також позивачка звертає увагу, що вона керувалась висновком Верховного Суду України про те, що право власності взагалі не може бути створене на підставі підроблених документів. За доводами ОСОБА_1 , рішення Лихолітської сільради без номера від 24 грудня 1993 року створене на прізвище ОСОБА_4 , не відповідає прізвищу ОСОБА_2 , у судовому порядку не доведено спорідненості його померлого батька ОСОБА_7 із ОСОБА_4 , на яку була зроблена незаконна приватизація землі з видачею незаконного державного акта про право приватної власності на неіснуючу в номері 14 померлого ОСОБА_8 землю під забудову по АДРЕСА_1 . Тому позивачка з підстав невідповідності прізвищ між особами не вважала за потрібне залучати до позову сторонню особу в якості належного відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає.

По справі встановлено, що рішенням виконкому Козелецької селищної ради народних депутатів від 21 серпня 1986 року №84 ОСОБА_6 виділено земельну ділянку в кількості 1500 кв.м в АДРЕСА_1 , згідно виписки з наказу по відгодівельному радгоспу «Темп» від 25 липня 1986 року №86 (а.с.7, 8).

Рішенням виконкому Козелецької районної ради народних депутатів від 09 вересня 1986 року №222 ОСОБА_6 надано дозвіл на проектування та будівництво індивідуального житлового будинку житловою площею 56,2 кв.м та господарських приміщень площею 54 кв.м в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1500 кв.м, виділеній згідно виписки з наказу по відгодівельному радгоспу «Темп» №86 від 25 липня 1986 року та згідно рішення виконкому Козелецької селищної ради народних депутатів №84 від 21 серпня 1986 року (а.с.9).

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 листопада 1986 року шлюб, зареєстрований в 1983 році по актовому запису №9 між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 , розірвано (а.с.11).

Пунктами 3, 4.1. рішення виконавчого комітету Козелецької селищної ради народних депутатів №2 від 22 січня 1987 року виділено ОСОБА_3 земельну ділянку в кількості 1500 кв.м в АДРЕСА_1 згідно виписки з наказу по відгодівельному радгоспу «Темп» від 3 квітня 1986 року №26; вирішено просити виконком районної Ради народних депутатів дозволити ОСОБА_3 будівництво індивідуального житлового будинку житловою площею 53,2 кв.м та господарських приміщень площею 75 кв.м в АДРЕСА_1 (а.с.12).

Рішенням виконавчого комітету Козелецької районної ради народних депутатів від 10 лютого 1987 року №37 дозволено ОСОБА_3 будівництво індивідуального житлового будинку житловою площею 53,2 кв.м та господарських приміщень площею 75 кв.м в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1500 кв.м, виділеній згідно виписки з наказу по відгодівельному радгоспу «Темп» від 3 квітня 1986 року №26 та рішення виконкому Козелецької селищної ради народних депутатів від 22 січня 1987 року №2 (а.с.70).

07 грудня 1989 року ОСОБА_9 видано свідоцтво на право власності на жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 (а.с.128).

Рішенням виконкому Лихолітської сільської ради народних депутатів від 21 жовтня 1993 року №10 передано громадянам в приватну власність безоплатно земельні ділянки, зокрема: під номером 82 значиться ОСОБА_10 , для обслуговування будинків і будівництва – 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства – 0,60 га; під номером АДРЕСА_3 значиться ОСОБА_9 , для обслуговування будинків і будівництва – 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства – 0,45 га; під номером АДРЕСА_4 значиться ОСОБА_1 , для обслуговування будинків і будівництва – 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства – 0,40 га (а.с.50).

Відповідно до довідок виконкому Лихолітської сільської ради Козелецького району Чернігівської області від 14 серпня 2009 року та від 17 вересня 2012 року ОСОБА_1 є мешканкою АДРЕСА_5 і згідно земельно-кадастрової книги за адресою: АДРЕСА_2 рішенням виконавчого комітету №10 від 21 жовтня 1993 року за нею закріплено в користуванні земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд; 0,40 га для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_1 і ОСОБА_1 одна і та сама особа (а.с.17).

Рішенням Лихолітської сільської ради Козелецького району Чернігівської області від 24 грудня 1993 року передано ОСОБА_4 земельні ділянки у приватну власність, які розташовані в АДРЕСА_2 : - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,25 га; - для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,58 га (а.с.14).

Згідно з відповіддю Козелецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану на запит суду ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.114).

За даними Козелецької державної нотаріальної контори та Державного нотаріального архіву Чернгівської області до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась (а.с.115).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5

25 вересня 2007 року державний нотаріус Козелецької районної державної нотаріальної контори Мотовиловець І.А. видала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до яких спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її син ОСОБА_7 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була матір ОСОБА_5 , яка фактично прийняла спадщину, але не оформила свої спадкові права (а.с.145 зворот).

Також 03 березня 2008 року державний нотаріус Козелецької районної державної нотаріальної контори Мотовиловець І.А. видала свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її син ОСОБА_7 . Спадкове майно, на яке видані ці свідоцтва, складається з: земельної ділянки, розташованої на території Лихолітської сільської ради АДРЕСА_1 розміром 0,25 га в межах згідно з планом, яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ЧН №023225, виданого Лихолітською сільською радою 05 березня 2000 року; земельної ділянки, розташованої на території Лихолітської сільської ради Козелецького району Чернігівської області розміром 0,58 га в межах згідно з планом, яка передана для ведення особистого підсобного господарства, що належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ЧН №023224, виданого Лихолітською сільською радою 05 березня 2000 року (а.с.63, 64).

Право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_7 05 листопада 2014 року (а.с.65, 66).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.99).

Після його смерті відкрилася спадщина, із заявою про прийняття якої звернувся ОСОБА_2 (а.с.96). Дружина померлого – ОСОБА_11 і його діти – ОСОБА_12 і ОСОБА_13 від спадщини відмовились (а.с.97, 98, 98 зворот).

Статтею 48 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).

У постанові Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 918/56/20 (918/1185/20) зазначено: «належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 зазначено, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

У постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 201/2760/20 вказано, що процесуальне становище третьої особи є відмінним від процесуального становища відповідача. При цьому суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, розглядаючи спір між сторонами, оскільки відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України така особа вступає у справу або залучається до участі у справі на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У справі, яка переглядається апеляційним судом, ОСОБА_1 після неодноразового уточнення і зміни позовних вимог остаточно просила визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Лихолітської сільської ради народних депутатів в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 присадибної земельної ділянки; визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Лихолітської сільської ради народних депутатів про передачу у приватну власність присадибної земельної ділянки ОСОБА_4 ; визнати та вважати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_5 .

У своїй позовній заяві відповідачем позивачка визначила Козелецьку селищну раду, третьою особою – приватного нотаріуса Рожець А.

У липні 2021 року із заявою про вступ у справу як третьої особи звернувся ОСОБА_2 , посилаючись на те, що рішення в даній справі може вплинути на його права, зокрема на право власності на успадковані земельні ділянки.

ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення вказаної заяви.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 липня 2025 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа ОСОБА_14 , про скасування незаконної приватизації у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_7 спадкову справу заведено за заявою, зокрема його сина – ОСОБА_2 . У той же час, ОСОБА_1 вважає незаконною передачу у приватну власність ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 земельних ділянок площею 0,25 га та 0,58 га. Таким чином, оскільки вказані спірні земельні ділянки входять до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 , то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що рішення суду може вплинути на спадкові права ОСОБА_2 .

Отже, фактичне обмеження ОСОБА_2 на участь у судовому спорі, в якому вирішується питання законності отримання земельних ділянок, які входять до складу спадщини, на яку претендує ОСОБА_2 , попередніми власниками, може свідчити про істотне порушення його права на судовий захист та принцип змагальності. У такій ситуацій розгляд справи без залучення цієї особи у належному статусі є недопустимим та порушує вимоги статей 12, 13, 49, 50, 51 ЦПК України.

Проте позивачка в цій справі не залучала ОСОБА_2 в якості відповідача. При цьому заперечувала і проти залучення його до участі в справі в якості третьої особи.

За таких обставин суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову у зв`язку з незалученням до участі у справі відповідачем особи, на права якої безпосередньо впливатиме рішення суду в цій справі.

Доводи апеляційної скарги щодо підроблених документів, які були подані нотаріусу, незаконної приватизації, підставних осіб, невідповідності прізвищ між особами не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки справа по суті не розглядалась, обставини справи судом не перевірялись, а в задоволенні позову відмовлено через неналежний склад учасників справи.

З цих же підстав колегія суддів апеляційного суду відхиляє твердження позивачки, що суд став на сторону захисту третьої особи у справі.

Також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 , що суд проігнорував її клопотання про заявлений злочин, оскільки нормами чинного цивільного процесуального законодавства не передбачено повноважень суду, який розглядає справу в порядку цивільного судочинства, розглядати заяви про вчинення злочину.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

За матеріалами справи встановлено, що інтереси ОСОБА_2 в суді першої інстанції представляв адвокат Гуц А.М.

У відповідності до Попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які третя особа очікує понести в зв`язку із розглядом справи, загальна сума гонорару за професійну правничу допомогу становить 12 000 грн, за такі послуги: консультація усна з вивченням документів, узгодження правової позиції з клієнтом; ознайомлення з матеріалами справи; підготовка та подання до суду заяви про вступ у справу третьої особи; надання правничої допомоги та представництво ОСОБА_2 під час судового розгляду Козелецьким районним судом Чернігівської області, як судом першої інстанції, цивільної справи №734/2279/25 за позовом ОСОБА_1 про скасування незаконної приватизації (а.с.104).

ОСОБА_1 не заявляла в суді першої інстанції про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а в апеляційній скарзі хоча і просить скасувати рішення суду в повному обсязі, проте доводів щодо витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить.

За імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі в розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності понесення адвокатських витрат та розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи викладене в сукупності, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.

Головуючий: Судді: